Лісоводи активно використовують інвазивний дуб червоний у лісовідновленні. Київська область, Вищедубечанський лісгосп
Біологи й екоактивісти б’ють на сполох і вимагають суттєво обмежити використання завезених дерев (інтродуцентів), а надавати перевагу місцевим (аборигенним). Це стане особливо актуально, коли почнемо відновлювати пошкоджені війною ліси та непридатні для сільськогосподарського використання заміновані землі.
Чому і як ця проблема виникла та набула такої актуальності?
Про це написала газета “Світ” ↓
«Наприкінці ХІХ століття промислова революція набула загрозливих для довкілля масштабів. Ліси вирубали, створили поля, пасовища теж перетворили на поля. Натомість худобу стали здебільшого випасати в заплавах річок, тут же — заготовляти сіно. Наслідком цього стали катастрофічні повені, величезні масштаби водної ерозії. Щось потрібно було робити терміново! І кінець ХІХ та початок XX століть з перервами на війни став часом активного лісорозведення. Зокрема, й з використанням видів, які не були притаманні нашій флорі», — розповідає доктор біологічних наук, експерт проєкту «Разом за екологічну демократію, справедливість та верховенство права в Україні» Сергій Панченко.
Завдяки такій роботі масштаби водної ерозії (поява та ріст ярів, підмивання берегів річок) призупинилися. Але виникли інші проблеми.
«У нас у штучно створених лісах з’явилося доволі багато різноманітних іноземних дерев та чагарників, під кронами яких чомусь неохоче росли місцеві кущі й трави, але охоче розселялися бур’яни, найвідоміший з яких чистотіл. Назріла нова біда — загроза біорізноманіттю. Автомобілісти зі стажем помітили суттєве зменшення кількості комах, які гинуть від зустрічі з автомобілем, а інші можуть порівняти, що росте під пологами природного та штучно створеного лісу. І ми побачимо килим весняних первоцвітів у кленово-липово-дубовому лісі та свіжу зелень чистотілу і більше нічого — у насадженні робінії, відомої широкому загалу як акація біла. Ну і «питання на засипку»: де, на вашу думку, буде більше бджіл та джмелів?», — питає Сергій Панченко.
акація біла біля Містка закоханих, Київ. Фото Олега Листопада
Наприкінці грудня минулого року Кабмін затвердив зміни до Правил відтворення лісів, які вимагають здійснювати відновлення лісів та лісорозведення з урахуванням недопущення інвазійних видів дерев у природні екосистеми.
«Правилами Кабміну було встановлену чітку заборону на здійснення відтворення лісів інвазійними видами дерев, перелік яких має бути затверджений Мінекології. Однак, існує значний ризик, що частина інвазійних видів дерев, які тривалий час використовувались українськими лісівниками для лісорозведення за сумнівними обґрунтуваннями, не буде включена до цього переліку через спротив цих самих лісівників, — каже еколог організації «Екологія-Право-Людина» Богдан Кученко.
Свої побоювання він ілюструє цитатами учасників круглого столу «Перспективи відтворення лісів України: можливості використання інтродуцентів та загрози інвазійних видів», який відбувся 16 лютого 2023 року на базі Навчально-наукового інституту лісового і садово-паркового господарства НУБіП України.
Так, директор навчально-наукового Інституту лісового і садово-паркового господарства НУБіП України Петро Лакида вважає, що «робінія псевдоакація є необхідним видом для степу». А завідувачка відділу селекції, генетики та біотехнології УкрНДІЛГА (Український науково-дослідний інститут лісового господарства та агролісомеліорації імені Г.М. Висоцького) Світлана Лось наполягає на тому, що інтродуковані види необхідні для відновлення екосистем, особливо у зруйнованих екосистемах, які потребують рекультивації, і тих, які постраждали внаслідок бойових дій.
«Питання щодо того, яким чином чужорідні види можуть відновити природні екосистеми, що сформувались та існували тривалий час без їхньої участі, залишається без відповіді. А теза про користь акації білої у степу для природоохоронців звучить просто абсурдно, оскільки степ є видом природних екосистем, де домінують багаторічні трав’янисті види рослин», — каже Богдан Кученко.
Питання врегулювання поширення інвазійних видів дебатується вже давно, але досі буксує.
Лісоводи активно використовують інвазивний дуб червоний у лісовідновленні. Київська область, Вищедубечанський лісгосп. Фото Олега Листопада
«Великою мірою це відбувається через потужне лобі лісівників, яким інвазійні види забезпечують вищі прибутки за менших затрат. Щоб виправдати використання інвазійних видів, кажуть про економічну вигоду від їхнього вирощування. Але забувають сказати, що, у порівнянні з вигодою із продажу кубометрів дуба червоного та акації, ліс із природними місцевими видами надаватиме значно більше екосистемних послуг та відповідно і більшу економічну вигоду, зокрема з грибів та ягід; має значно вищий потенціал до поглинання та утримання вуглецю, підтримки місцевих видів, зокрема, запилювачів, від яких залежить наша продуктова безпека, рекреації тощо», — зазначають експерти Дунайсько-Карпатської програми.
Також вони спростовують тезу про брак альтернативи щодо інвазійних видів, коли йдеться про їхнє використання у посушливих регіонах півдня і сходу країни, проблеми укріплення схилів та формування полезахисних ділянок. Адже усі ці функції, включно з укріплюванням схилів можуть виконувати природні види. Наприклад, існує методика ефективних посадок природних лісів на еродованих ділянках схилів. Це відбувається через висівання спочатку певних видів природних трав із застосуванням сітки, а потім висаджують природні породи дерев та кущів. Хоч на початковому етапі такі методи й потребуватимуть більших затрат для догляду, втім, у підсумку, вони є значно ефективнішими.
«Формування переліку до заборони інвазійних видів не означає, що інтродуценти будуть повністю заборонені. Просто потрібно їх використання обмежити на тих землях, де маємо дбати про біорізноманіття, збереження природних лісів, історичних ландшафтів. Часи змінюються, нові виклики змушують нас йти на більші витрати, але зберігати те, що можна ще врятувати з біорізноманіття», — зауважує Сергій Панченко.
Експерт надіслав свої пропозиції в Мінекології та поділився своїм баченням застосування «переліку»: «В природних лісах — забороняємо. Лісосмуги — під питанням, але суттєві обмеження мають бути. Сади, парки, сквери — будь ласка, за винятком усім надокучливих кількох видів. Заборона інтродуцентів була б доцільною, якщо дотиснути міністерство. Так, є низка видів, які не надто шкодять біорізноманіттю і не так вже й розмножуються, наприклад, верба ламка (добре підходить для закріплення берегів, повені ж у нас трапляються?), модрина. Загалом я за повну заборону інтродуцентів у природних лісах (в широкому розумінні, а не в розумінні, прийнятому в законі про праліси), але не в лісових плантаціях (енергетичні культури, новорічні дерева тощо), які, як правило, створюють на виведених із сільського господарства та рекультивованих землях».
«Ще важливо поширювати знання про види-інтродуценти: як відрізнити види-двійники аборигенних (маю приклад, як один директор природно-заповідної установи, лісівник за освітою, точно не знав, як розрізнити два види ясена), як викорінити здичавілі інтродуценти тощо. Не кажучи вже про роз’яснювальну роботу про шкоду інтродуцентів для біорізноманіття на яскравих прикладах», — акцентує Сергій Панченко.
За спостереженнями біолога, інтродуценти дуже збіднюють флору та фауну в тих місцях, де вони домінують. Так, аморфа кущова (Amorpha fruticosa) на Поліссі та в Лісостепу активно поширюється заплавами середніх і великих річок. Формує чагарникові угруповання високої зімкнутості на місці природних лук. Видовий склад рослин ярусу трав збіднюється. А клен ясенолистий (Acer negundo) на Поліссі та в Лісостепу активно поширюється заплавами малих, середніх і великих річок. Формує угруповання невисокої зімкнутості. Видовий склад рослин ярусу трав істотно збіднюється або взагалі відсутній.
Багато в чому з ним погоджується експерт Всеукраїнської екологічної ліги Олексій Бурковський.
Липа серцелиста — хороший медонос, нічим не гірший за акацію білу. Фото Олега Листопада
«Все правильно, додам лише, що варто розрізняти інтродукцію видів, які використовуються в агроценозах, зокрема, садах, в озелененні населених пунктів і промислових підприємств, від інтродукції для використання в природному середовищі та поза межами населених пунктів. В останньому випадку є ризик біологічного засмічення. Водночас не варто забувати, що наука нерідко докорінно змінює своє ставлення до власних результатів. Швейцарський хімік Пауль Мюллер у 1948 році отримав Нобелівську премію за «відкриття високої ефективності ДДТ як контактної отрути». Як добре відомо, тепер використання пестициду ДДТ заборонено в багатьох державах світу, включно з Україною. Наука — динамічна категорія, і те, що могло вважатися прийнятним у минулому, часто стає неприйнятним сьогодні, бо не відповідає викликам часу», — каже Олексій Бурковський.
Фахівець нагадує, що існують адаптовані генотипи аборигенних видів, які можна використовувати замість інтродуцентів під час лісонасадження.
«Хочу також нагадати, що всі корифеї лісової науки, які вивчали ліси степової зони, завжди наполягали, що головною породою тут є дуб звичайний, адже лише він здатен створювати стійкі лісові ценози. Цієї думки дотримується ряд сучасних лісознавців і сьогодні, враховуючи кліматичні зміни. Зрозуміло, що лісовим господарствам набагато зручніше створювати лісонасадження з інвазійних видів, ніж з аборигенного дуба, адже вони фактично не потребують догляду і, начебто, дешевші. Проте, втрати біорізноманіття і відсутність відновлення такої цінної породи, як дуб звичайний, ставлять під питання «вигідність» інтродуцентів у середньо і довготерміновій перспективі. Врешті-решт, у сучасному світі біорізноманіття також має свою монетизовану вартість, і вже доведено, що його скорочення призводить до величезних економічних втрат», — висновує Олексій Бурковський.
Чимало фахівців підкреслюють, що інвазія — одна з основних причин зникнення рідкісних видів. Інвазійні види буквально захоплюють величезні території, і там, де ще кілька років тому співіснували сотні місцевих видів, залишаються одиниці. Чудова ілюстрація — це зарості борщівника, амброзії та золотарника. Які було б добре геть знищити як вкрай небезпечні.
А от заяви про те, що у разі внесення у список інтродуцентів, акацію білу та дуб червоний доведеться терміново зрубати, — це маніпуляції. Насправді йдеться про заборону лише висаджувати (!) такі види.
Позиція багатьох фахівців-екологів, профільних громадських організацій — Всеукраїнської екологічної ліги, WWF-Україна, Мережі захисту національних інтересів (ANTS), Української природоохоронної групи, правозахисної організації «Екологія-Право-Людина» та інших — співзвучна зі зверненням вже згаданої Дунайсько-Карпатської програми: «Ми закликаємо Міністерство захисту довкілля врешті звернути увагу на проблему неконтрольованого поширення інвазивних видів та прийняти науково обґрунтований перелік рослин, заборонених до висаджування не лише у лісовому господарстві, але і в інших сферах, а також розробити ефективний механізм такого обмеження».
Олег Листопад
Фото автора
Коментарі цікаві тут:
Червоний дуб вбіває хвойні деревья, березу та звичайні дуби. Росте швідко. Жолуді ість тількі одін від птахів, на відміну від жолудей звичайного дубу. У Київської Пущі його дуже багато. Через дорогу від лісу Київзеленбуд натикав безліч інвазивних рослин.У Пущі вже зовсім немає білих грибів, 20 років тому за півгодини ведро. Знікли деяки віди птахів, дуже мало білок.