Полігон розбрату
Керівництво оборонного відомства нашої держави намагається «заднім числом» легалізувати кримінальне правопорушення — захоплення та знищення великої частини Національного природного парку «Олешківські піски» у Цюрупинському районі Херсонщини. Від минулого року там регулярно проводять стрільби (в тому числі з важкого озброєння) та навчання батальйонних тактичних груп, про що «Голос України» вже писав. Після звернення дирекції НПП військова прокуратура Херсонського гарнізону визнала факт наявної ознаки злочину, ще 15 грудня 2015 року внісши в Єдиний реєстр досудових розслідувань матеріали за частиною 1 статті 252 КК України (умисне знищення або пошкодження об’єктів природно-заповідного фонду, що передбачає покарання до трьох років обмеження волі).
Військові захопили національний парк
Справа до суду ще не дійшла, та реакція від Міністерства оборони вже є — тільки дещо своєрідна. Замість того, щоб припинити багатомісячний варварський розстріл національного парку, міністр МОУ генерал армії Степан Полторак звернувся до Президента України з листом, в якому просить вилучити в «Олешківських пісків» 19 550 гектарів землі для полігона.
Цитата з листа №220/2917 від 29 березня 2016 року за підписом Степана Полторака: «З метою створення загальновійськового полігона вважаємо за необхідне внесення змін до Указу Президента України від 23 лютого 2010 року №221/2010 «Про створення Національного природного парку «Олешківські піски» у частині вилучення в Міністерства оборони України земельної ділянки колишнього авіаційного полігона «Херсон».
За прикладом Сталіна і Путіна
Хазяйнування в національному парку чиновники Міноборони в переписці із НПП виправдовують тим, що відомство буцімто не давало згоди на вилучення земель на користь парку. Так, справді, за часів СРСР під Цюрупинськом діяв так званий 48-й авіаційний полігон «Херсон». Але ще 2001 року термін оренди земель під цей військовий об’єкт остаточно сплив, а в 2004-му його розформували. І саме згадуване вище Міноборони України виділяло військових саперів для знешкодження на його території сотень бомб, які не вибухнули, щоб повернути ділянку громаді. Тож чергова спроба «узаконити» порушення законодавства спричиняє різкий спротив і у адміністрації національного природного парку, і в захисників довкілля.
— Із пропозицією міністра оборони про вилучення земель ми категорично не згодні. Адже воно може взагалі «поставити хрест» на існуванні парку. І річ не тільки в тому, що без роботи тоді залишаться 54 наші працівники.
Територія, на яку претендують військові, є домом для представників 75 видів тварин та птахів, занесених до європейського Червоного списку, і ще 10 видів, які перебувають під захистом Бернської конвенції. Також в європейському Червоному списку перебуває сім видів рослин. Невже регулярні обстріли з кулеметів, гармат та мінометів так сприяють їх збереженню і відповідають загальноєвропейському підходу до заповідної справи? — дивується директор НПП «Олешківські піски» Андрій Непрокін. — Нині готуємо судовий позов до Міністерства оборони України із вимогою звільнити самовільно захоплені землі парку.
— «Олешківські піски» отримали статус заповідника ще у 1928 році, але були ліквідовані як природоохоронна установа вже 1930-го під тиском сталінської репресивної машини. Після Сталіна та Хрущова жоден керівник держави не дозволяв собі підписувати рішення про скасування статусу заповідних територій. Єдиним винятком минулого року було скасування Президентом РФ В. Путіним в анексованому Криму Кримського природного заповідника. Сьогодні Міноборони фактично пропонує Президенту Порошенку приєднатися до цього ганебного списку, — додає еколог громадської організації «Екологія-Право-Людина» Олексій Василюк. — Екологи МБО «Екологія-Право-Людина» переконані, що жодною війною не можна обґрунтувати вторгнення військових навчань до об’єктів національної спадщини, віддалених від зони АТО на сотні кілометрів. Війна на сході України точиться не лише за цілісність державного кордону. Воїни АТО ризикують життям за європейські принципи, за верховенство права та добробут держави. Не можна водночас грубо порушувати закони і нищити природне надбання всіх українців у тилу. Сама по собі ситуація, що склалась навколо «Олешківських пісків», є істотною загрозою для іміджу України у світі та національної безпеки як такої.
Альтернатива є!
Мешканцям Херсонщини взагалі невтямки, чому генерали так затято чіпляються за ліквідований полігон, наче воша за кожуха. Адже земель, які можна віддати для військових навчань без такої шкоди для природи, в степовій Таврії задосить. У тому ж Цюрупинському районі — тисячі гектарів вигорілих рукотворних лісів, на Присивашші — солончаки, які для сільського господарства мало придатні. Чому б саме там не облаштувати новий полігон, уникнувши конфліктів із громадськістю та законом?
Сергій ЯНОВСЬКИЙ. http://www.golos.com.ua/article/269445
