Уночі проти 21 вересня жителі Шевченківського мікрорайону міста Харкова прокинулися від ядухи. Навчені гірким досвідом, телефоном повідомили про отруєне повітря МНС і санітарно-епідеміологічну службу. Але жодна зі служб так і не відреагувала. Вранці деякі місцеві жителі змушені були звернутися до медустанов, де їм поставили діагноз: отруєння шкідливими речовинами. Співробітники МНС з’явилися на території тільки вдень 21-го і провели вимірювання якості повітря за допомогою приладу “Дозор-М”. Звичайно ж, вони (як і завжди!) не знайшли ніяких перевищень – отрути не чекали на еменесівців і давно були віднесені повітряними потоками та розчинилися у небі.
Варто додати, що місцеві жителі неодноразово зверталися до різних служб міста щодо забруднення повітря у мікрорайоні, однак ніякої реакції так і не дочекалися. За словами мешканців, викиди відбуваються майже щотижня, завжди ночами. Після дзвінків до МНС та СЕС ці служби приїжджають, у найкращому разі, наступного дня і, природно, нічого не виявляють. Чи не означає це, що чиновники мають свій інтерес у приховуванні реальної ситуації на території району? Інше пояснення їхньої бездіяльності знайти важко.
За інформацією громадської організації “Печеніги”, основне підприємство-забруднювач у цьому районі – Харківський коксовий завод. Він не має встановлених законом документів на свою діяльність і систем моніторингу та оповіщення у випадку надзвичайних подій.
Фактично приховуючи реальну картину забруднень упродовж багатьох років, виконавчі служби міста не тільки дозволяють знищувати здоров’я городян, а й обманюють європейське співтовариство. Нагадаємо, що 2004 року Україна ратифікувала Кіотський протокол і згідно з ним почала торгувати квотами на викиди забруднюючих речовин. Тільки за 2009–2010 роки урядом Тимошенко було реалізовано цих квот на суму близько 4 млрд гривень. Тепер уже нинішнім урядом обговорюється угода щодо продажу мільйонів тонн викидів. Ось і рапортують усі служби “про зниження” викидів. Торгівля квотами на викиди, очевидно, стала для України ще одним злочинним бізнесом на нашому здоров’ї.
Жителі Шевченківського мікрорайону, постраждалі внаслідок викидів, готуються передати звернення до комітету по Кіотському протоколу, а також до урядів Великої Британії, Іспанії й Швейцарії, які збираються найближчим часом придбати в України квоти на викид парникових газів.
Харків – найбільший промисловий центр України. Безліч підприємств щодня викидають в атмосферу тонни хімічних речовин, небезпечних для населення. Якщо порівнювати райони міста за ступенем розвитку промислової інфраструктури, то видно, що найбільш розвинена вона у Шевченківському (14 шкідливих підприємств). Не дивно, що у тутешніх жителів онкологічні захворювання в 6 разів частіші, ніж у відносно благополучному Олексіївському мікрорайоні. Промислові підприємства вимагають особливого контролю з боку держави, однак ми щось не бачимо ні «особливості», ні навіть контролю як такого.
Ще влітку місцеві жителі звернулися до Мінекоресурсів із проханням провести позапланову перевірку дотримання Харківським коксовим заводом – безсумнівним лідером за кількістю викидів – екологічних норм і провести її за участю громадськості.
Така перевірка відбулася на початку серпня. Однак дії чиновників екологічної інспекції з самого початку засвідчили, що вони не збираються виявляти ніяких порушень і, більше того, мають намір приховати реальний стан справ на заводі. Як інакше пояснити дії представників екологічної інспекції, які спочатку телефоном запрошують громадськість на перевірку, а потім особисто просять охоронців підприємства нікого з представників громадськості не пропускати?
Тож не дивно, що коли екоінспекція повідомила про підсумки цієї “перевірки”, виявилося, що… ніяких порушень на підприємстві немає! Питання про наявність дозвільних документів на викиди при проведенні перевірки навіть не порушувалося, так само, як і питання виконання приписів планової перевірки 2010 року. Сумнівно, що такі дії можна назвати комплексною позаплановою перевіркою підприємства.
Обурені такою «перевіркою» жителі Шевченківського надіслали до Харківської обласної прокуратури заяву про ознаки корупційних дій у роботі посадових осіб державної екологічної інспекції.
Тим часом у ситуації з коксовим заводом залишається ще багато незрозумілого: на яких підставах було ухвалено рішення про зменшення санітарної зони? Чому немає систем екстреного оповіщення? Не забуваймо, що це тільки одне з “шкідливих” підприємств, що оточують район. Як впливають на екологічну обстановку інші: ТОВ “Паркінг+” (асфальтовий завод), Новожановський м’ясокомбінат, Харківський лакофарбовий завод, “Червоний хімік” та інші – громадськості досі невідомо.
Сергій ШАПАРЕНКО,
голова громадської організації «Печеніги»,
м. Харків
«Селянська правда», №1123, 20 жовтня 2011
Leave a Reply