Завдяки наполегливості і принциповості селяни захистили свої пасовища та сіножаті від бандитського дерибану
Як це було
Про цю історію «Селянська правда» розповідала двічі: у № 107 за 13 вересня минулого року (матеріал називався «Червона земля») і у № 125 від 25 жовтня 2011 року («Землю не віддавати!»). Нагадаємо про неї ще раз: маємо якраз той випадок, коли «повторення – мати навчання».
Отож, у селі Червоне Сумського району селяни впродовж багатьох десятиліть користувалися громадськими сіножатями і пасовищами, розташованими вздовж Псла. Місцевість по-народному називається Гусинцями. Розповідають, ще не так давно річка бігла під самісіньким селом, навесні розливалась і підтоплювала крайні хати. Тож якось у людей терпець урвався, вони взяли в руки лопати, щось десь прокопали – і Псел змінив своє русло, а площа заплавних лук за селом стала значно більшою. На тих луках і випасали селяни свою худобу, і багато хто, особливо, останніми роками, лише завдяки цьому підробітку зводив кінці з кінцями.
Після краху місцевого колгоспу, якому належали пасовища і сіножаті, господарство встигло передати їх сільраді. Ми вже цитували в газеті той документ: рішення сільської ради, датоване 1 жовтня 2001 року. Там чорним по білому написано: оскільки агрофірма «Червоносільська» не використовує сіножаті й пасовища, бо позбулася худоби, «залишити дані площі в землях запасу та резерву сільської ради».
Вже пізніше, після виходу в «Селянській правді» двох згаданих статей, виявилось, що є й інші документи, які доводять: луки належали і нині належать територіальній громаді с. Червоне. Ніхто не має права ними розпоряджатися без згоди місцевих жителів. Згідно з довідкою державного підприємства «Сумський інститут землеустрою», ще 1996 року було виготовлено проектну документацію, якою визначено характер розташованих за селом земель. «Для забезпечення потреби в кормах для худоби, що у власності громадян», зазначеною документацією було передбачено виділення 186,6 га угідь для сінокосіння та випасання худоби. У довідці однозначно стверджується: «ці землі не передавались колективному господарству».
Виходить, сільській раді навіть не обов’язково було приймати від агрофірми луки на свій баланс, бо ті землі й так належали територіальній громаді села. Щонайменше два документи – за 1996 і 2001 роки – свідчать про те, що землями, які стали предметом конфлікту, має розпоряджатися не районна, а сільська влада.
Виготовленою 1996 року проектною документацією земельний масив загальною площею 186,6 га розмежовується за цільовим призначенням. Частину угідь виділено «для потреб худоби жителів с. Червоне», частину «включено до складу прибережної смуги земель водного фонду». Решта землі була визначена як прибережна смуга та лісові насадження.
Земельний кодекс було прийнято пізніше – 25 жовтня 2001 року, і в ньому зазначається: хто раніше якою землею користувався, той нею може користуватися й надалі. Нові правові норми, передбачені у Земельному кодексі, стосуються нових користувачів, що документуватимуть свої права та стосунки вже після 25 жовтня 2001 року.
Однак у лютому 2011 року селяни випадково дізналися, що Сумська районна державна адміністрація хоче роздати їхні луки вздовж Псла «крутим» городянам. У списках претендентів на ділянки по 12 соток «для ведення садівництва і городництва» значилась і донька голови РДА. З лютого керівник району завізував розпорядження № 78, де йшлося про виділення землі, і додаток до нього – список прізвищ 50-ти щасливчиків.
Наголосимо ще раз: згідно із Земельним кодексом, землями у межах населеного пункту може розпоряджатися тільки територіальна громада цього пункту, і лише землею за межами села – районна держадміністрація. Під час нашої зустрічі з головою Сумської РДА Валерієм Коваленком я його запитав: чи знає чільник району про те, що є документи, згідно з якими заплавні луки за Червоним перебувають під юрисдикцією не райдержадміністрації, а територіальної громади цього села? Валерій Іванович тоді відповів, що не знає.
У Червоному одна за одною відбулись дві сходки селян: одна 27 лютого, друга – 10 квітня 2011 року. Порядок денний один і той самий: ситуація навколо громадських пасовищ і сіножатей, які райдержадміністрація хоче відібрати у людей. На одному із зібрань червоносельці проголосували за висловлення недовіри голові Сумської РДА Валерію Коваленку.
Закон і беззаконня
Для захисту своїх інтересів селяни створили ініціативну групу, яку очолив Іван Каравай. Іван Миколайович – армійський полковник у відставці, нині працює на виробництві, і можна лише уявити, яке фізичне і моральне навантаження впало на плечі цієї людини. До речі, вже не вперше: перед цим Каравай допомагав червоносельцям «вирвати» у місцевого бізнесмена плату за земельні паї. Із завданням впорався на «відмінно».
31 березня 2011 року прокуратурі Сумського району, відповідаючи на звернення ініціативної групи, довелося опротестовувати розпорядження голови райдержадміністрації № 78 як таке, що прийняте з порушеннями чинного законодавства. Але далі події розгортались за накатаною схемою. Двоє громадян зі списку осіб, що претендували на дачні ділянки у Червоному, звернулися до суду з позовом проти райдержадміністрації. Нібито районна влада демонструє бездіяльність, оскільки час іде, а проектів землеустрою дачникам не погоджують. 25 травня 2011 року Сумський окружний адміністративний суд позов задовольнив. І голова РДА Валерій Коваленко на виконання рішення суду підписує розпорядження №540, яке має цілком зрозумілу назву: «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність». У додатку до цього рішення вже не 50, а 48 прізвищ.
На судове засідання, яке дало підстави голові РДА підписати розпорядження №540, нікого із представників територіальної громади села не запросили. Коли я запитав у В. Коваленка, чому так сталося, він відповів:
– Кого суд вважав за потрібне, того й запросив. Представник райдержадміністрації побував там як відповідач. У нас не було ніякої можливості виграти той суд. Я й так тягнув з підписанням розпорядження №540 до останнього.
В. Коваленка можна було зрозуміти, він намагався врятувати від розбазарювання землі Сумського району, але закони у нас такі, що ця місія виявилась нездійсненною. Кожен громадянин України, розтлумачив голова РДА, має право на безплатне одержання земельної ділянки: до 12 соток – під дачу, до 2 га – для ведення особистого селянського господарства і так далі. І що тут поробиш?
– Кожна відмова елементарно оскаржується в суді, – резюмував В. Коваленко, – і судові рішення доводиться виконувати.
За судом- суд
Однак ухвала суду, яка розв‘язала руки голові РДА, насправді зобов‘язала виконавчий орган районної влади «вчинити дії» лише у тому разі, якщо це «не суперечить закону або не порушує чиї-небудь права, свободи та інтереси». Тобто В. Коваленко міг розпорядження №540 і не підписувати, запросто довівши, що така його дія порушує права та інтереси територіальної громади с. Червоне. Але чомусь підписав! Чому?
Чим далі, тим таких запитань у людей ставало більше.Через те, що засідання Сумського окружного адміністративного суду провели таємно від жителів Червоного, сільрада, як уповноважений орган територіальної громади, пропустила строки апеляційного оскарження рішення у Харківському апеляційному адміністративному суді. З великими труднощами керівникові ініціативної групи селян І. Караваю вдалося добитися поновлення строку на апеляційне оскарження у Харкові постанови Сумського окружного адміністративного суду. Але зовсім несподівано повівся голова Сумської РДА Валерій Коваленко. 21 листопада 2011 року за його підписом до Харкова було спрямовано «Заперечення на апеляційну скаргу». Під час нашої зустрічі у серпні Валерій Іванович розповідав, що райдержадміністрація виступала у сумському суді як відповідач і була не проти того, щоб справу виграти, але, на жаль, програла, і тому довелося віддати міським «дачникам» сільську землю. А у «Запереченні на апеляційну скаргу» чорним по білому написано, що «Сумська районна державна адміністрація заперечує апеляційну скаргу та вважає постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року законною та обґрунтованою». Більше того: далі голова Сумської РДА взагалі вводить в оману Харківський апеляційний адмінсуд, сповіщаючи, що «розглядалася справа щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, тобто земель державної власності». А в наступному абзаці В. Коваленко додає фразу, після якої грати роль захисника селян у нього вже не залишається жодного шансу: «Отже, інтереси Червоненської сільської ради ніяким чином не зачіпаються».
Як казав один відомий літературний герой Ільфа і Петрова на ім‘я Остап, – «конгеніально»!
Під час нашої зустрічі В. Коваленко скаржився, що охочих до землі так багато і протистояти їм так важко, що райдержадміністрація намагається всіма доступними способами утримати у державній та комунальній власності бодай найціннішу землю. Але після тієї розмови, як згодом виявилось, голова РДА підписав ще два розпорядження – №№ 940 і 941. У тих документах – списки нових претендентів на землю села Червоного. Кільком з них виділяється по 12 соток, а кільком – уже по 2 га – «для ведення особистого селянського господарства». Вдалося роздобути карту-схему тієї поділеної на клаптики землі. Виявилось, що «сильні світу цього», почавши з 48 «дачних» ділянок, опісля намалювали їх на плані аж 83! І це – без семи 2-гектарних ділянок, які, мабуть, домалювали пізніше. Але вже й без тих 14 га видно, що частина «дач» залізла у лісові насадження, а частина заглибилась у водоохоронну смугу Псла. На карті-схемі передбачено також додаткові об’єкти соціальної інфраструктури: дорога, автомобільна стоянка, крамниця, дитячий майданчик (з басейном!), кафе, сауна, «громадський пляж» тощо.
Абсолютно ясно, що у разі реалізації цього проекту селянські корови опинилися б на голодному пайку. Їм не лише не було б де пастися – навіть напитися води стало б недосяжною розкішшю, бо дачний масив повністю відрізає худобі дорогу до річки.
13 грудня 2011 року колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду під головуванням судді А. Григорова на своєму засіданні прийняла постанову, якою скасувала ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року. Судом першої інстанції зобов‘язано «прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі».
Ухвала харківського суду повністю вибиває ґрунт з-під ніг голови Сумської РДА Валерія Коваленка. Рішення № 540, з якого почалась «роздача» сільської землі, він нібито підписав на виконання судового рішення, яким райдержадміністрацію зобов‘язано «вчинити дії» і віддати позивачам землю. Харківський апеляційний адмінсуд від такого нелегкого обов‘язку Валерія Івановича звільнив. Що тепер робитиме голова РДА зі своїми аж 5-ма торішніми розпорядженнями, які стосуються роздачі червоненської землі і які він нібито не хотів, але через судове рішення був змушений підписати?
Театр кількох акторів
Ініціативна група селян, Червоненська сільрада і вся територіальна громада села одержали видатну перемогу: зберегли землю, залишену у спадок батьками, для своїх нащадків. На жаль, сьогодні таке відбувається нечасто. Щастить тим територіальним громадам, на захист інтересів яких стають люди, здатні на справжнє подвижництво. Аж тричі голова ініціативної групи І. Каравай їздив до харківського суду. Після роботи сідав на поїзд і прибував на вокзал о 2-й ночі, там ночував і чекав, поки судді відчинять двері своїх кабінетів. І так – щоразу. Гроші на ті відрядження і для адвоката, котрий готував папери, збирали всім селом.
Куди тільки не зверталась ініціативна група, намагаючись, паралельно із варіантом судового розгляду використати й інші мирні способи розв’язання проблеми. Допомоги так і не дочекались, аж поки самі не виграли справу в суді. Однак виграли не остаточно: жодного з 5-ти розпоряджень голови райдержадміністрації щодо приватизації громадської землі, досі так ніхто і не скасував.
Щоб порадитись, що робити далі, ініціативна група на чолі з І. Караваєм на вечір 25 січня оголосила сільські сходини. Вони мали відбутись у клубі, розташованому в самісінькому центрі Червоного.
Коли я вийшов із рейсового автобуса і підійшов ближче до великої будівлі, не повірив своїм очам: біля клубу стояло більше десятка автівок, зокрема дуже «крутих». Прибуття на зібрання поважних гостей виявилось несподіванкою навіть для Івана Каравая.
У першому ряді клубних крісел розмістились заступник голови Сумської облдержадміністрації Сергій Слизький, начальник управління агропромислового розвитку ОДА Володимир Івченко, керівник обласного управління земельних ресурсів Сергій Дедерко, заступник голови Сумської райдержадміністрації Ірина Корнієнко і багато інших начальників, котрих раніше у селі ніхто не бачив. У залі навіть було помічено колишнього нардепа і відомого олігарха, а нині – куратора Сумщини від БЮТу Олександра Волкова. Що й казати, мудро хтось колись підмітив: у поразки, як правило, буває лише один винуватець, зате у перемоги завжди – багато авторів.
С. Слизький одразу ж узяв ініціативу у свої руки. Він запевнив, що президент Віктор Янукович і голова облдержадміністрації Юрій Чмирь не допустять, аби від чиновників десь постраждали інтереси громади. «Якщо чиновники не працюватимуть для людей, їх буде покарано», – пообіцяв заступник губернатора, зриваючи оплески. У різних варіантах він пізніше повторив цю фразу ще тричі, додавши, що голова облдержадміністрації Юрій Чмирь категорично проти розбазарювання землі у Сумському районі.
Те, що відбувалось, було дуже схоже на початок виборчої кампанії. У сільському клубі зібралося кілька сотень людей. У нетопленому приміщенні було дуже холодно, але, попри холод і те, що у клубі не було жодного мікрофона, люди поривались виговоритись. Чиновникам довелося слухати.
Учасники зібрання утворили робочу групу, до складу якої увійшли члени колишньої ініціативної групи: Іван Каравай, Олександр Теліженко, Надія Лиманчук та інші авторитетні червоносельці. С. Слизький запропонував включити до команди фахівців з питань сільськогосподарського виробництва, юриспруденції та земельних відносин. І ще раз запевнив, що влада зробить усе можливе, щоб відстояти інтереси громади, а винних в ігноруванні селянських проблем буде покарано.
Мабуть, заступник губернатора мав на увазі голову Сумської РДА Валерія Коваленка, і земля у Червоному, мабуть, тут ні до чого. Кілька днів тому в Степанівці Сумського району відбулися дочасні вибори депутата Сумської райради. Переміг кандидат від опозиції. Представник партії влади посів аж третє місце. Тривожний дзвіночок! Це вам не розбазарювання землі – таке напередодні «великих виборів» не пробачають.
Тим часом Червоним ширяться чутки, що претенденти на селянську землю, затверджені першим розпорядженням голови РДА, гарячково заходилися виготовляти держакти на право власності на чужі ділянки.
Володимир Чернов,
Сумська область
«Селянська правда», №21, 17 лютого 2012
Leave a Reply