Легендарний Чорний ліс… вирубали під дорогу

У кожної країни є свій національний ліс. Білоруси і поляки пишаються Біловезькою пущею; французи – лісом Фонтенбло, німці – Баварським лісом. Ці ліси дбайливо оберігаються, так як вони мають величезне природне, історичне та культурне значення. У нас, в Україні, кандидатів на звання «національного» є немало. Один з них – легендарний Чорний ліс, розташований в Олександрівському та Знам’янському районах Кіровоградщини. Існування величезного листяного масиву лісу (понад 18 тис га), найбільшого в посушливому регіоні, на межі степу та лісостепу, само собою є природним дивом. Більш того, в серці лісу розташоване найпівденніше в Україні сфагнове болото з овіяним легендами Чорним озером. Але не лише природою цінний цей ліс. Він багатий на історію. У ХVIII ст. він слугував базою гайдамаків, що із його глибин виходили карати гнобителів народу. А з 1918 по 1922 роки тут існувала ціла повстанська республіка, що успішно боронилася проти більшовицьких окупантів. В Чорному лісі діяв, зокрема, легендарний повстанський отаман Пилип Хмара, гроза червоних загарбників. Зважаючи на багату природу і героїчну історію, Чорний ліс мав би підлягати усебічній охороні і стати культовим місцем для українців. Але… те, що відбувається зараз з ним, не входить в жодні рамки і не можна уявити в найжахливішому сні.

Побачене в лісі справляє дуже гнітюче враження.

Ліс впритул підступає до Знам’янки – районного центру, важливого залізничного вузла. Через неї проходить автотраса Олександрівка – Олександрія, що не є сильно перевантаженою. Але, на думку транспортників і міської адміністрації, вона сильно заважає мешканцям міста, хоча нічим особливим не відрізняється від багатьох тисяч інших доріг в інших райцентрах. Невідомо, в чий голові з’явився злочинний проект побудови об’їзної дороги навколо міста прямо через Чорний ліс. Але цей проект з’явився і, більш того, вже активно реалізується. Те, що побачено, не можна порівняти з будь-якою рядовою вирубкою. Через жовто-гарячий осінній ліс ножем у серце пройшла широченна довжелезна прорубана смуга шириною з сотню метрів і довжиною в декілька кілометрів! Колосальна площа лісу була знищена через абсурдне злочинне рішення влади! Жахливе, неймовірно жахливе по своїм наслідкам рішення, що виходить за межі людської моралі і законності. На разі на частині просіки бульдозери викорчовують пні, а на частині вже насипають пісок для насипу. Оцінити масштаб катастрофи може кожен на наступних фотографіях.

І це – в степовому регіоні, де лісів майже немає з природних причин!

У цій ситуації мене цікавить пара моментів. Перший – чи настільки нагальною була потреба у побудові цієї об’їзної дороги? Повторюсь, що дорога через Знам’янку не є перевантаженою машинами , тому цей фактор жодним чином не може виправдовувати цей злочин. Другий момент – навіщо рубати широченну просіку в сотню метрів завширшки, коли регіональна дорога, до якої відноситься цей об’їзд, від сили пару десятків метрів завширшки? Тут може бути кілька прибуткових варіантів. Зокрема, вирубати і продати побільше лісу, а потім відмити мільйони гривень на будівництві дороги, значно ширшої за потрібну, – чи продати «зайву» ширину вирубки під будівництво. І третій момент – чи настільки нагальною була потреба у побудові цієї кільцевої дороги саме через ліс? Адже можна було провести її південніше Знам’янки, в обхід Чорного лісу. Та мабуть аргументи, наведені у другому моменті, переважили.

І ще один момент, на якому особливо хотілося б зупинитися. Так, звичайно винувата у цій ситуації наша бандитська влада, яка із задоволенням остаточно б дорубала весь цей ліс, щоб заробити чергові пару мільйонів на продажі деревини і стерти історичні місця з людської пам’яті, щоб не міг подути «огонь новий з Холодного яру», в який переходить Чорний ліс. Але… А де були люди? Де знам’янчани? Куди вони дивились, коли починали вирубувати їхній ліс? Коли рубали ЇХНІЙ ліс? Чому кияни зупинили (за що ми маємо подякувати диссиденту Михайлу Юхимовичу Михалко) у 1988 році знищення Голосіївського лісу під приводом розширення Національного аграрного університету , незважаючи на репресивну машину СРСР, чому харків’яни відстояли у 2010 році парк Горького, кидаючись під бульдозери і потерпаючи від свавілля «лівооохоронних» органів (хоча влада не покидає спроб вирубати парк), чому москвичі не допустили знищення Хімкінського лісу при прокладанні дороги Москва – Санкт-Петербург, попри шалений тиск путінського режиму, а мешканці Кіровоградщини палець о палець не ударили, щоб зупинити знищення рідного лісу? Де ви люди, хто має рятувати ВАШ ліс? Заїжджі екологи з Києва, які розриваються в поїздках по Україні, чи корінна громада, чиї діти вже не побачать того лісу, яким він колись був?

Порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих. І поки «потопаючі», тобто місцеві громади, не навчаться боротися за своє середовище, ситуація не зміниться корінним чином. Ось і цього разу, за вирубаний ліс вже немає смислу боротися. Але у нас є цілий ряд запитань, на які ми хочемо отримати відповідь у контролюючих органів. Хто розробив цей проект? Чи робилась екологічна експертиза впливу цієї дороги на навколишнє середовище? Чи проводились громадські слухання по будівництву цієї дороги? Куди був реалізований першокласний ліс, вирубаний при будівництві? Чому вирубка значно ширша за дорогу, об’їзд якої будується? Ми будемо домагатися покарання винних за цей жахливий акт екологічного вандалізму. Крім того, необхідно створення тут в майбутньому національного природного парку, оскільки існуючий поряд Чорноліський заказник охоплює далеко не весь лісовий масив, а рішення Ради Міністрів УРСР від 28 січня 1972 року про необхідність створення тут заповідника більшою площею не було реалізоване.

В кінці хочу попросити журналістів, особливо кіровоградських чи сусідніх областей. Ваше завдання – освітлювати інформацію і з’ясовувати правду у свої розслідуваннях. Так не будьте хоч Ви байдужими, поїдьте в Чорний ліс, подивіться на рубку своїми очима і допоможіть покарати винних за нищення лісової перлини степового краю! В правді – сила!

Андрій Плига