Зона потребує реабілітації
Галина ІЩЕНКО, “УК”
ПЕРСПЕКТИВА
Значні території, що де-юре належать до радіоактивно забруднених, можуть використовуватись без обмежень або захисних заходів
Про це повідомив під час парламентських слухань «Про стан, заходи і перспективи подолання наслідків Чорнобильської катастрофи» голова Держагентства з управління зоною відчуження Володимир Холоша. Щоправда, коли це може статись та про які площі йдеться, чиновник не уточнив.
Дози менші — хворих більше
За його словами, наразі до зони відчуження та зони безумовного обов’язкового відселення належить територія площею близько 2600 квадратних кілометрів, найбільш забруднена радіонуклідами. Але за 27 років проведено значні обсяги робіт, що поліпшили радіаційний стан у цих зонах. Зокрема, проведено дезактивацію території площею понад 30 тисяч гектарів, зібрано та захоронено близько 1 мільйона кубометрів радіоактивних відходів, дезактивовано понад 15 тисяч тонн матеріалів, обладнання тощо. Лише торік перероблено і передано на захоронення 11 147 кубометрів низько- та середньо-активних радіоактивних відходів, у тому числі від Чорнобильської АЕС. Позитивно вплинули на радіологічний стан територій природні процеси. Отже, результати дозиметричної паспортизації за останні роки поліпшились і за ними більшість забруднених населених пунктів на сьогодні можна вивести із цього статусу, підсумував Володимир Холоша.
На думку ж голови Всеукраїнської екологічної ліги Тетяни Тимочко, робити цього категорично не можна, бо землі на цих територіях як були радіаційно небезпечними, так і залишились. І від харчів, які вирощуватимуться на забруднених територіях, страждатимуть, насамперед, наші діти. Це, власне, підтвердив заступник міністра охорони здоров’я Олександр Толстанов. За його даними, внаслідок багаторічних опромінень малими дозами, особливо у найбільш постраждалих областях — Київській, Житомирській, Волинській, Рівненській, Чернігівській — погіршилось здоров’я дітей. У цих регіонах, за результатами щорічних досліджень, фіксується перевищення допустимих рівнів вмісту радіонуклідів цезію-137 у 12—18% проб м’ясо-молочних продуктів і у 30% — продуктів лісу. А серед постраждалих дорослих (а це понад 2,1 млн осіб), стан здоров’я яких досліджувався з 1990 по 2012 рік, частота раку щитоподібної залози помітно перевищує середні показники по Україні. Зокрема, в учасників ліквідації наслідків аварії у 1986 і 1987 роках вона уп’ятеро перевищила очікуваний рівень, у евакуйованих — у 4,3 раза, у жителів радіоактивно забруднених територій — у 1,3 раза. Не кажучи вже про те, що почастішали захворювання органів дихання, травлення, нервової та ендокринної систем, кровотворних органів.
Невдовзі землю зможуть обробляти не лише по периметру біля КПП «Дитятки», а й за ним? Фото Oлександра ЛЕПЕТУХИ
Де брати гроші?
Очевидно, що щороку соціальна відповідальність держави перед чорнобильцями зростає, а ресурсу на це, особливо у часи кризи, не стає. Лише за приблизними оцінками міністра соціальної політики Наталії Королевської, на фінансування всіх чорнобильських статей у рік потрібно понад 88 мільярдів гривень (!). А це 19,1 % доходу всього зведеного бюджету України на 2013 рік. Народний депутат Андрій Мохник запропонував перекласти частину збитків щодо Чорнобиля на Росію як правонаступницю Радянського Союзу. Звісно, держава навряд чи піде на такі радикальні кроки.
«Держава має створити програму реабілітації цих земель. Зокрема, екологи пропонують створити тут біосферний заповідник, — продовжила Т.Тимочко. — По-перше, це відповідатиме рекомендаціям Європи зі збереження біологічного та ландшафтного різноманіття за допомогою створення заповідних територій. Нагадаю, що Україна за цим показником на одному з останніх місць у Європі, лише 6% її територій під заповідниками. По-друге, за 27 років без втручання з боку людини зона фактично перетворилась у біосферний резерват з 40% площ під лісовими угіддями, де є, навіть, 150—200-річні дуби, сосни, і 30% — під лугами і перелогами на місці колишніх сільгоспугідь тощо. Науковці налічують тут понад 400 видів хребетних тварин, з яких близько 80 занесені до Червоної книги України. А за розмірами територій Чорнобильська зона майже така сама, як найбільший український об’єкт природно-заповідного фонду — національний природний парк «Подільські Товтри», в якому відчужено понад 1% території (у Чорнобилі — 90%). До речі, у 2007 році указом Президента на її території створено загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення «Чорнобильський спеціальний», а ще у дочорнобильські часи було засновано 11 об’єктів природно-заповідного фонду, серед яких — Іллінський гідрологічний заказник площею 2000 гектарів, а також урочища та пам’ятки природи. Але вони охоплюють лише десяту частину території зони відчуження.
Міжнародні організації теж готові підтримати створення природоохоронних об’єктів на території зони, зауважила експерт, додавши, що UNEP GEF планує реалізувати в Україні протягом 2014—2018 років проект «Збереження, покращення та управління вуглецевими ресурсами та біорізноманіттям з одночасним сприянням сталому розвитку в Чорнобильській зоні відчуження» шляхом створення науково-дослідного природоохоронного центру та природоохоронної території.
ПРЯМА МОВА
Флора і фауна — унікальні
Олег ПРОСКУРЯКОВ,
міністр екології та природних ресурсів:
— Має бути розроблена нова програма по Чорнобилю, тому зараз проходить ревізія населених пунктів, що постраждали від аварії на ЧАЕС. Я не певен, що будуть якісь великі зміни. У принципі за деякими параметрами, можливо, й можна виводити якісь території із зони відчуження, але чи здійснюватиметься це, визначить спеціальна комісія. Щодо створення біосферного заповідника, то це дуже дискусійне питання і дуже сумнівно, що ЮНЕП надасть біосферний статус такому об’єкту. А от дослідження тутешньої флори і фауни безумовно слід проводити, бо ситуація досі залишається унікальною. Мабуть, варто надати зоні статус спеціального дослідницького полігону, не включаючи його до природно-заповідного фонду і не дискредитуючи ідею заповідності.
Leave a Reply