Перспективи чорнобильського лісу

Травень 23, 2015 in Uncategorized

Марущак Олексій, Ширяєва Дарія, Муравинець Олександра

Чорнобильська зона, або ж, за її офіційною назвою, «Зона відчуження ЧАЕС» – територія, що з 1986 року є чорнопіарною візитною карткою України. Наслідки подій того триклятого 26 квітня різноманітні: сотні тисяч квадратних кілометрів забруднених територій, переважно лісових; надзвичайна кількість ресурсів та людських життів, покладених на ліквідацію проблеми; ціле покоління українців, що виросли у страху перед радіацією. Негативний вплив так чи інакше відчули на собі сотні тисяч людей: від променевої хвороби до раку щитоподібної залози, від некрозу шкіри до непомітних неозброєним оком мутаційних змін в організмі. У 29 річницю катастрофи на Чорнобильській АЕС інформаційний простір заповнився повідомленнями про широкомасштабну лісову пожежу. Дехто у панічному стані вивозив зі столиці дітей, хтось купував радіопротектори чи робив вологе прибирання, інші просто будували версії розвитку подій. Доцільність всіх цих дій — окрема тема для обговорення. Проте насправді цей випадок підійняв більш глибокі питання щодо причин, наслідків та шляхів вирішення проблем одного з найбільших цільних лісових масивів країни.

Коротко про відоме

Катастрофа на ЧАЕС стала причиною забруднення більш ніж 145 тис. квадратних кілометрів території сумарно в Україні, Білорусії та РФ. Внаслідок цього до категорії постраждалих були віднесені 5 мільйонів людей, радіонуклідами (137 Cs, 90Sr, 241Am) було забруднено майже 5000 населених пунктів, з них в Україні розміщено 2293 міст та сіл з населенням близько 2,6 млн людей. Близько 600000 чоловік отримали статус ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, і ще невідома кількість — лишились без такого права завдяки політиці приховування та нехтування цінністю людського життя. Ті, хто досі лишився живим, лише через два десятиліття почали розповідати речі, що довгий час залишалися за сімома замками. Проте зараз їх зустрічає інший ворог – байдужість. Концерни, відповідальні за побудову АЕС і збереження авторитету атомної енергії зробили все можливе, щоб молоді генерації забули про катастрофу і жили з вірою в світле майбутнє, яке живитиметься атомом. Ліквідаторів і працівників ЧАЕС, що здатні зруйнувати красивий, виплеканий роками міф, зазвичай згадують лише під час чергової річниці трагедії чи коли треба відмінити якісь пільги. Немає лиха без добра. Чорнобильська аварія стала причиною безпрецедентного опромінення біогеоценозів нашої планети. Всі ми пам’ятаємо оповіді про рудий ліс, хоча набагато менше людей знає, що весь він лежить під метровим шаром грунту і жодної рудої сосни зараз побачити просто неможливо. Але, як би дивно це не звучало, є й певні позитивні моменти. Чорнобильська зона стала надійним прихистком для природніх угруповань, як територія з особливим режимом відвідування.

Наразі дослідники з України, Білорусії, Польщі та інших країн реєструють в межах “зони” ведмедя бурого,рись, два вида оленів, збільшення поголів’я кабанів, вовків, косуль, лосів; також було збережено і убезпечено більшість міграційних шляхів великих ссавців та птахів; значно зросла різноманітність орнітофауни птахів, що рідко оселяються поряд з людиною, частіше трапляються червонокнижні види: лелека чорний, орлан-білохвіст, журавель сірий. Без тривалого антропогенного впливу тваринам стало привільніше жити: мабуть, всі чули про гігантських сомів, які досягають своїх велетенських розмірів не через вплив радіації, а завдяки відсутності промислу. Та ж причина забезпечила успішну інтродукцію популяції коня Пржевальського, чисельність якого наразі підвищується. Тут зареєстровано близько 1500 видів лишайників, мохів та вищих рослин, багато з яких занесені до Червоної книги України і є регіонально ендемічними або реліктовими. Ця територія є ідеальним середовищем проживання як для видів з обмеженим ареалом, так і для тих, які для комфортного існування потребують великих площ. Тобто сукцесійні процеси мають місце і природа повертає собі те, що у неї забрала колись людина.

Перспективний майданчик для міжнародних досліджень

Все різноманіття рослинного і тваринного світу на такій гігантській по європейським міркам території є унікальним для нашої частини світу. Але Зона відчуження має і інше значення — наукове. Радіаційний вплив на флору та фауну, окрім наближеної до реактора зони, є відносно низьким, але супроводжується очевидними проявами радіаційних уражень окремих видів. Дослідниками реєструються цитогенетичні та генетичні ефекти, що порушують стабільність геному і є причиною виникнення мутацій, фрагментації популяцій, зниження репродуктивної здатності у окремих видів, випадіння деяких з них з біоценозу взагалі. Тож на фоні зовнішнього благополуччя біоценозів, саме вищезазначені процеси можуть становити загрозу живому світу зони в перспективі і ці питання потребують подальших ґрунтовних, скрупульозних досліджень. Їх значення є наочним і для людей: це шлях до оцінки небезпек, якими загрожує людині “мирний атом”.

Приховані небезпеки

Антропогенний вплив на флору і фауну Чорнобиля був фактично нівельований, і 3-4 тис. чоловік, які наразі є персоналом станції і відповідають за охорону периметру Зони, будівництво 3-го саркофагу під назвою об’єкт «Укриття» або «Конфайнмент», як його називають самі працівники, працюють лише на невеликій чітко визначеній території, щоб захистити світ від можливих наслідків нового вибуху, обвалу, викиду радіоактивного пилу в атмосферу та його рознесенню вітром на сотні кілометрів. Наразі також існує реальна небезпека інших шляхів, окрім ще однієї аварії безпосередньо на території реактора, розповсюдження радіонуклідів та радіаційних частинок далеко за межі охоронної території. Серед них — потрапляння радіонуклідів у грунтові води та змивання їх з пилом у поверхневі води (річкову систему Прип’яті та Дніпра), що може призвести до радіаційного забруднення питної і технічної води не лише в районі столиці, але й по всій течії Дніпра. Ще одним, не менш небезпечним, джерелом розповсюдження радіаційних часток є деревина у лісах. Накопичений у ній цезій 137 Cs може вивільнятись у довкілля у двох випадках — господарських рубках деревини або лісових пожежах.

Деревина-перевертень

Рубки на території Зони — не рідкість, адже лісове господарство там не переставало існувати. Наразі Державне спеціалізоване комплексне підприємство (ДСКП) “Чорнобильська Пуща” є найбільшим за загальною площею постійним землекористувачем Київської області — 240570 га при площі переважної більшості лісгоспів у межах 15000-30000 га. Сумарна площа лісових насаджень при цьому складає близько 140600 га. ДСКП “Чорнобильська Пуща” створено ще у 1992 р. згідно з дорученням КМУ від 13.08.1992р. № 1448/14 та наказом Міністерства України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС № 55 від 31.08.1992 р., а офіційними завданнями його існування є “підвищення, шляхом спеціалізованих лісівничих прийомів і методів, стійкості лісових насаджень, їх захисних функцій, стабілізації радіаційної обстановки в зоні відчуження і зоні безумовного (обов’язкового) відселення, запобігання винесення радіонуклідів за межі їх первинного розповсюдження”.

Після оголошення Зони вічуження, на її території не проводились господарські рубки. Частина території “Чорнобильської Пущі” є заказником загальнодержавного значення (“Чорнобильський спеціальний”), проте більшість належить до територій обмеженого і помірного проведення еколого-лісівничих заходів, тобто лісосанітарні заходи там відбуваються. Звичайно, у набагато менших масштабах, ніж на оточуючих територіях без охоронного статусу. Проте чи доцільні рубки на цій території взагалі? Їх офіційне призначення – “санітарні”. Але контроль за їх об’ємами та відповідністю цільовому призначенню ускладнений за рахунок часткової закритості інформації про Зону відчуження, непрозорості всієї лісової галузі в цілому та поширення численних корупційних схем у її межах. Тому відомості про дійсні об’єми та подальші перетворення деревини майже відсутні.

чорнобиль

Світлим кольором позначено суцільні рубки за період 2000-2013 роки, зеленим — лісові масиви в межах Київської області. Зона відчуження виділена темнішим кольором, 10-кілометрова ділянка навколо ЧАЕС — червоним.

Які пожежі є шкідливими?

Без сумнівів можна стверджувати, що будь-яке спалювання рослинних решток є шкідливим, особливо якщо це пожежа у лісовому масиві. Окрім наочних результатів у вигляді руйнування сформованих екосистем, загибелі тварин і знищення рослинного покриву, ерозії грунтів, зменшення стоку річок і спустошення земель, результатами таких пожеж є викиди шкідливих хімічних речовин (CO, оксиди азоту) в приземний шар атмосфери, порушення природного вуглецевого циклу, збільшення частот захворювань органів дихання і вад серця у людей. Проте у місцях, де у 1986 році осів радіоактивний пил, радіоактивні ізотопи з довшим періодом напіврозпаду є агрегованими у грунтах, вегетативних частинах рослин, тваринних організмах. В такому вигляді вони не становлять загрози для людини. При пожежі органічна речовина згоряє, виділяючи велику кількість СО2, СО та пилу (в тому числі радіоактивного) в атмосферу на висоту до кількох кілометрів. Тут, з переміщеннями повітряних мас, легкі часточки здатні розноситися на великі відстані і осідати в нових місцях і згубно впливати на біоценози та людське населення, яке і не підозрюватиме про приховану, хронічну дію радіації.

Попередній досвід

Пожежа цього року — далеко не перша, загоряння в межах “зони” з моменту аварії відбувались і раніше — як на реакторі (23 травня 1986 р., 11 жовтня 1991 р.), так і у лісах навколо. В 1992 році внаслідок пожеж згоріло близько 12000 гектарів лісу. Тоді, по оцінках фахівців, в повітря потрапило до 5% радіонуклідів, які зберігалися в лісах. Через добу радіоактивні аерозолі досягли Вильнюса, розміщеного за 500 км від місця загоряння.

Хроніка подій

26 квітня 2015 року на території Зони відчуження, приблизно за 15 км на захід від смт. Чорнобиль, було зафіксовано щонайменше два очаги загоряння у заболоченому дикому місці. Початкова площа лісової пожежі, зареєстрована супутниками MODIS, становила 3,997 км2. Її причини не є відомими (або не підлягають розголошенню), проте самовільне виникнення пожежі у зволожених заростях очерету вздовж річки, де немає доріг, та ще й з двох боків від водотоку — малоймовірна подія.

 

11173687_771687019593338_903750636_n

Виникнення пожежі 26 квітня 2015 року.

27 квітня, за свідченнями Чорнобильської об’єднаної організації профспілки, більшість працівників підприємств у Зоні вічуження виконували роботи у штатному режимі, не підозрюючи про надзвичайну ситуацію, адже інформація про пожежу і радіаційний стан у офіційних джерелах була відсутня. Як і 29 років тому, дані про подію потрапили у ЗМІ лише коли набули масштабів, які неможливо приховати.

У перший день всі роботи по гасінню пожежі були завданням працівників комплексу лісового господарства ДСП «Чорнобильський спецкомбінат», власні сили яких виявились недостатніми. Лише 27 квітня, коли пожежа вже набула масштабу, до пожежних робіт була залучена воєнізована пожежна частина м. Чорнобилі. Багато зусиль пішло на вирішення проблем із технікою, паливом, транспортом… до цього часу клуби диму висіли над Чорнобилем. В ніч з 27 на 28 квітня всі керівники пожежних підрозділів виїхали на місце подій. На 9 годину ранку 28 квітня полум’ям було охоплено біля 2000 га — лісові масиви, сухостій, трава, села (Іллінці, Буряківка, Копачі, Рудня-Іллінецька, Стечанка, Чистогаловка). 28 квітня найвищі посадовці держави заявили про те що «сьогодні в зоні відчуження спалахнула пожежа», На момент перших заяв, пожежа вже охопила площу понад 89 кв км. Дані про остаточну локалізацію вогню з’являлись майже кожного дня, проте насправді протипожежна операція тривала до 4-5 травня.

чорнобиль 2

Сумарна площа згорілих територій за дні найбільш бурхливого розвитку пожежі — 26-29 квітня.

Чому горять ліси?

Якщо подивитись на зареєстровані за допомогою супутників загоряння на території Європи, бачимо, що горять лише Україна, європейська частина Росії та, у меншій мірі, Білорусь. У нас всі звикли до пожеж. Поля, балки, торфовища, навіть ліси – горять навколо всіх сіл, вдовж кожної дороги. Весною, влітку, восени. І всім все одно, хоча це шкідливо для природи, для життя багатьох живих істот і, в тому числі, для здоров’я людей — часточки кіпоті и гарі потрапляють у дихальні шляхи, де залишаються до кінця життя, а сполуки, що утворюються при горінні та тлінні органіки отруюють нас кожного року. Але ніхто не пише новин про те, як це жахливо. Достеменно дізнатись про причини останньої пожежі в “зоні” неможливо, як і всіх попередніх горільників, виникавших неодноразово з 1986-го. Це може бути наслідком випадкового загоряння і поширення пожежі на території без протипожежних смуг, навмисного підпалу, невчасної локалізації пожежі. Але майже напевно можна сказати, що передумова — у недбалості людей або їх нездатності думати про наслідки свої дій. Такі пожежі будуть, і не лише на заражених радіоактивністю ділянках, допоки не зміниться відношення людей до природи, вогню, відповідальності… хоча б до людей навколо, в тому числі близьких та рідних.

Подальша доля “зони”

Повернемось до Зони відчуження. З кожним роком кількість штатних працівників та її фінансування зменшується, борги по виплатах за роботу і доплати за вахтовий метод роботи збільшуються. Станом на початок 2015 року більше половини працівників відправлено у неоплачувальні відпустки різної тривалості. Ходять чутки про нові широкомасштабні скорочення і, навіть, скорочення площі Зони відчуження та відкриття її для населення. Такі тенденції майже гарантовано призведуть до втрати контролю над переміщенням ресурсів та витриманням техніки безпеки в межах зараженої території.

Одним з варіантів збереження території та, частково, її режиму може стати переведення у заповідний статус. В поєднанні з ураженими територіями з боку Білорусі — «радіаційним заповідником» площею понад 215 000 га — Чорнобильський біосферний заповідник має стати частиною транскордонного біосферного заповідника ‘’Полісся’’ і увійти до європейської екологічної мережі. Обидві частини Зони, українська та білоруська, становлять нерозривний природний масив найбільшого у Європі лісу, який не експлуатується в інтересах економіки. Більшого за площею заповідника в Європі створити ніде. Техногенна катастрофа стала свого роду вирішальним фактором, що дозволяє створити такий масштабний природоохоронний об’єкт. Випереджаючи питання про природну цінність зараженої території хочемо відмітити наступне. Три десятиліття, практично позбавлені впливу людини перетворили Зону на найбільш дикий закуток України, колишні поля і села знову стали болотами, відсутність полювання та масштабних рубок повернула характерне для колишнього Полісся різноманіття видів. А радіаційний вплив, як було відмічено вище, додає території важливості та актуальності науковим дослідженням.

чорнобиль 3

Територія Чорнобильського біосферного заповідника у поєднанні з сусідніми природоохоронними територіями.

Останніми місяцями питання створення української частини біосферного заповідника «Полісся» суттєво зрушилось. Вперше задум заповідання Зони став не лише ідеєю біологів, а й публічними заявами Міністра екології та природних ресурсів Ігоря Шевченка. Розглядається варіант оголошення заповідником території близько 227 000 га, що включає всю площу зони за винятком 10-кілометрової смуги навколо Чорнобильської АЕС. Ідея заповідання Зони відчуження є сьогодні не лише влучним попереджувальним заходом, аби застерегти чорнобильські ліси від можливого скорочення Зони, а й є найбільш амбіційним природоохоронним проектом, на який зважилась Україна за всі роки незалежності.