150 мільярдів доларів. Саме стільки екологічних збитків завдала Росія Україні на сьогодні (і це за застарілими, фактично радянськими методиками підрахунку). За новими — ця цифра зросте в рази. Але хто працюватиме над тим, щоб ці гроші стали реальною компенсацією? Хто лобіюватиме інтереси України на міжнародній арені? Відповідь проста і водночас тривожна: крім громадськості це робити нікому.
Втрачений захисник
Ліквідація Міністерства захисту довкілля стало однією з найбільших управлінських помилок цього року. Те, що мало бути профільним органом, який веде екологічну політику держави, перетворилося на частину величезного «монстра» — об’єднаного міністерства економіки, агро та довкілля. При цьому катастрофічно скоротили кількість фахівців, які професійно займалися екологічною тематикою. Міністр Олексій Соболєв – хороший економіст, але просто фізично він не спроможний адекватно представляти на найвищому державному рівні відразу три таких важливих напрямки. А заступники (яких замало на сьогодні саме у екологічному блоці) не мають відповідних повноважень і у нашій управлінській практиці просто бояться проявляти ініціативу та мати власну думку.
Гроші на перемогу — це не лише зброя
Коли ми говоримо про гроші на перемогу, ми часто думаємо виключно про військову допомогу. Але репарації, екологічні компенсації, які є підстави вимагати і отримати вже сьогодні, могли би допомогти звільнити кошти з інших секторів і направити їх на потреби армії, оборони. відновлення після війни — це теж гроші на перемогу. І саме тут виникає критична проблема.
Методики оцінки збитків, які використовує Україна, залишилися радянськими. Міжнародні інстанції їх не приймають. Уявіть: ми принесемо рахунок на 150 мільярдів, а нам скажуть — доведіть.Тобто – дуже потрібні нові, сучасні, міжнародно визнані методики. З ким у новому міністерстві про це говорити?
Екоцид без відповідальності
В українському Кримінальному Кодексі є стаття 441 — екоцид. Але в Римському статуті, який регулює міжнародне кримінальне право, такої статті немає. Вплив на довкілля внаслідок військових дій там прописано надзвичайно розмито. Та й у нашому КК це геть не чітко визначено.
Українські науковці розробили шість критеріїв екоциду для сухопутних екосистем, зокрема після Каховської катастрофи. Але хто буде лобіювати, щоб ці критерії стали офіційними? У нас є Комітет з екологічної політики ВРУ, але міністерства — немає.
Каховська катастрофа: злочин без покарання
Підрив Каховської ГЕС — це не просто військовий злочин. Це якраз екоцид, наслідки якого відчуватимуть покоління. Українські вчені довели, що це була не аварія: гребля будувалася з розрахунком на атомний удар, і обстрілами її зруйнувати неможливо. Математичні моделі показали, що це могли зробити тільки російські військові. Але щоб притягнути Росію до відповідальності, потрібен орган, який професійно займатиметься цією справою. Громадські організації, попри всю повагу, не можуть замінити державну структуру. Так, прокуратура вже відкрила відповідне кримінальне провадження. Але Офісу Генерального прокурора та його підрозділу, який розслідує воєнні злочини, потрібен партнер — профільне міністерство.
Мархалівка: закопати кошти у землю
Перед тим, як міністерство об’єднали, на так званих «плівках Міндичгейту» пролунало відверте визнання: «Міністерство треба об’єднати, бо так нам буде зручніше». Не країні — їм. Бо так їм було зручніше деребанити країну.
Приклади вже є. Національний меморіальний комплекс у Мархалівці, де планували ховати загиблих військовослужбовців. Перший тендер на його будівництво — 1,8 мільярда гривень. Екологи попереджали: там високий рівень грунтових вод, будувати не можна. Не послухали. Результат? Після осінніх дощів об’єкт «поплив». Воно перетворилося на болото. Гроші витрачаються на відкачування води, але це не допомагає.
А друга черга? Ще кілька мільярдів мають закопати в землю — буквально.
Каховська ГЕС: гроші у воду
Після підриву Каховської ГЕС «Укргідроенерго» одразу заявило: давайте відбудовувати. Щоб екологісти не заважали, провели спеціальний закон, яким це будівництво вивели з-під впливу Міністерства захисту довкілля і взагалі екологічних процедур. Інститут Укргідропроєкт (у сфері управління «Укргідроенерго») у 2023 році отримав 123 мільйони гривень на передпроектні роботи з відновлення греблі.
Величезна сума, яку краще б витратили на оборону. Де ці гроші? Що на них зроблено? Де звіти? Поки лівий берег окупований, ніякої відбудови не буде. Це гроші, витрачені незрозуміло як і для чого.
Надра: 4% замість 24%
Зараз відбувається тендер на розробку родовища літію (ділянка Добра) — одного з найбільших в Україні. За чинним законодавством про угоди щодо розподілу продукції, після всіх відшкодувань інвестору Україна отримає приблизно 4% від видобутої продукції. Інвестор — 96%.
Фахівці кажуть: держава мала б отримувати близько 24%. Це була б справедлива частка з урахуванням ризиків. Але ми віддаємо майже все.
І це не лише економічна проблема. За чинним законодавством інвестор не платить ні за воду, яку використовуватиме, ні за викиди, ні за землю. Це прописано в законі про Угоди про розподіл продукції, і ніхто не збирається його міняти.
Торф і бурштин: короткострокова вигода проти майбутнього
Держава продає дозволи на видобуток бурштину та торфу за 3–6 мільйонів гривень. У масштабах держави це ніщо. Але що відбувається далі?
Інвестор приходить, осушує торфовище, видобуває ресурси, отримує вигоду. А Україна втрачає водноболотні системи, де накопичується вода. Без них вода після дощів просто стікатиме в річки, а ними – просто в Чорне море.
Чим зрошувати поля? Який буде рівень грунтових вод? Які будуть урожаї? Ми отримуємо третину експортних надходжень з аграрного сектора. Для успішного сільського господарства потрібна вода. Але якщо знищити торфовища, води не буде.
Ціна цих рішень — майбутнє української економіки. А хто має забезпечити захист існуючих торфовищ і відновлення осушених? Повертаємося до того самого питання: відновіть Міністерство захисту довкілля.
Європа розуміє
Нещодавно на міжнародному форумі з охорони клімату (СОР-30) були представлені розрахунки: російська агресія завдала збитків клімату на 50 мільярдів доларів. Не лише українському — світовому.
Представники інших країн починають розуміти: якщо не зупинити Росію, вона шкодитиме не лише Україні, а й усьому світу. Європа потроху вже вкладається в збереження української природи, бо це збереження європейського біорізноманіття, ми ж недарма заявили, що хочемо стати частиною ЄС. І у нас є фантастично цінні речі. Українські степи унікальні. Асканія-Нова — найбільший масив степу в Європі. Так, зараз — окупована. Але степ ще можна врятувати. Це надзвичайна цінність для всієї Європи. Багато чого, що в Європі вже зникло, в Україні ще є.
Що робити?
Рішення очевидне і його треба втілити негайно:
Відновити Міністерство захисту довкілля. Без профільного органу всі розмови про репарації, компенсації, міжнародні угоди — порожній звук.
Зупинити марнотратство. Визнати, що будівництво меморіалу в Мархалівці — це витрачання коштів «нінащо». Вимагати звітності за 123 мільйони на Каховську ГЕС.
Навести лад у надровидобуванні. Змінити законодавство про угоди щодо розподілу продукції, щоб Україна отримувала справедливу частку і щоб інвестори несли відповідальність за екологічні наслідки.
Проводити оцінку впливу на довкілля до видачі дозволів. Це в інтересах і бізнесу, і держави, і громадян.
Це не просто екологічні питання. Це питання грошей на перемогу, майбутнього економіки та нашої спроможності притягнути Росію до відповідальності.
Leave a Reply