Спробуйте загорнутись у поліетиленову плівку і походити так кілька годин. Що? Незручно? І навіть бридко? І шкіра свербить, наче після кропиви? А наші школярики ходять у вдяганках, які мало чим відрізняються від величезного целофанового або пластикового пакета.
Усе треба мацати
Українець доти не повірить, доки не помацає. Ця давня приказка сьогодні актуальна як ніколи. І особливо – при виборі шкільної форми. Пересічний покупець не в змозі провести хімічний аналіз тканини. От і залишається намагатися визначити її якість на дотик. Бо, як показала нещодавно перевірка Укрметртестстандарту, довіряти можна не всім ярликам та етикеткам. Якщо на етикетках шкільних піджачків фабрик “Юність” та “Мілана” написано “вовна – 45%”, то так воно і є, але якщо на етикетках виробів, наприклад, підприємця Шлапака написано “вовна – 50%”, продукцію вівчарства там шукати годі, натомість – сама синтетика. Фірма “DANELI” пише на етикетці спіднички “віскоза – 20%”, але віскоза там і не ночувала.
Перевірки інших товарів показали, що черевички (одні – з Китаю, на інших виробник не зазначений) не мають належної міцності кріплення низу та верху, що в дитячих колготках турецького виробництва уп’ятеро перевищено вміст поліамідних волокон, що дитяча сорочка (начебто з Англії) не вбирає як слід вологи, а якщо її потерти, то світиться в темряві.
Урок безвідповідальності
Продукція, яку виробляють в Україні, повинна мати сертифікат відповідності (якщо вона підлягає обов’язковій державній сертифікації), паспорт якості, декларацію про підтвердження відповідності якості державним стандартам і гігієнічний висновок. Причому ці документи не виключають одне одного. Для імпортних товарів – те саме (крім паспорта якості),
Коли складався перелік продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації, то шкільна форма до нього не потрапила. Бо включали той список лише вироби, які є першим шаром одягу, тобто ті, що безпосередньо прилягають до тіла. Складали список дяді й тьоті, які давно вже не вдягали форменних штанців й суконь. От, мабуть, і вирішили, що під штанці вдягатимуть підштаники, а під шкільну сукню – накрохмалену спідницю. Наслідок виключення форми з переліку товарів, що мають сертифікуватися, – зниження рівня контролю і, як бачимо, різке падіння якості шкільного одягу.
Тут варто зауважити, що боротьба (так-так, іншим словом це назвати не можна) із обов’язковою державною сертифікацією, та й із системою контролю за якістю взагалі, триває у нашій державі під прапором боротьби за права підприємців. Мовляв, усі ці сертифікації заважають розвивати виробництво і торгівлю. Уявляєте? Не тотальна корупція й побори, які чесним підприємцям дихнути не дають, а саме вимоги виробляти продукцію належної якості!
Гляньмо ж уважніше, що це за такі жахливі перешкоди вітчизняному бізнесу чинить і без того урізана система контролю за якістю? Перша “перешкода” – це гігієнічні вимоги щодо вмісту хімічних речовин у продукції. Це насамперед – склад сировини. Купуючи шкільну форму, батьки шукають ярличок, аби дізнатися, з чого виготовлена тканина вдяганки. Щоб їм було легше орієнтуватися, уточню, що натуральних матеріалів (скажімо, вовни) у виробі має бути не менш як 33 відсотки. Це – вимоги гігієністів та держстандартів (ДСТ). Та тільки, як з’ясувала експертиза, паслися ті “овечки”, з яких стригли “вовну”, не на полонинах, а десь на хімкомбінаті.
Другий важливий для якості одягу показник – це гігроскопічність, тобто здатність вбирати вологу. Шкільна форма, наприклад, мала б поглинати 15-20% поту. Людина пітніє, навіть якщо тихенько сидить за столом. Але де ви бачили школяра, який “тихенько сидить” на перерві?
Нормується й повітропроникність. У народі кажуть, що хороша річ має “дихати”. Інакше людина опиняється ніби у скляному коконі, тіло починає задихатися. Не дуже комфортно ми почуваємося й у одязі, який надмірно електризується. І цей показник потрапив до ДСТ і, відповідно, до “ворогів” бізнесу. Хай волосся після знімання піджачка стає дибки – нам, “бізнесменам”, до цього немає діла.
Що вже казати про такі нормативи, як вміст токсичних речовин та їх здатність потрапляти із одягу в організм людини. Навряд чи хто зрадіє нагоді отримати дозу, наприклад, шестивалентного хрому – через те, що належного контролю за вмістом цієї сильної отрути просто не було.
«Віслючки» із другого “А”
Шкільний ранець повинен бути міцним, але важити не більш як один кілограм. Адже й без того школярик тягає із собою важкі підручники, зошити, щоденник, письмове приладдя, спортивну форму. Перевантаження спричиняє таку неприємну ваду хребта, як сколіоз. А ще ранець має бути саме ранцем, із двома надійними лямками. Бо носіння такої ваги на одному плечі чи в одній руці неминуче призведе ще до одного викривлення хребта – кіфозу. Але знайти якісний, з ортопедичною спинкою, жорстким днищем тощо рюкзачок в українських магазинах – ой, як непросто. ДСТ вимагає, щоб кожен шкільний рюкзачок був оздоблений деталями та фурнітурою зі світловідбиваючими елементами на передніх і бокових поверхнях та на верхньому клапані, щоб у темряві чи сутінках водії легко помічали маленького пішохода. Але з восьми перевірених ранців таке оздоблення мали лише два.
А що за зошити в нашого школярика? Попит на такий необхідний учням товар на 45 відсотків задовольняється за рахунок імпорту з Росії, Білорусі, Литви, Польщі, Чехії. Але найбільшим імпортером є Китай – і спеціалізовані магазини, і супермаркети, і базари та базарчики завалено китайською продукцією. Не дуже дорогою і – не надто якісною.
Перевірки показали, що і завезені, і вітчизняні “у лінійку”, “у клітинку” і навіть ті, що для найменших – (пам’ятаєте?) “у косу лінійку” – мають відчутні недоліки: неправильно відведені нижні й верхні береги (відступи), затонкі лінії, порушення в оформленні обкладинок та маркуванні, горизонтальні лінії на сусідніх сторінках не збігаються. Скоби загрожують травмою, а самі аркуші змушують перенапружувати зір. Адже для того, щоб зробити їх білішими, нерідко додають спеціальні речовини, які посилюють відбивання світла від поверхні аркуша (хоча це заборонено державними стандартами!). А ще кілька років тому якість зошитів була набагато кращою. Що ж сталося?
У січні 2007 року контролюючі органи змушені були виключити “товари з паперу шкільні та канцелярські” з переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації. Цього вимагав від них Указ президента України “Про заходи щодо вдосконалення діяльності у сфері технічного регулювання та споживчої політики” №1105 від 13.07.2005. Намагаючись усе ж захистити права споживачів, Держспоживстандарт України видав наказ, яким затверджено “Перелік продукції, відповідність якої може бути підтверджено декларацією про відповідність”. Наказ пропонує підприємцям добровільно задекларувати відповідність своїх виробів існуючим в Україні нормам та стандартам і зареєструвати цю декларацію у Держспоживстандарті. Знаєте, скільки виробників зошитів звернули ся по реєстрацію починаючи з 15 травня 2007 року? Жодного!
Фокус із утяжкою
За словами начальника науково-технічного центру підтвердження відповідності, стандартизації та випробувань продукції легкої промисловості Наталії Попової, найбільш поширеними порушеннями вимог законодавства щодо якості товарів легкої промисловості є те, що частково, а то й зовсім немає маркування на виробах. Це суперечить не тільки вимогам нормативної документації України, а й основним директиви ЄС, які вимагають обов’язкового застосування під час маркування піктоґрам про способи догляду. На етикетці також мають зазначатися склад застосованих матеріалів, найменування підприємства-виробника, торгова марка, розмір виробу тощо. Мають, але… В Україні фальсифікація продукції, використання відомої торгової марки, бренду, невідповідне маркування – річ, на жаль, звична і звичайна.
Як приклад різного роду “фокусів” Наталя Володимирівна розповіла про “економію” матеріалу виробниками. Під час виробництва тканину натягують більше, ніж дозволено технічними умовами. На перший погляд, усе нормально, але після першого ж прання річ збігається на добрих 15 сантиметрів.
На превеликий жаль, такі “фокуси” ставлять не тільки за мовчазної згоди, а й за активної підтримки “директора цирку”. Ми неодноразово писали про те, що президентська команда замість захистити українців від свавілля горе-бізнесменів намагається остаточно знищити систему контролю якості в країні. Не звертають на це належної уваги й Кабінет міністрів та нинішній парламент – їм, самі знаєте з новин, нема коли про народ думати. Вони владу ділять…
Олег Листопад «Селянська правда», №65, 11 вересня 2008 року
Інші публікації на цю тему:
Удар по иммунитету. Дополнительный…
Leave a Reply