Корінь проблеми полягає в шпаринах лісового законодавства, які дозволяють рубки в лісах усіх категорій захищеності, в тому числі в межах природно-заповідного фонду. Зокрема, це Санітарні правила в лісах України, затверджені постановою КМУ №555 від 27.05.1995, та Правила якісного поліпшення складу лісів», затверджені постановою КМУ №724 від 12.07.2007.
Згідно цих постанов, видаленню підлягають повалені, всохлі та всихаючі дерева, що порушує природну структуру лісу. Після вступу в силу Санітарних правил в лісах України, об’єм суцільних санітарних, лісовідновних та інших санітарних рубках досягнув більше половини об’єму рубок. Згідно діючих санітарних правил, в лісах допускається не більше 3 кубометрів мертвої деревини на гектар (при необхідному об’ємі для здорового лісу не менше 25 кубометрів; в пралісах ця цифра доходить сотні і більше кубометрів), що фактично дає зелене світло на проведення рубок в цінних старих лісах. А цикл вибіркових санітарних рубок призводить до зменшення «повноти» лісу до критично низької, за якою слідує суцільна вирубка. Отже, система рубок побудована таким чином, що будь-який ліс, досягаючи поважного віку («стиглого» на лісівничій термінології), рано чи пізно підлягає вирубуванню.
А належність лісу до складу заказника, чи національного природного парку (не рахуючи заповідної зони), зовсім не означає порятунок лісу, бо ці рубки дозволені там згідно вищевказаних постанов КМУ. Широкомасштабні суцільні санітарні рубки проводяться в багатьох заповідних об’єктах, не лишаючи шансів на порятунок останнім старим лісам.
Недосконалою є схема відведення промислових лісів під рубки головного користування. Перед рубкою не відбувається обстеження ділянки на предмет наявності видів Червоної книги України та інших охоронних списків (яке так само має відбуватись і не відбувається перед санітарною рубкою), що призводить до численних порушень природоохоронного законодавства при виконанні рубок.
Абсолютно не розроблено механізм впливу громадськості на прийняття рішень про вирубку ділянок лісу. Численні звернення громадськості щодо необхідності припинення вирубки , наприклад , через наявність видів Червоної книги України, опираються на відповіді лісових господарств, що вирубка погоджена відповідними органами. До уваги абсолютно не береться факт, що погодження відбувалось з порушеннями, адже ігнорується природоохоронне законодавство.