Зазвичай на Лісовому блозі публікуються матеріали, пов’язані з проблемами охорони лісів України. Зараз мова піде про лісовий масив, розташований на території двох сусідніх країн: Польщі та Білорусі. Завдяки охороні, під якою знаходиться Біловезька Пуща вже близько 500 років, тут збереглися великі ділянки лісів в такому вигляді, який мали ліси впродовж більшої частини історії європейської цивілізації. Хоча навіть найбільш заповідні ділянки впродовж останніх сторіч теж зазнали певного впливу людей, цей вплив не йде у порівняння з систематичною лісогосподарською діяльністю, яка ведеться в більшості наших лісів. З цієї точки зору ліси Пущі можуть слугувати прикладом того, як повинні виглядати помірні ліси Європи в природному стані. Ця замітка заснована на враженнях від моїх візитів до польського національного парку «Puszcza Białowieska» в 2013-2014 роках.
Лісовий масив Біловезька Пуща має площу близько 1500 км2. Через його територію проходить польсько-білоруський кордон так, що трохи більша частина знаходиться в Білорусі, а трохи менша – в Польщі. Насправді не вся територія цього лісового масиву зараз знаходиться під суворою охороною. В білоруській частині вся територія Пущі входить в склад національного парку «Белавеская пушча», але на більшості її території проводяться рубки. В Польській частині національний парк «Puszcza Białowieska» займає лише чверть площі всього лісового масиву. На іншій частині розташовані кілька природних резерватів (заказників), але обмеження рубок там несуттєві. Лише та частина Пущі, що з 1979 року входить до переліку світової спадщини ЮНЕСКО (7% площі) є територією, де дійсно заборонена будь яка господарська діяльність. Частина цієї території, розташована на території Польщі, називається резерват «Орловка».
Схема Біловезькій Пущі. Світло-зеленим позначені ділянки, що знаходяться під особливою охороною. В Польщі це резерват «Орловка» (джерело: http://www.parki.pl/parki_narodowe/bialowieski_pn/turystyka/mapy.htm).
«Орловка» розташована на пласкій місцевості з перепадом висот лише кілька метрів, тому більшість території тут заболочена. Загалом видовий склад деревостанів дуже різноманітний: в лісовому масиві зустрічаються 26 видів дерев. Тут представлені три типи лісу: широколистяні дубово-грабові з липою, кленом гостролистим та ясенем, вільхові на заболочених ділянках та соснові. Ялина зустрічається в усіх типах лісу, дуб та граб можна зустріти і в вільшняках.
Перша відмінність від звичних нам лісів помірної зони полягає в тому, що тут різні типи лісів не мають чітких меж. Загалом ведення лісового господарства призводить до виділення однорідних за віком та видовим складом ділянок лісу (виділів), межі між якими часто добре видно: це або чітка різниця віку сусідніх ділянок лісу, або добре помітні відмінності в складі порід. В Пущі різні типи лісу дуже поступово переходять одна в одну: частка вільх в деревостані поступово зростає по мірі збільшення заболоченості ділянки, а окремі сосни зустрічаються за сотні метрів від початку суцільних соснових деревостанів. Таким чином ми спостерігаємо поступовий градієнт змін лісових порід.
Звичайно, спадають в очі дуже старі дерева, що зустрічаються в усіх типах лісу. Завдяки тривалій відсутності рубок тут можна знайти найстаріші екземпляри всіх видів дерев. Вік найстарішого дубу оцінюється в 500 років. Діаметр його стовбура більше двох метрів, а висота більше 40 метрів. Таких дерев, звісно, мало, але досить легко в лісі зустріти дуби з діаметром стовбура більше метра і приблизним віком 200-300 років. Те ж саме можна сказати про інші дерева: липи сягають віку 250-300 років, при цьому маючи діаметр стовбура трохи менше за двох метрів, а висота близько 35 метрів. Клени гостролисті – 37 метрів з діаметром стовбура 1,2 метра. Найвищі – хвойні дерева. Сосни можуть сягати висоти 45 метрів, але абсолютними рекордсменами є ялини: висота деяких з них перевищує 50 метрів. Вікова структура лісу дуже нерівномірна: в одних ділянках старих дерев більше, в інших менше, але загалом в будь якому місці поруч можна побачити дерева різних вікових категорій (Більше про дерева польської частини Пущі можна дізнатись на цьому сайті: http://www.drzewa.puszcza-bialowieska.eu/ang/index.php5). Те ж можна сказати про просторову структуру: в лісі багато великих вікон вивалів, які формують чисельні прогалини, густо порослі підростом граба та клена, а поруч з такими прогалинами йдуть тінисті ділянки зімкнутого лісу.
Певне уявлення про структуру різних типів лісу і висоту дерев можна скласти завдяки цьому малюнку. А – заболочений вільховий ліс; В – дубово-грабовий ліс; С – сосновий ліс. Віковий та породний склад деревостанів дуже різноманітний. (джерело: Tomjałojć, Wesołowski, 2004)
Один з найбільших дубів польської частини Пущі – Maciek. Джерело: http://www.encyklopedia.puszcza-bialowieska.eu/upload/zdjecia/780.jpg
Типова велика липа зі стовбуром діаметром близько метра. Фото: Яцюк Єгор.
Старий клен, ще живий. Фото: Яцюк Єгор.
Шлях до головного входу в резерват «Орловка». На першому плані молоді берези, що виросли на узліссі. На задньому плані великі ялини старовікового лісу 30-35 метрів заввишки. Фото: Яцюк Єгор.
Ну звісно-ж, який ліс без мертвих дерев? Чесно кажучи, коли я туди їхав, очікував побачити ліс, цілком завалений поваленими деревами, але вийшло дещо по-іншому. Дійсно, в вільшняках стільки повалених дерев, що по ним можна пересуватися не торкаючись землі. Але в дубово-грабовому лісі, який займає найбільші площі, густота дерев та кількість поваленої деревини не надто висока: зазвичай видно досить далеко і можна легко ходити.
В заболочених вільшняках суцільні вітровали. Фото: Яцюк Єгор.
Типовий дубово-грабовий ліс. Суцільні завали тут зустрічаються нечасто. Фото: Яцюк Єгор.
В наших лісах мертві дерева зазвичай вирубуються як джерело деревини для опалення або як сировина для виготовлення деревного вугілля. Тому в листяних лісах частіше можна зустріти мертві дерева, що впали нещодавно та які не встигли вивезти. В Пущі серед впавши дерев чисельно переважають залишки, що впали давно і майже згнили. Сліди таких дерев ще довго помітні по різниці в характері рослинності, бо залишки деревини що розкладається змінюють вологість та склад гумусу в ґрунті.
Сліди впалих дерев. Фото: Яцюк Єгор.
Мертві старовікові дерева можуть стояти десятиріччями, перш ніж впасти. Як цей дуб віком більше 400 років. Фото: Яцюк Єгор.
Резерват Орловка можна назвати однією з найбільш досліджених ділянок лісу в світі. Багато відомо про історію лісового покриву тут впродовж останніх сторіч. Ця ділянка лісу зазнала певного впливу людини в ці часи. В період з XVпо початок XX сторіч головною метою охорони було підтримання чисельності зубрів на достатньо високому рівні. Головними факторами зниження їх чисельності було полювання та заміна лісів на сільгоспугіддя. Отже, хоча тут і були заборонені суцільні рубки лісу, але проводились певні заходи з підвищення чисельності зубрів та були розвинуті деякі форми господарювання, що зубрам не шкодили.
По-перше, в лісі періодично формували невеликі розчистки, які слугували місцями харчування зубрів. Поступово такі розчистки заростали і на їх місцях виникали більш молоді деревостани.
Відносно молодий грабовий деревостан на місці колишньої розчистки. Фото: Яцюк Єгор.
Ліси також використовувались для бортництва: виготовлення штучних дупел в деревах для розведення бджіл. В деяких старих деревах борті ще залишились. Оскільки в суцільному старовіковому лісі медоносних рослин замало, практикувалось зведення деяких ділянок лісів шляхом випалювання. Такі спалені ділянки першою заселяла сосна. Існують дані, що в період від 500 до 200 років тому соснові ліси займали більшу частину території Пущі. В середині ХІХ століття випалювання було заборонене і це викликало довготривалі зміни в складі лісів. На тутешніх багатих ґрунтах сосна не має конкурентної переваги перед листяними породами і поступово замінюється ними. Зараз всі сосняки приурочені до таких старих пожарищ та знаходяться в стадії розпаду, тому в сосняках також можна побачити великі вітровали. Якщо ще в середині минулого сторіччя в лісі зустрічались великі ділянки суцільних сосняків, то зараз вони досить розріджені, з великими прогалинами, на яких рясно ростуть молоді берези та граби. Саме тут знаходять найбільшу кількість природного насінневого поновлення дубу. В перспективі найближчих десятиріч тут сформуються листяні деревостани з домішкою поодиноких старих сосен та ялин.
Відмічають також різницю в кількості поновлення різних деревних порід. Якщо 40-50 років тому на всій території резервату дуже рясно піднімались молоді ялини, то зараз їх можна зустріти рідко, а натомість почастішали зустрічі молодих лип.
Соснова ділянка на місці колишньої пожежі. Фото: Яцюк Єгор.
Автор тексту: Єгор Яцюк. Далі буде…