У червні 2021 року президент Володимир Зеленський оголосив про плани посадити в Україні за три роки мільярд дерев. А також збільшити площу лісу за 10 років на мільйон гектарів. Друга частина заяви залишилася практично непоміченою, а от перша викликала шалену хвилю критики. Хоча якраз посадити мільярд дерев – це реально. Як? І що це дасть громадськості та довкіллю? Давайте розбиратися.
«Сосні – най-най-най-най-най»
Двоє тримають дебелий саджанець, троє засипають лунку лопатами, шестеро несуть відрами воду на перший полив. Оркестр, прапори, фото на згадку. Десь так уявляють посадку дерев пересічні мешканці міст. Проте ліси в Україні саджають інакше.
Зазвичай нові бори починаються з одно- чи дворичних сіянців сосны. Саме ця порода є головною в наших лісах, тож рядок із пісні «Океану Ельзи» «Сосні» як підзаголовок до розділу тут точно підходить. Екологи активно критикують таку любов, але це вже інша тема.
Сіянець сосні виглядає як тоненька паличка сантиметрів 20 із зеленими голочками зверху та сіро-коричневим корінцем знизу. Їх сідати у попередньо розпушених технікою ґрунт за допомогою меча Колесова. Меч – це важлива (5,5 кг) залізяка, яка офіційно називається «лісосадильна лопата». До 60-сантиметрової проволоки знизу приварене клиноподібне лезо, зверху – поперечна ручка. «Мечник» піднімає інструмент якомога вище і вганяє його у ґрунт. Рух ручкою від себе-до себе – і готова ямка, в яку помічник ставить сіянець, а мечник знову заганяє інструмент у землю трохи далі і знову робить рух мечем уперед-назад, ущільнюючи землю навколо сіянця. Витягує лопату, затоптує ямку. Крок уперед, і все повторюється. На 20 кроків треба посадити десь 30 сіянців. Так, щоб відстань між ними була близько 60 см.
Це важка ручна праця.. Щороку лісокультурники/культурниці (так називається офіційно ця професія) ДАЛР – Державне агентство лісових ресурсів (є й інші лісокористувачі) висаджують десятки, навіть сотні мільйонів сіянців. За минулий рік – майже 180 млн штук на площі понад 39 тис. га. Трохи дотиснути, додати результати роботи військових та комунальних лісгоспів – і цілком можна вийти на цифру 330-350 млн сіянців, які за фактом є хоч однорічними, але деревами, за рік. А отже – на мільярд дерев за три роки.
З посадковим матеріалом проблем теж у принципі немає. «У 2019 році у лісових розсадниках вирощено 254,9 млн шт. сіянців головних та супутніх лісоутворюючих порід. Це сосна звичайна, сосна Палласа, ялина європейська, лиственниця, дуб звичайний, дуб північний, ясен звичайний, бук, липа, клен, береза, горіх, вільха, робінія звичайна та інші», – зазначається у звіті Держлісагентства.
Рафалівський лг, фото з соцмереж
При цьому лісівники нарощують ці потужності. «Разом із міністром захисту довкілля та природних ресурсів Романом Абрамовським ми розробили чітку дорожню карту з реалізації програми «Зелена країна». Ми вже почали збільшувати власні потужності. За ці роки у нас мають з’явитися дев’ять сучасних та технологічних селекційно-насіннєвих центрів. Сьогодні такий відкриваємо у Львові, до кінця року – ще один у Лімані Донецької області. Побудуємо такі технологічні насіннєві центри на Волині, Івано-Франківщині, Хмельниччині, Київщині, Сумщині, Херсонщині, Кіровоградщині», – сказав голова Держлісагентства Юрій Болоховець 16 вересня на презентації програми у Ботанічному саду НУБіП.
Дожити до післязавтра
Біологічні види мають принаймні дві стратегії виживання. Перша – дати велику кількість потомства і залишити його на свавілля, у надії, що якийсь відсоток таки виживе. Наприклад, цією стратегією користується значна кількість риб, відкладаючи ікру десятками тисяч. Інша стратегія – виплодити небагато нащадків, але дати при цьому їм догляд та охорону до дорослого віку. Наприклад, птиці насиджують яйця, охороняють гнізда та вигодовують пташенят.
Держлісагентство запозичило у природи першу стратегію. За словами Юрія Болоховця, лісівники саджатимуть у середньому 5-6 тис. сіянців на гектар (тобто на 10 000 кв. м). Тобто миллиард сіянців буде посаджено десь на 200 тис. га.
Рік у рік кількість дерев на гектарі буде зменшуватися. Частина всохне. Скільки саме – залежить від регіону, погоди, догляду тощо. Наприклад, у дослідах вчених Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г. М. Висоцького (О.М. Даниленко та інші), які проводились на Харківській лісовій науково-дослідній станції, порівнювали приживлюваність сіянців із закритою кореневою системою та звичайний спосіб посадки. З’ясувалося, що на ділянці культур, створених сіянцями з відкритою кореневою системою (традиційний спосіб), приживлюваність становить лише 58%. У степовій зоні, в південних областях, де для лісу просто немає розумів, цифри можуть бути ще сумнішими. Втрати становити до 90, або 100%.
Але якщо навіть приживлюваність буде хороша, то все одно зайві дерева доведеться вирубувати. рубки догляду не проводити, то виростає «жердняк» – густо натикані тонкі високі дерева з невеликою кроною на верхівці.
Жердняк. Таким буде промисловий ліс без рубок догляду
Вік стиглості – це час, коли, на думку лісоводів, насадження пора рубати. Для кожної породи визначається окремо, залежно від категорії лісів. Для сосны – 80-100 років, дуба – 100-120 років і вище.
Таким чином, через 80 років із миллиарда посаджених молодих дерев залишиться від 60 до 120 млн. Але це ще не вся лісова математика.
Нові чи відновлені?
Садіння миллиарда дерев ще не означає збільшення лісистості. Навіть на ті 200 тис. га, які ми приблизно нарахували. Більше лісу стане, якщо ці сіянці сосні, саджанці дуба, граба, клена тощо будуть висаджені на вільних сьогодні від лісу ділянках. Бо крім посадки нових лісів – лісорозведення, перед лісоводами стоїть завдання відновлювати ліс на вже зрубаних площах. Досі переважно саме цим – тобто лісовідновленням – вони займалися. Ось що написано в останній громадській доповіді Держлісагентства: «У 2019 році площа суцільних зрубів становила 35,7 тис. га. У 2020 році відтворено лісів на площі 39,2 тис. га (створено нових лісів – 2,1 тис. га)». Відновлювати зрубане лісоводів змушує закон. І логіка: не посадиш сьогодні – нічого рубатиме внукам.
Напевно, спочатку Міндовкілля, а потім і президент України у своїй промові озвучили ще одне завдання: створити мільён гектарів НОВИХ лісів до 2030 року. Мета правильна. Голова Держлісу Юрій Болоховець навіть впевнений, що на це знайдуться кошти. А їх, як зазначено у проекті Концепції Державної цільової екологічної програми «Масштабне залісення України», треба чимало. «Ориентівний обсяг коштів, необхідних для виконання Програми у разі її затвердження, становить від 16 млрд гривень у 2022 році до 21,3 млрд – у 2031 році, серед них 80% планується за рахунок власних коштів постійних лісокористувачів», – йдеться у документі. Тобто лісгоспи мають розраховувати насамперед на власні сили. І зрубати та продати стільки лісу, щоб вистачило і на лісовідновлення, і на зарплати, і на комуналку, і на нову техніку, і на протипожежні заходи. Ну і на лісорозведення, нові ліси. Для лісгоспів Полісся та Карпат це складно, але в принципі можливо. А від де взяти кошти лісгоспам Півдня та Сходу, де нема що зрубати на продаж – ось питання.
садити ліс на Чернігівщині. Фото із соцмереж
Ще більшим викликом є наявність вільних площ. Знайти місце під посадку нових лісів після децентралізації та старту земельної реформи практично неможливо. Землями тепер розпоряджаються ОТГ, до яких лісоводи змушені звертатися з пропозиціями виділити клаптик-другий під сосняк-діброву.
Бережіть степи!
Екологи побоюються, що під заліснення віддадуть цінні степові ділянки, балки, яри, цибулі тощо. Тобто місця концентрації біорізноманіття, прихистку рідкісних видів. Міністр захисту довкілля Роман Абрамовський та голова Держлісагентства Юрій Болоховець неодноразово запевняли громадськість, що розуміють цінність лук і степів. Держлісагентство пообіцяло створити робочі групи з вибору ділянок під заліснення за участю екологів у кожній області. Але на момент написання статті цього не відбулося, хоча плани та площі по кожній області вже озвучені. «Найбільша увага – півдню країни, який, внаслідок зміни клімату, з часом може перетворитися на пустелю. За три роки ми створимо у південних областях потужний зелений щит, який відновить історичну еко-систему та зупинитиме просування степів на північ країни», – йдеться у заяві Держлісагентства.
На думку еколога Олексія Бурковського, південь України справді може перетворитися на пустелю. Але не через відсутність залісення, а через величезний відсоток розораних земель.
«Виявляється, у нас у країні найменше потрібно садити ліси в Карпатах та на Поліссі. Тобто там, де вони мають рости згідно із законами природи. На Житомирщині пропонують висадити за три роки 117, у Карпатах – 47 мільйонів дерев. Разом – 164 мільйони.
Водночас у Одеській та Херсонській областях посадять майже 90 та 85 мільйонів дерев. У Запорізькій, Миколаївській, Дніпропетровській – 43, 57 та 45 мільйонів, на Луганщині 182 мільйони дерев. Загалом – 502 мільйони», – каже Олексій Бурковський.
Таким чином, у зонах природного поширення лісів буде висаджено втричі менше дерев, ніж у степовій зоні. Навіть якщо прибрати з цих розрахунків Луганщину, північна частина якої частично є ареалом поширення лісів, то все одно площа лісонасаджень біля степової зони буде майже вдвічі більшою.
«Мені особисто не зрозуміло, як можна насаджувати у Карпатах 47 мільйонів дерев, а на Херсонщині – 85», – каже еколог Олексій Бурковський.
Надіюсь, що відповіді на ці та інші питання будуть надані, сумніви – розвіяні. А Державна стратегія управління лісами України до 2035 року, в якій є багато важливих пунктів, крім лісонасадження, буде ухвалена Кабінетом Міністрів. Бо взагалі це потрібна стратегія.
Олег Листопад
вперше надруковано у газеті “Світ” у 2021 р.
Leave a Reply