Iм’я органiзатора популярного заповiдника-зоопарку Асканiя-Нова дворянина Фрiдрiха Едуардовича Фальц-Фейна добре вiдоме у всьому свiтi. Проте iсторiя вимагає вiддати належне i його найближчому помiчнику, селянському сину Климу Сiянку. Без нього Фальц-Фейну багато чого не вдалося б досягти.
Климентiй Євдокимович Сiянко народився 25 листопада 1868 р. у селi Тюньки Чигиринського повiту Київської губернiї у скромнiй, релiгiйно-патрiархальнiй селянськiй родинi. Закiнчивши церковно-приходську школу, у 1884 роцi наймитом потрапив до Асканiї-Нова. Спочатку працював у плодовому саду, а з 1886 р. по 5 липня 1930 р. – у зоологiчному парку. Фрiдрiх Фальц-Фейн швидко помiчає працелюбного i талановитого хлопця, до того ж, великого любителя природи, i довiряє йому свої найзаповiтнiшi мрiї. “В Асканiї повинен бути створений найбiльший зоопарк свiту, рай для тварин у величезному заповiднику, – говорив Фрiдрiх своєму молодому соратнику Климу Сiянко. – Кожна рослина стане жити, як визначено природою. I тварини, якi тут будуть, не повиннi вiдчувати нiякого страху при кроках людини, яка до них наближається. Спокiйно та безтурботно вони повиннi будувати гнiзда чи нори, виводити своїх дитинчат, i, нарештi, помирати у густiй хащi… Степ повинен належати тваринам”.
Сiянко стає заступником завiдуючого Асканiйським зоопарком, проводить iнкубацiйнi роботи, вперше одержує в неволi приплiд вiд страусiв: африканських – у 1895 р., нанду – у 1898 р., ему – у 1916 р. Пiд керiвництвом Климентiя Євдокимовича Асканiйський зоопарк стає одним з кращих у Росiйськiй iмперiї. На жаль, за роки радянської влади зоопарк розгубив бiльше половини свого колишнього багатства.
Знищенi пiд час громадянської вiйни i в 30-тi роки архiвнi документи Асканiї не можуть допомогти належним чином оцiнити внесок цього талановитого натуралiста-самоука у становлення заповiдника-зоопарку.
У серединi 1917 р. Фрiдрiх Фальц-Фейн назавжди покидає Асканiю-Нова. Вченi України i Росiї, стурбованi долею заповiдника, направляють туди мандрiвника П. К. Козлова, I. К. Пачоського, М. М. Завадовського. Проте цiлком очевидно, що жоден з них, офiцiйно вiдряджених до Асканiї з метою її збереження, нiчого б суттєвого не домiгся, якби не самовiдданi, героїчнi, часто з ризиком для життя зусилля старих асканiйцiв – К. Є. Сiянко, П. С. Кучерова, Ю. I. Iгумнової, Г. I. Рiбергера. Цим скромним та мужнiм людям нащадки зобов’язанi тим, що маєток Асканiя-Нова, єдиний у Таврiї, не був пограбований нi червоними, нi бiлими, нi зеленими. I недаремно деякi з давнiх працiвникiв Фальц-Фейна, у тому числi i К. Сiянко, були удостоєнi звання Героя Працi.
Тривалий час про останнi роки життя Климентiя Євдокимовича мало що було вiдомо. I лише тепер, ознайомившись з матерiалом СНБ України, можна розповiсти про його сумну долю.
Влiтку 1930 року у заповiднику починається чергова “чистка”. Сiянка разом з Рiбергером, засновником та ревним хранителем асканiйського музею, як старих працiвникiв “багача” Фальц-Фейна, “чистять” за першою категорiєю i 5 липня 1930 р. виганяють iз заповiдника. Сiянко переселяється у село Скворцовка, що неподалiк вiд Асканiї-Нова. Генрiх Рiбергер вiд’їжджає до родичiв пiд Мелiтополь. Нiчого не скажеш – “гiдна” нагорода за життя, вiддане Асканiї…
Однак на цьому нещастя 65-рiчного Климентiя Євдокимовича не закiнчились. 29 жовтня 1933 року чекiсти заарештовують його за пiдозрою в участi в асканiйськiй контрреволюцiйнiй органiзацiї, пригадують роботу пiд час петлюрiвщини у товариствi “Просвiта”.
“На пiдставi матерiалiв попереднього слiдства нижче перелiченi особи звинувачуються: (…)
10) Сiянко Климентiй Євдокимович. Народився у 1868 р. у с. Томкове колишньої Чернiгiвської губ. (данi ГПУ про мiсце народження Сiянко не сходяться з вiдомими автору – В. Б.). Довгi роки служив у Фальц-Фейна, займаючи посаду пом.зав. зоопарком. Був членом монархiчного союзу, був вичищений за першою категорiєю iз Асканiї-Нова, як класовочужий елемент, б/п, з початковою освiтою, українець, громадянства УРСР, у тому, що:
а) Був учасником к-р органiзацiї Асканiї-Нова, яка ставила собi цiллю повалення радвлади.
б) Завербував у к-р органiзацiю Рiбергера, Литвиненко, Левочко, Драгана та iн.
в) За завданням к-р органiзацiї органiзував к-р повстанський осередок у с. Скворцовка Ново-Троїцького р-ну за участю бр. Бикових, Лакузи та iн.
У скоєннi злочинiв, передбачених ст. 54-II КК УРСР винним себе визнав”.
Iзолювавши на довгий час “лiдерiв” асканiйської контрреволюцiйної “органiзацiї” – вiдомого еколога Станчинського, його соратникiв Фортунатова, Гуналi, сталiнськi кати не посилали в Гулаг Сiянко та iнших давнiх асканiйцiв. Вiн i ще троє лiтнiх людей одержали по 3 роки умовно i були випущенi на волю.
Помер Климентiй Євдокимович 28 лютого 1946 р. у Мелiтополi. Реабiлiтований ухвалою Судової колегiї з кримiнальних справ Верховного суду УРСР 2 листопада 1957 р. “За недоказанiстю у його дiях складу злочину”.
В.Є. Борейко
Розстріляна екологія
Нариси про репресованих діячів охорони природи україни
(За матеріалами досліджень Комісії із заповідної справи та охорони дикої природи УЕА «Зелений світ» – В. Борейко, В. Грищенко, Г. Дремлюга, О. Листопад)
«Зелений світ», екологічна газета України
Спеціальний випуск №10-11
Серпень 1994 року
Над номером працювали: С. Желяскова, О. Листопад, М. Прилуцький, Е. Яцеленко,
Фото із особистих архівів, матеріалів СБ України та ін. джерел
Фото перезнімали О. Шелудько, Ю Самеляк, С. Полюх, В. Борейко
Leave a Reply