Спадкова хвороба лісників

По завершенню Першої світової війни стало ясно що в Україні нанесено надзвичайні збитки лісовій екосистемі. У 1921 році видатний український зоолог М.В. Шарлемань розпочав свою оглядову книгу про охорону природи в світі і Україні з наслідків війни для природи в Україні, і, передусім, знищення щонайменше половини площі лісів України за цей період https://www.facebook.com/media/set/?set=oa.829896623769570&type=1. У міжвоєнний період від загальної площі лісу, відносно показників кінця 19 ст., місцями лишалось не більше ніж 20 %. Детально про це написано в окремому дослідженні Д.Ширяєвої та О.Василюка http://pryroda.in.ua/forest/100-rokiv-znyschennya-lisiv-na-kyyivschyni/ . Така наглядна руйнація природи стала одним з поштовхів до зародження в Україні природоохоронного руху в колах інтилігенції. Про втрати лісів писав навіть перший президент України М.Грушевський http://h.ua/story/338653/ . В час післявоєнного відновлення лісівники і природоохоронці безумовно були одним цілим, а з часом все стало на місця, де лишається й понині: одні прагнуть ліс зберегти а інші – вирубати.

Важко сказати, відколи почалась неприязнь лісівників і природоохоронців. Проте війна між ними почалась у 1928 році.

16 липня 1926 року при Народному комісаріаті просвіти УРСР створено дорадчий орган – Український комітет охорони природи (УКОПП), що складається в центрі з Головного інспектора охорони природи і чотирьох крайових інспектур: Харківська, Київська Одеська, Дніпропетровська https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%82_%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8_%D0%BF%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8 .Також, до складу комітету відносились кілька десятків науковців-консультантів та кілька сотень кореспондентів, що займались виявленням пам’яток природи на місцях.

За результатами двохрічної роботи по інвентаризації пам’яток природи, 10 листопада 1928 року голова УКОПП В.Полоз звернувся до місцевих органів влади з проханням на виконання Постанови 1926 року, що постановляла заповідати цінні ділянки, вжити невідкладних заходів по охороні пам’яток природи та створити заповідники місцевого та державного значення. До листа «Про утворення лісових пам’яток природи та попередні заходи їх охорони» додана таблиця із виявленими пам’ятками та зазначенням необхідних заходів охорони. Реєстр містить 78 об’єктів з усіх куточків тодішньої України. До речі, сьогодні більшість тих територій – дійсно охороняються: Святі гори, Гомільшанські ліси, Медобори, Поліський заповідник, Канівський заповідник, тощо. Проте це сталось значно пізніше. 1928 року все було не так.

Тоді лісівники здійснили саботаж реалізації такого масштабного плану створення заповідників. Всеукраїнське управління лісами 9.05.1928 за №12/118 звернулось до Народного комісаріату просвіти та УКОПП з листом про те, що в надісланих матеріалах УКОПП нема чітких вказівок меж, площ об’єктів, у зв’язку з чим ВУПЛ просить НКО доручити краєвим інспектурам на місцях разом з місцевими лісовим органами обслідувати всі вказані ділянки та зібрати відомості про точну площу, номери кварталів і лісництв, назви ділянок, стислу таксаційну характеристику та інше. Звісно, така робота не  була під силу чотирьом інспекторам, які самотужки вирішували і без того колосальний масив задач з охорони природи. Створення зазначених заповідників тоді не відбулось.

Сьогодні цю історичну поразку природоохоронців я мимоволі згадав на засіданні екологічного комітету громадської ради при Київській ОДА. На засідання завітав сам голова ОДА В.Шандра. Засідання було цілковито присвячене проблемам створення і охорони заповідних територій Київщини.

Говорилось і про наше протистояння із Бориспільським лісгоспом, який відмовляє у погодженні створення заказника «Болота Карань та Глуховщина» https://yadi.sk/i/xDNNL_uahPNop. Як ми вже писали, на території, на якій заплановано заказник, масово зустрічається 10 видів червонокнижних комах.

Починаючи з 2012 року, коли вперше було запропоновано створити цей заказник, Бориспільський лісгосп шукає можливості відмовити у погодженні.

17 липня 2014 року обговорити чому нема погодження зібрались у Мінприроди https://yadi.sk/d/YAie9CQ6hPNhc. На нараді працівники лісгоспу заявили що погодити заказники ніяк не можна, адже в пропозиції Інституту зоології https://yadi.sk/i/xDNNL_uahPNop зазначене рекомендацію обмежити рух транспорту. Мовляв, як же ми зможемо гасити пожежі?! На пояснення що це лише пропозиція і що реальний режим заказника буде розроблятись разом з лісгоспом лише після створення його – нікого не цікавили. Зійшлись на потреба провести виїзну нараду. По ходу розмови поряд сидів голова мисливського господарства «Карань» і про себе говорив що мовляв «у нас там вольєрне господарство».

Згодом ми поїхали в лісгосп. Витратили купу часу і коштів на дорогу. А там зібрався цілий консиліум ледь не до останнього майстра лісу і всі з нас посміялись. Сказали – давайте краще скасуємо заказник «Урочище В’язове» http://pryroda.in.ua/kyiv-region/zakaznyky/urochysche-vyazove/. На наше питання щодо вольєрного господарства, голова лісгоспу здивовано озирнувся… «яке господарство?». Авжеж, навколо законності діяльності вольєрного господарства «Карань» саме на місці майбутнього заказника триває гучний судовий процес. Зійшлись на тому, що лісгосп не вірить нам що на території в 1500 гектарів заболоченого лісу є рідкісні види… мовляв треба щоб ми їх показали. Одна біда – на момент зустрічі вже листя пожовкло і жоден з весняних видів рослин побачити не можна.

Наступна зустріч відбулась в Департаменті екології ОДА на 17 лютого 2015 року. Знову лісгосп повернувся до теми що їм  існуючий заказник заважає та почав жалітись що їм не погоджують рубки в заказнику http://kiev.pravda.com.ua/news/54e44634535a2/

Зійшлись на новій версії що робити… все ж провести обстеження з «прєд’явлєнієм доказатєльств» що рідкісні види дійсно є на території.

Тим часом лісгосп почав інтенсивно вирубати найбільш цінні старовірові діброви в межах майбутнього заказника http://pryroda.in.ua/forest/v-lisi-pid-kyyevom-zrostayut-sotni-ridkisnyh-orhidey/.

Виїздну нараду провели 5 червня. Ми приїхали з картами поширення рослин, яких, правду кажучи в лісі на кожному кроці вдосталь. А до лісу їхати ніхто і не планує. Повний зал народу, серед якого навіть адвокати!!! Шкода не було Правого Сектора, ЛГБТ і спілки ветеранів. Головує представник Бориспільського району… і вся розмова іде до того, що «а що нам з того заказника буде?», «хто дасть гроші». Загалом збирались просто їхати в ліс показувати орхідеї, а не товктись в залі. Проте мова про «дати гроші» а не про  орхідеї.

Робочі місця і все таке… загалом територія проектованого заказника на 50% прилягає до земель Міноборони і там ніякого господарства і мисливства не відбувається. Та й рубки, на жаль, в лісових заказниках все одно є. Тому що тут казати про робочі місця.

А от ділянок за рахунок лісгоспу роздано протягом останніх 10 років майже 90, загальною площею більше за с.Головурів, в чиїй сільраді планується створення заказника.

Нарешті поїхали до лісу. Дійсно всюди купа орхідей і лілій.

Зійшлись на тому, що лісгосп запропонує свою версію меж майбутнього заказника.

І от 18 червня, на нараді по проблемам розвитку заповідної справи в області, яка відбулась з участю самого губернатора в приміщенні ОДА бачимо все ті ж обличчя. І чуємо від лісгоспу те саме що наші попередники почули 87 років тому. Коротко десь так: «Так, дійсно рослини є, тому тепер треба обстежити територію і всі їх знайти». Вибачте, біологія орхідей така, що наступного разу вони можуть вилізти на поверхню лише за кілька років.

Тому граємо далі. Відчуваю себе учасником війни, яка затягнулась майже на століття.

Василюк Олексій

Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *