Прикро, що лісове господарство, яке зберегло Поясківський праліс, в той самий час є епіцентром найрізноманітніших порушень.
Поясківський заказник – не єдиний в цьому лісгоспі. Але якщо в Поясківському лісники суворо дотримуються Закону України «Про природно-заповідний фонд України», то в Замисловецькому заказнику, на жаль, цього не відбувається. Об’єктом охорони в ньому теж є діброви, але меншого віку, ніж в Поясківському. З часом і цей ліс може стати еталоном поліських дібров, адже для цього є всі передумови. На заваді стоять лише санітарні вирубки, що з розмахом проводяться тут. 2011 року тут було проведено вибіркову санітарну вирубку, в ході якої було знесено десятки зразкових дубів, про розміри яких можна судити із наведеного нижче фото.
Такі дії просто неприпустимі для об’єкту природно-заповідного фонду! Вражає також кількість дерев, які були піддані вирубці.
На жаль, цей заказник не відрізняється нині від рядового лісового господарства.
Окрім того, згідно положень заказника, відображених на охоронному щиті, в межах заказника заборонено проїзд всіх видів транспорту.
Реальність далека від цього: через масив заказника проходить широка розбита лісовозами грунтова дорога.
Масові вибіркові рубки, після яких лишився суцільний хаос і безлад, було проведено у 48 кварталі Теленицького лісництва. Хоч він і за межами заказника, і рубки тут дозволено, проте вони відбулися з численними порушеннями: в багатьох місцях лишилось безліч не прибраних шматків стовбурів, товстих гілок, або складоване незабране гілля.
Схожа ситуація в сусідньому агролісгоспі.
Одразу виникає запитання: якщо вам не потрібна ця деревина, навіщо було проводити вирубку? Таке недбальство заслуговує покарання! Недарма отаман Орлик, що успішно боровся з червоними окупантами в 1920-22 рр в тетерівських лісах, розганяв лісопилки і забороняв вирубку лісу, вважаючи це розграбовуванням українського майна. Тут, в Білокоровицькому лісгоспі, сліди цього грабування видно на кожному кроці.
Подекуди воно переросло всі можливі не те що законні, а і моральні норми. На наведених нижче фотографіях спиляні багатовікові дуби, в яких забрано лише декілька метрів стовбуру у підніжжя, а решту залишено в лісі!
Масштаби таких злочинів вражають. По всьому лісі можна знайти такі спиляні дуби.
Не обійшлось в цьому лісгоспі і без найпоширенішого порушення в Україні – виділення під вирубку ділянок лісу з населяючими їх рослинами і тваринами Червоної книги України. Під суцільну вирубку у 18 кварталі Теленицького лісництва було віддано ділянку діброви, в якій зростає гніздівка – рідкісна орхідея, занесена до Червоної книги України. Крім того, тут зростає рододендрон жовтий – жовта рута, окраса поліських лісів. Ліси з нею належать до Зеленої книги України, в якій перелічені рідкісні та зникаючі угруповання, тому вони теж підлягають охороні. Найбільше обурення викликано виміткою під рубку берези з гніздом, ймовірно малого яструба, що охороняється Бернською конвенцією.
Згідно рекомендацій міжнародної Лісової Наглядової Ради (FSC), навколо гнізд хижаків потрібно лишати смугу суворої охорони в пару сотень метрів радіусом, де мають бути заборонені всі лісогосподарські заходи. Але працівники Білокоровицького лісгоспу інакшої думки, що є порушенням Закону України «Про тваринний світ». Для уникнення порушення законодавства, потрібно або скасувати лісорубний квиток на проведення цієї вирубки, або провести її принаймні у формі вибіркової, а не суцільної вирубки.
Варто зазначити, що 2011 року в даному виділі було проведено вибіркову санітарну вирубку, яка залишила по собі численні порушення у вигляді незабраних попиляних стовбурів дерев.
Ще одне порушення зафіксовано при будівництві однієї з лісових доріг, якими зараз «піариться» Державне агентство лісових ресурсів України. Для дорожнього насипу у лісі обабіч було фактично зроблено міні-кар’єр, звідки виймалась земля. Дозволу на таке порушення лісового покриву, очевидно, ніхто не видавав.
Активістами готуються скарги і звернення до відповідних органів для притягнення винуватців до відповідальності по всім озвученим пунктам, і для перегляду лісорубного квитка у 18 кварталі Теленицького лісництва.
Андрій Плига. Фото автора
А може варто розібратися?
Свого часу мені також довелося побувати з перевіркою у Теленицькому лісництві. Розглядалося питання чому з лісосіки майже не вивозиться дровяна деревина а списується. Щоб це зрозуміти необхідно від дороги з твердим покриттям пройти до лісосіки. Саме пройти, бо проїхати неможливо. Лісфонд лісництва розміщений на торфянистих мокрих грунтах. Лісовоз нормально проходить на лісосіку тільки перший раз. Назад він сунеться мостами по грунту. Для забезпечення вивезення цінної деревини з лісосіки в колії лісовозної дороги закладається дубова дровяна “метровка”. Після декількох проходів лісовозів торф поглинає ці дрова і лісники знову закладають чергову партію дубових дров. Така специфіка ведення лісового господарства в заболочених територіях. Нічого не поробиш. Вертолітної трельовки в нас ще не застосовують. Мені доводилося там бачити такі дороги довжиною 100 і більше метрів. В таких умовах розміщений майже весь лісосічний фонд лісництва. Подібні умови лісозаготівель і у Радовельському лісництві.
А дуб там шикарний. І по формі стовбура і по якості деревини і по бонітету. І це на торфах.
Лісників шкода. Вкалують, як коні, і як завжди усім винні.
Дякую за пояснення. Але є ж і зима, коли грунт твердий, і можна повивозити все недовивезене?