У Нацпарку “Синевир” відкрили екологічний маршрут для туристів

Якщо хочете – милуйтеся краєвидами, насолоджуйтеся тишею, слухайте спів пташок, кришталевий передзвін струмків… Бажаєте активного відпочинку – гайда в гори. Для тих, хто любить мандрувати пора року навряд чи відіграє важливу роль. Коли б ви не завітали в наші краї, взимку чи влітку, тут завжди красиво.

А от питання, які саме місця відвідати, постає неодноразово перед кожним відвідувачем. Синевирське озеро, Музей лісосплаву, гора Кам’янка… Це саме ті місця, які в першу чергу хочуть відвідати туристи. Звичайно, вони є дуже красивими і привертають до себе увагу, про них багато пишуть, розповідають… Але поряд з цим, є в нашій місцевості ще багато цікавих місць, про які мало хто знає з відвідувачів, які приїжджають сюди вперше. Серед них і озеро Озірце або як його ще називають – Дике озеро. Воно майже нічим не поступається славнозвісному Синевирському озеру. Хоч і значно менше за площею, але є не менш мальовничим, аніж Синевир. Унікальності водоймі надає те, що воно слугує еталонним прикладом перетворення озера у верхове болото. Це один із незайманих людиною куточків національного природного парку "Синевир". Насамперед, воно привертає до себе увагу тим, що заховане серед гірської тиші, серед співу птахів, а саме, спокій і тиша, які панують тут, надають озеру чарівності і загадковості. Так і хочеться залишитись тут якомога довше, відпочивати душею і насолоджуватись неперевершеною красою озера.

Здійснити подорож до Дикого озера можна екологічною стежкою "Музей лісосплаву – Озірце (Дике озеро). Вона починається з Чорної Ріки і веде на гору Гропа, на схилі якої й знаходиться Дике озеро.

Протяжність маршруту 4 км. Тривалість переходу -1,5 год. Висота над рівнем моря: початкової точки -800 м; кінцевої точки 1050 м.

Маршрут маркований, обладнаний інформаційними знаками.

З самого початку маршруту вас зустрінуть середньовікові та пристигаючі смерекові ліси, а також бук, ялиця. Дорога кам’яниста, тому слід бути обережним протягом всього маршруту. Важливо не поспішати. Хоча, навряд чи хтось захоче поспішати. Кожен прагнутиме якнайбільше насолоджуватись тишею, казковою красою лісу і свіжим повітрям.

Пройшовши відстань близько ста метрів від початку маршруту, можна зупинитися і зробити привал. Тут для цього є стіл і лавиці.

Набравшись енергії, ми продовжуємо нашу подорож далі. Для тих, хто небайдужий до природи, маршрут приготував багато чарівних краєвидів. Якщо завітаєте сюди влітку, ліс щедро почастує вас цілющою чорницею, брусницею, малиною, ожиною. Плоди цих рослин смачні та поживні. До речі, чай з них дуже корисний, має цілющі властивості і приємний на смак.

Рухаючись далі, через дорогу протікає потічок з чистою джерельною водою. Тут можна вгамувати спрагу і поповнити запаси смачної води.

На містку можна зупинитись і помилуватись надзвичайно красивим струмочком і вслухатись в дзюркіт джерельної води, відчути цілющу силу гірського повітря.

Та особливу увагу привертає велике букове дерево, стовбур якого нагадує коня з сідлом. Є нагода сфотографуватись біля пам’ятки природи. Біля бука є місце з "лісовими меблями": стіл і лавиці. Є також і місце для вогнища.

Для тих, хто полюбляє "тихе полювання" і відвідає ці місця осінню, подорож принесе максимум задоволення. Особливо багато тут опеньків. Вони ростуть скрізь: на повалених деревах, біля них, на пеньках і просто на землі. Щедрий ліс також і на білі гриби.

Подорожуючи далі вверх, ми прийдемо на роздоріжжя. Тут слід звернути увагу на маркування на деревах. Потрібно піти лівою стежкою. Права дорога веде на гірський хребет Пішконя.

Трав’яний покрив тут майже відсутній через високу повноту лісу, однак на узліссі можна побачити польові квіти.

Тут багатий і різноманітний світ тварин. Рухаючись маршрутом, можна зустріти саламандру плямисту, яка занесена до Червоної книги України, ящірку прудку, ропуху, бурозубку звичайну, білку та куницю; з копитних та інших видів великих диких тварин тут водяться: олень благородний, косуля європейська, лисиця звичайна, заєць русак тощо. Серед птахів – плиска гірська, жайворонок лісовий, зозуля звичайна, канюк звичайний.

Дорога все крутіше піднімається догори і в завершенні маршруту відкривається захоплюючий краєвид Дикого озера. Потрапляєш сюди , наче в полон вічнозелених смерекових і букових лісів. Густа стіна лісу оточує озеро з усіх боків. А в спокійній блакитній воді, наче у дзеркалі, відбиваються навколишні гори.

Цікаво, як виникло тут озеро?…Чому його прозвали Диким озером?... Можливо, тому, що воно є одним із незайманих людиною куточків нашого краю…

З озером пов’язана легенда, яка має початок із часів нападу монголо-татарської орди: "В ті часи монголо-татарський хан напав на землі теперішньої Угорщини. Великі багатства, багато золота та срібла, а також іншого добра награбував. Зворотній шлях лежав через Карпати. Велика вага награбованого ставала дедалі не під силу завойовникам. Високі та круті гори, густі ліси затримували та знесилювали хана. Він вирішив заховати частину багатств, що було й зроблено. Половину добра сховав у тихому місці, оточеному густим лісом. За награбованим хан мав намір повернутися пізніше. Та матінка-природа стала безжальною до хана, вона затопила долину разом з усіма багатствами, на місці якої утворилося озеро незвичайної краси, що носить назву Дике. Розлючений хан повернувся додому і більше ніколи не потрапляв у ці краї. А озеро продовжує манити своєю красою, чарувати око та душу людей".

Довкола водойми прокладена стежка, що дозволяє милуватися ним з усіх сторін. Проходячи навкруги озера, дорога веде дерев’яною кладкою, що дозволяє пройти заболочені місця без перешкод.

Площа Озірця – трохи більше гектара. А ось острівок – унікальний, бо він ніколи не занурюється у голубій чаші. Тут коливання рівня води не відбувається, як і не змінюється площа плеса за дощових опадів. Зате він на ..плаву. Під його 4-метрову товщину можна опускатися і плавати.

Вода в озері прозора, глибина його сягає 8 м. Рослинний покрив безіменного острівка нагадує тундрову флору. Ростуть на ньому маленькі смерічки, а сам острів утворений буро-червоними сфагновими мохами, між якими росте журавлина дрібноплідна.

У темно-синій воді лежать повалені, оброслі мохами дерева, а на березі стоять, як заворожені смереки, явори та буки.

В озері водиться гольян. Це невеличка рибка, не більше 9 см. у довжину. Ці рибки снують зграйками біля берега в пошуках їжі.

Дике озеро – гарне місце для відпочинку. Неподалік від нього є стіл та лавиці, де можна відпочити та пообідати після подорожі. Є також місця для розведення вогню. В негоду вас захистять будиночок та колиба біля озера.

Набравши сили, наша подорож повертає назад. На цьому подорож закінчиться. Але з вами залишаться незабутні враження про красу Карпатських гір. Сподіваємось, що подорож по екологічній стежці запам’ятається вам назавжди. Відпочивши і набравшись сил, ви неодмінно захочете ще раз приїхати сюди.

Любов Гречин, фахівець відділу еколого-освітньої роботи НПП "Синевир"

Джерело: zakarpattya.net.ua