Великотоварне виробництво у його латифундистській формі нищить інфраструктуру села, його соціальну складову і саме село як таке, вважає голова правління Асоціації виробників органічної продукції «БІОЛан Україна» Василь Пиндус. Потужна і високопродуктивна техніка може обслужити великі площі – понад 70 тис. га (такі орендують чи матимуть у власності внаслідок нищівної для України земельної «реформи» скоробагатьки, олігархи. – О.Л.), і потребує невеликої кількості працівників. Тому власникам або орендарям великих угідь не потрібні ні села, ні селяни. Ще й ґрунти нищаться під натиском важких машин.
Тож Василь Пиндус небезпідставно вважає, що порятунок села – у впровадженні органічного землеробства. Адже через певні особливості ведення ним часто краще займатися саме малим сільгосппідприємствам, фермерам. За його словами, в Україні на сьогодні органічне землеробство ведеться на 280 тис. га, ним займаються 200 виробників, однак це – не офіційні статистичні дані.
«Оскільки головного документа, який визначав би, що таке органічне виробництво, хто такі органічні виробники, механізми діяльності галузі, надавав би юридичний захист і забезпечував контроль відповідності продукції, немає, то звідси логічно випливає, що немає і самих виробників, – зазначив пан Пиндус на прес-конференції у переддень ярмарку «Органічний дивограй», що вже вдруге завітав до столиці. – І це при тому, що органічний напрямок зародився, щойно Україна здобула свою Незалежність».
Отож, основною проблемою українських органічних виробників сьогодні є те, що немає закону про органічне виробництво. Це вкрай негативно позначається на тих виробниках, які працюють сумлінно, проходять складну сертифікацію. Вони не можуть конкурувати із підприємцями, які використовують хімічні засоби захисту у вирощуванні рослин. Адже через брак закону будь-хто сьогодні може написати на етикетці свого товару «органічний» – незалежно від того, як насправді вирощувалася продукція.
Крім того, брак закону заважає об’єктивно говорити про розміри ринку, про кількість сертифікованих земель, виробників, яку частку серед усіх продуктів харчування становить саме органічна продукція тощо, а отже – й планувати щось у цій галузі.
Сьогодні вітчизняні виробники сертифікують свою продукцію за європейськими стандартами органічного виробництва, адже за кордоном цей сектор сільського господарства на вищому рівні, там у відповідних міністерствах навіть створено окремі відділи, які займаються цією проблемою.
– Торгівля органічними продуктами та виробами з них може бути вигідною, – зазначив керівник клубу «Культ Ра», менеджер одного із популярних закладів громадського харчування Олександр Ваврик. – Але поки що ці продукти купити можуть далеко не всі. Також немає налагодженої системи поставок таких продуктів, що відчутно ускладнює роботу з ними.
«За кордоном свого часу відбувалися всі ті самі процеси, що й у нас. Теж був хаос, адже ведення господарства без застосування «хімії» бере свій початок задовго до прийняття відповідних законів.
Постанова ЄС про органічне виробництво з’явилася 1991 року, але сплеск органічного виробництва припадає на 1970–80-ті роки. Згодом, коли органічний рух набув значного масштабу, держава була змушена втрутитися і надати цьому процесу законодавчої форми», – наголошує Сергій Галашевський, директор «Органік стандарт» (єдиного в Україні органу, який видає сертифікати підприємствам, що працюють за органічними стандартами).
У Франції, розповідає радник з аграрних питань посольства Франції в Україні Анрі Барнабо, органічне землеробство ведеться на мільйоні гектарів із 27 мільйонів наявних у країні сільгоспугідь. І кількість фермерів, які хочуть вирощувати продукцію без хімії, зростає. Цього року про наміри перейти на нові стандарти заявили ще 2700 виробників. На думку Барнабо, це перспективний і прибутковий бізнес, хоча органічні, якісні продукти мають змогу придбати лише заможні люди. Я запитав пана Анрі, як вдається французьким фермерам пережити період переходу від типового на сьогодні способу вирощування до органічного (потрібно щонайменше три роки відмови від пестицидів та інших індустріальних методів вирощування, перш ніж органічний фермер зможе отримати сертифікат і продавати свою продукцію дорожче). На це Барнабо відповів, що з 2007 року у Франції існує спеціальний фонд підтримки органічного землеробства, бюджет якого становить близько трьох мільйонів євро щороку. І це без інвестицій з ЄС. На сьогодні у Франції органічна продукція становить 3% від усього обсягу сільгоспвиробництва. У Німеччині – 8%, у Австрії – 13%!
А коли ж Україна зможе похвалитися такими успіхами? «Українські споживачі матимуть на полицях магазинів повний асортимент органічної продукції лише тоді, коли влада ухвалить закон про органічне виробництво і змусить його реально працювати; коли виробники і переробники будуть вирощувати, виробляти і переробляти якісну органічну продукцію і мати здорову конкуренцію на ринку; коли інвестори вкладатимуть кошти в комплекси органічного виробництва. Потрібна державна підтримка виробників органічної продукції, саме це призводить до стрімкого зростання органічного сектору країни, що підтверджено світовим досвідом», – вважає Наталія Прокопчук, координатор міжнародного проекту «Сертифікація в органічному сільському господарстві та розвиток органічного ринку в Україні».
Згадка про злощасний закон фігурує в «Національному плані дій на 2011 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010–2014 роки “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”. Цей план затверджено Указом Президента України від 27 квітня 2011 року №504/2011. Процитуємо кілька пунктів:
«18.9.5. Розроблення проекту Закону України про органічне виробництво. Відповідальний за виконання – М. Присяжнюк (міністр АПК й продовольства. – О.Л.). Строк виконання – червень 2011.
18.9.6. Внесення на розгляд Верховної Ради України проекту Закону України про органічне виробництво. Відповідальні за виконання – М. Азаров, М. Присяжнюк. Строк виконання – червень 2011.
18.9.7. Супроводження проекту Закону України про органічне виробництво у комітетах Верховної Ради України. Відповідальний за виконання – М. Присяжнюк. Строк виконання – до ухвалення Закону».
Буквально цими днями міністр АПК і продовольства повідомив, що наразі у Верховній Раді України вже розглядається законопроект «Про органічне виробництво».
«У більшості країн споживачі готові заплатити на 15% більше від вартості продуктів у разі, якщо вони вироблені із дотриманням усіх органічних вимог та норм. А Україна має всі умови для розвитку органічного землеробства… Крім того, Мінагрополітики долучатиме науку та освіту до локального вивчення питання щодо системної допомоги та стимулювання виробництва органічної продукції. В Україні господарства з виробництва екологічно безпечних продуктів мають бути в кожному регіоні», – наголосив Микола Присяжнюк.
То що, час радіти? Я б почекав. Нагадаю, що навесні цього року такий закон вже було прийнято Верховною Радою. Але президент його не підписав, оскільки закон, на думку гаранта, не забезпечував «системного вирішення всього комплексу питань у сфері органічного виробництва, не відповідає Конституції України, Законам України «Про Кабінет Міністрів України», «Про підтвердження відповідності», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Декрету КМ України від 10.05.1993 р. № 46-93 «Про стандартизацію та сертифікацію».
Тож поживемо – побачимо.
Олег ЛИСТОПАД
“Селянська правда” №128, 1 листопада 2011
На фото: на ярмарку «Органічний дивограй»
Чому саме органічне землеробство?! Наша довідка
Проблема якості харчових продуктів актуальна у всьому світі. Зазвичай у ґрунт вноситься сила-силенна пестицидів та добрив, які потім опиняються на нашому столі. Сільськогосподарські тварини нерідко утримуються у неналежних умовах, отримують антибіотики та гормони. Виробники харчових продуктів додають до них підсилювачі смаку та аромату, штучні ароматизатори, барвники, використовують неякісну або ж фальсифіковану сировину.
Кожен третій споживач в Україні не цікавиться складом продукту, а ті, хто все-таки читає етикетку, хіба що дивляться на дату виробництва та терміни зберігання. І тільки кожен десятий звертає увагу на інгрідієнти.
Врятувати наше здоров’я можуть органічні продукти – дійсно екологічно чисті, вирощені на незабруднених територіях і без використання хімічних добрив, які не містять шкідливих додатків.
Сьогодні органічне виробництво впроваджується у більш ніж 140 країнах світу. Там продукти маркуються «еко», «біо», «органік» (залежно від країни). В Україні ж серед виробників усталилася назва «органічний продукт», оскільки вітчизняні споживачі втратили довіру до «еко» та «біо» через надмірне використання їх у назвах продукції, яка не відповідає органічним характеристикам.
На сьогодні органічне виробництво розвивається в Україні лише завдяки вітчизняним ентузіастам та фінансовій підтримці Швейцарської Конфедерації та Посольства Франції.
Leave a Reply