Державне агентство лісових ресурсів України останніми роками постійно піариться на будівництві лісових доріг – щебнистих дорожних насипів, що відходять від лісових сіл та існуючих доріг і пронизують важкодоступні лісові масиви. Варто вбити в пошуковій системі фразу “будівництво лісових доріг”, як одразу знаходиться 307 000 посилань на подібні матеріали. Державною цільовою програмою “Ліси України” на 2010-2015 роки заплановані видатки на будівництво лісових доріг у сумі 576 млн гривень.
Навіщо – відповідь зрозуміла, лісові дороги полегшують вивезення деревини з глухих лісових районів, і тим самим роблять лісозаготівлю більш прибутковою. Але за обговорення проблем із санітарними чи будь-якими іншими вирубками, громадськість зовсім не звертає увагу на проблему будівництва доріг. На місці звичайної вирубки ліс поступово поновлюється, а от зведення його під дорогу означає, перефразовуючи класика, “кінець всім сподіванням”. Також ці дороги значно полегшують доступ браконьєрів, як тих, що незаконно пиляє і вивозить ліс, так і тих, хто приходить чи приїздить полювати на тварин.
Новопрокладена дорога в Катюжанському лісництві, Київщина
Прокладена в 2012 році дорога в Теленицькому л-ві, Житомирщина. Фото того ж року.
Фактор турбування може зростати в рази, коли біля подібних новозбудованих доріг облаштовують пункти рекреації, біля яких лишаються гори сміття.
Ліс після прокладання доріг банально втрачає свою дикість.
Така доля спіткала, зокрема, ліс в околицях заказників Поясківський і Катюжанський, в безпосередній близькості яких проклали дороги.
Звісно, доводи, що ліс стане менш диким звучить смішно, а фактори збільшення турбування чи браконьєрства становлять ніщо в порівнянні з економічним зиском від полегшення транспортування деревини. Але давайте наші нащадки матимуть змогу бачити великі дикі ліси, а не помережану дорогами сітку із вирубок?
Тому в наступні роки виділення коштів під лісові дороги має бути більш продуманим з огляду на доцільність такого масштабного будівництва, і, де-факто, нищення лісу під них.