Колекції тропічних ботсаду Гришка — світове надбання, яке необхідно зберегти

Йдеться зокрема про збереження унікальних колекцій тропічних і субтропічних рослин — національного та світового надбання. Про реальний стан справ і можливі наслідки енергетичної кризи «Світ» поговорив із завідувачем відділу тропічних та субтропічних рослин НБС, доктором біологічних наук Романом ІВАННІКОВИМ.

Не просто оранжереї, а репозитарій живих рослин

—Пане Романе, наскільки вартісні колекції тропічних рослин НБС? Які особливо цінні, унікальні екземпляри маєте? Які наукові дослідження тут здійснюються?

— Колекції тропічних і субтропічних рослин ботанічного саду мають не лише значну балансову вартість — у довоєнний період вона сягала десятків мільйонів гривень. Їхня справжня цінність значно ширша і не вимірюється грошима. Це — науковий, освітній і соціальний ресурс, важливий для сталого розвитку країни.

Національний ботанічний сад — це науково-дослідний інститут НАН України і водночас репозитарій живих рослин. Тут не просто утримують експозиції, а системно досліджують, вивчають і розмножують рідкісні та в господарському сенсі цінні види тропікогенної флори.

Історія цих колекцій драматична. Перші зібрання формувалися ще до Другої світової війни, однак під час бойових дій у Києві оранжереї були зруйновані, а вся тодішня колекція — близько тисячі таксонів — загинула.

Поки тривала окупація Києва, в нашому ботанічному саду тропічні рослини не культивували, на відміну від ботанічного саду імені академіка Фоміна. Там оранжереї збереглися. І досі є декілька екземплярів, які ще у позаминулому столітті були привезені з маєтків на Житомирщині та Київщині.

Наші ж колекції, які зараз культивуються в оранжереях, почали збирати після Другої світової війни. Наші співробітники здійснювали відрядження до Європи і звідти привезли базову частину нашого зібрання тропічних та субтропічних рослин.

У 1946–1947 роках було закладено нову базу колекції. Надалі вона активно поповнювалася — через міжнародні експедиції НАН України, обміни між ботанічними садами, закупівлі та дарунки громадян. На початку 1970-х років вже налічувала близько 2000 видів, а сьогодні — понад 4000 таксонів. Це найбільша державна колекція тропічних і субтропічних рослин в Україні, яка з 1999 року має статус Національного надбання.

Під склом у нас тисячі унікальних видів. Загальна площа оранжерейного комплексу ботанічного саду становить близько 3000 квадратних метрів. Він складається з експозиційних та фондових оранжерей. Експозиційні відкриті для відвідувачів і водночас слугують простором для наукової роботи, освітніх програм і практики студентів.

Справжньою перлиною комплексу є велика купольна оранжерея — одна з найбільших в Україні та Європі. Її площа перевищує 1000 квадратних метрів, а висота сягає 32 метрів. Тут відтворено багатоярусний фітоценоз тропічного лісу.

Окремі експозиції присвячені азаліям і камеліям, сукулентам, плодовим тропічним і субтропічним рослинам. Особливою популярністю користується орхідаріум — водна оранжерея з великими басейнами, а також оранжерея «Вологі тропіки», де зібрані найтеплолюбніші види, зокрема численні ліани родини ароїдних.

Фондові оранжереї — це основа колекції. Саме тут зосереджені найцінніші зразки, зокрема найбільша в Україні колекція тропічних орхідей, бромелієві, цибулинні рослини, а також колекції азалій і камелій, з якими ведеться активна наукова та селекційна робота. Ботанічний сад є власником понад 20 сортів азалії індійської.

Холод як загроза, якої не було за всю історію

— Яка ситуація зараз у оранжереях НБС, зважаючи на сувору зиму?

— Найбільша проблема нині — повна залежність експозиційних оранжерей від централізованого теплопостачання. Через пошкодження енергетичної інфраструктури внаслідок російських обстрілів температура в оранжереях не раз падала до критичних значень.

За словами науковців, таких холодів колекція не переживала за всю історію свого існування.

Перший серйозний інцидент стався 9 січня, коли в умовах сильних морозів довелося повністю зливати систему опалення, щоб уникнути її руйнування. Тому, коли через обстріли об’єктів енергетики сталися масштабні кризові ситуації в Києві, тож і в наших оранжереях охололи радіатори опалення. Температура в окремих приміщеннях опустилася до нуля і нижче. Частина рослин постраждала, хоча критичних втрат колекції вдалося уникнути.

Постраждали рослини, які у нас були депоновані в інших оранжереях територіально, тобто по колекційному числу, по цінності колекційних зразків ми на сьогодні не понесли втрат, але попереду ще цілий місяць зими.

Повторні відключення тепла, навіть за меншої мінусової температури, спричиняють сильний стрес у рослин. Для більшості тропічних видів критичною є межа +15 °C. Тривале перебування нижче цієї температури порушує ріст, цвітіння, процеси запилення і формування насіння.

Потім, коли у нас був наступний масований обстріл російськими агресорами Києва, ми фактично дві доби були також без тепла. Але на вулиці була вища температура повітря, не такі сильні морози. Якщо дев’ятого було десь 12, 15 градусів морозу, то на той час було мінус 6. Це, звісно, дуже позначилось на рослинах. Зараз вони у більшості перебувають у стресовому стані.

Фондові оранжереї перебувають у дещо кращому становищі: вони менші за площею і оснащені дров’яними печами, тепловими насосами та електрообігрівачами. Співробітники чергують цілодобово, підтримуючи мінімально допустимий температурний режим.

—Але ж ви готувалися до морозних днів, які трапляються кожної зими?

— Так, звичайно. У нас був негативний досвід початку 2022-го року, і ботанічний сад у межах своїх можливостей – і фінансових, і людських – як міг, готувався до потенційних ризиків.

Ми встановили закуплені благодійниками декілька генераторів, частина з яких забезпечує роботу циркуляційних насосів, які прокачують теплоносій міста через нашу систему опалення, а вона дуже велика. Це кілометри теплошляхів, які проходять через наші оранжереї.

Ми завчасно заготували дрова. Як я вже казав, організовано чергування, співробітники відділу цілодобово опалюють оранжереї. Це допомагає, але просто дров’яною піччю не опалиш оранжерею площею 100-200 м².

Чим можна допомогти?

— Хто і як може допомогти у цій ситуації? Хто вже допомагає?

—Нашим ботсадом опікується благодійний фонд «Пелікан Ліф». У нього є проєкт «Тепло для оранжереї». Фонд цілеспрямовано збирає для нас допомогу по всьому світу. Ми також разом з фондом вже кілька років поспіль проводимо інформаційні акції, благодійні ярмарки, науково-популярні заходи й збираємо кошти на реконструкцію оранжерей. За ці кошти ми поставили три теплових насоси. Компанія Samsung пішла назустріч і продала ці насоси фактично за собівартістю, хоча все одно це дуже дорога техніка. Крім цих трьох фонд закупив нам ще два насоси Samsung. Також було куплено й генератор, який інтегрували в систему з п’яти теплових насосів, він має підтримувати їх у разі форс-мажорів. Фонд придбав і дві теплові дизельні гармати. Ми їх зараз випробовуємо. Кожна з них спроможна підтримувати позитивні температури в оранжереях площею 400-600 м². Тобто, ми і наші партнери, також намагаємось продумати, чим і як можна допомогти оранжерейним рослинам пережити зиму.

—Чи зверталися до колег за кордоном по допомогу?

— Так, і ми вдячні зарубіжним колегам за будь-яку допомогу. Наприклад, міжнародна організація BGCI (https://www.bgci.org/) – це об’єднання профільних, ботанічних установ світу — не раз проводила акції на нашу підтримку, в основному це була не пряма фінансова допомога, а навчання наших фахівців, підвищення їхньої кваліфікації тощо.

«Пелікан Ліф» – це теж велика міжнародна платформа, і у них є різні варіанти того, як можна долучитися до допомоги ботанічному саду. До допомоги ботанічному саду долучилася й спільнота любителів кактусів і сукулентів Америки. У них є свій величезний клуб, і було онлайн зібрання цієї спільноти: ми доєдналися, була пряма трансляція, ми показували свої колекції. За підсумками цієї акції було зібрано істотну суму, яку вони перевели для нашого ботанічного саду.

Однак є питання, які необхідно вирішити терміново. Попри те, що ботанічний сад офіційно належить до об’єктів критичної інфраструктури, електропостачання тут відключається на загальних підставах, це суттєво ускладнює збереження колекцій.

Якби електрика не вимикалася, втрати були б значно меншими. Ми сподіваємося, що проблема буде не тільки почута, а й врахована. Адже збереження унікальних колекцій — наша спільна відповідальність. Зима триває. І разом із нею — випробування для унікального живого скарбу, який Україна зберігає не лише для себе, а й для світу.

Спілкувався Олег ЛИСТОПАД