Прес-реліз прес-конференції про втаємничення екологічної інформації (+відео)
10 квітня 2008 року в приміщенні Оргуського центра відбулася прес-конференція членів Громадської ради (ГР) при Мінприроди щодо незаконного втаємничення екологічної інформації за участі членів Громадської ради при Мінприроди, представників Всеукраїнських громадських екологічних організацій та експертів.
Відео: , , , , , .
„Ця подія була запланована давно Робочою групою ГР з інформування та екологічної експертизи, - розповіла Ганна Голубовська-Онісімова, голова ГР, - але її порядок денний „підживив” ще дужче лист-відповідь Мінприроди на 4 листи ГР, отриманого 7 квітня. Цим листом Перший заступник міністра С.О.Лизун, практично, об’являє ГР нелегітимною. Лист завершується додатком – копією наказу Мінприроди від 28.03.2008 №159 „Про затвердження Переліку конфіденційної інформації, якій надається гриф „Для службового користування”. У зв’язку з цим листом і наказом, у лідерів Всеукраїнських організацій виникла підозра, що апарат Мінприроди остаточно втратив компетентність і здоровий глузд. Адже Громадські ради згідно постанові КМУ №1378 не повинні легалізуватися в Мінюсті, а ГР при Мінприроди діє згідно власного положення, затвердженого першим заступником міністра у 2007 р., і кожен може ознайомитися з ним на сайті Мінприроди. А доданий до листа Наказ містить розширений порівняно з двома попередніми (2004 і 2006 р.р.) перелік екологічної інформації, значна частина якої не може бути в принципі утаємничена у відповідності до численних вимог національного законодавства. Чи не найбільше занепокоєння викликає включення до цього переліку „окремих висновків державної екологічної експертизи”, не кажучи вже про „регулювання екологічних питань на транскордонних річках України”, або що стосується Генетично модифікованих організмів, а також екологічні подвиги Чорноморського флоту Росії».
„Не зважаючи на створювану ними ілюзію демократії та відкритості, окремі чиновники намагаються все більше обмежити доступ громадськості до важливої для неї інформації та усунути її від впливу на процес прийняття екологічно значущих рішень”, - вважає Дмитро Скрильніков. На мій погляд, обмеження доступу до інформації в більшості випадків не пов"язане з тим, що чиновник дбає про інтереси держави, а навпаки, часто це – спосіб приховати свою некомпетентність, або захистити чиїсь бізнесові інтереси від "надоїдливих" громадян, яким може не сподобатись розміщення нового екологічно небезпечного об"єкту поруч з їх домівками. Подекуди гриф ДСК використовується на власний розсуд чиновника, що відкриває широке поле для корупції. Більше того, чиновники на місцях та мабуть і в Києві просто виявляють жахаючу необізнаність у тому, що саме означає гриф "для службового користування" та яким чином він повинен застосовуватись. Виникає ситуація, коли аналогічні документи в межах одного відомства в одній області є з грифом ДСК, а в іншій є абсолютно відкритою інформацією та вивішується на веб-сайті».
„Своїм першим Наказом №470 (2004), Мінприроди дає право керівникам органів в складі Мінприроди випрацьовувати власні списки ДСК, дія яких розповсюджується лише на даний орган Мінприроди, - розповів Олексій Василюк. З метою дослідження та аналізу таких списків, НЕЦУ звернувся до всіх територіальних органів Міністерства з проханням надати копії цих списків. На відміну власне засекреченої інформації, її перелік не може бути прихованим. На момент проведення прес-конференції, відповіді надійшли від 20 територіальних управлінь Мінприроди. В 11 областях ДСК-списки виявились відсутніми, а в Рівненській, Житомирській, Волинській, Львівській, Чернівецькій, Вінницькій областях та АР Крим дійсно напрацьовані. При цьому, на відміну від переліку засекреченої інформації в додатку до Наказу №470, в обласних списках засекречуються не «обрані» висновки ДЕІ, а всі висновки без оговорки. Не засекречують висновки ДЕІ лише в Рівненській та Волинській областях. 2 Держуправління (Черкаське і Сумське) відмовились надати списки. При цьому Держуправління ОНПС у Сумські області навіть висловила принципову позицію щодо небажання оприлюднювати свій ДСК-список. А через те, потрібна спільна перевірка мін природи та його територіальних органів – Мінюстом, ГУ Держслужби, КРУ, СБУ».
«Забезпечення доступу до інформації та участь у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля є не тільки важливою невід’ємною складовою роботи органів державної влади, а й зобов’язаннями, які взяла на себе країна. Складається враження, що реалізація завдань, які мали б бути приоритетними та головними для центрального органу виконавчої влади в сфері хорони довкілля підпорядковується швидше економічним аніж екологічним інтересам. „Сучасний стан може також свідчити про те, що система органів державної влади в сфері захисту довкілля або не володіє, або не контролює ситуацію в сфері забезпечення доступу до екологічної інформації”, - вважає Сергій Лозан. Ігнорування принципів й загальних засад законодавства про забезпечення доступу до інформації в цілому та екологічної зокрема, обмеження доступу до висновків державної екологічної експертизи на місцях набувають загрозливого характеру. Особливо небезпечною є практика застосування грифу "Для службового користування" щодо висновків державної екологічної експертизи, доступ до яких, довгий час, екологічно зацікавлена громадськість вважала важливим інструментом забезпечення прозорості діяльності суб’єктів проведення екологічної експертизи. Така практика суперечить не тільки загальним засадам законодавства про охорону довкілля, окремим його нормам, міжнародним стандартам, а й не відповідає принципу гласності екологічної експертизи та суперечить логіці проведення самої екологічної експертизи, результатом якої є висновок, як рішення державного органу щодо екологічної допустимості проектної чи поточної діяльності та забезпечення екологічної безпеки».
«В екологічній політиці не може бути монополії держави, – наголосила Тетяна Тимочко, перший заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги. Існуюча система природоохоронних законів у державі не спрацьовує. Законодавство та природа стають заручниками бюрократичного мислення державних посадовців, а часом – приватних інтересів бізнесу. В практичній екологічній політиці зміни на краще останніми роками відстають від процесів руйнації довкілля. Традиція інформувати громадськість на рівні чиновницької формальної відписки все ще жива, а громадські експертизи й далі сприймаються як «бої місцевого значення». Відображення екологічних проблем в ЗМІ має несистематичний, неглибокий, а іноді «замовний» характер. Всеукраїнська екологічна ліга заявляє, що не буде підтримувати дії влади, які є шкідливими для довкілля, не підтримуватиме рішення, прийняті без наукового обґрунтування та обговорення з громадськістю».
„Всі громадські екологічні організації, разом узяті, неспроможні виконати тих великих і складних завдань досягнення екологічної безпеки, які під силу лише державі”, - нагадав Сергій Федоринчик. - Насамперед тому, що у екологістів та держави дуже неспівставимі і обсяги ресурсів, і типи інструментів. Сенс Оргуської конвенції та інших окремих положень законодавства, які стосуються доступу до інформації та участі громадськості, зовсім не в підміні держави громадськістю, а у забезпеченні можливостей для незалежних поглядів та оцінок. Двадцять років досвіду участі в екорусі показують, що потужність державної машини та наявні ресурси використовуються для екологічної безпеки все менш якісно, все корупційніше, все частішає профанація екологічної політики взагалі. Першопричини – не пріоритетність екобезпеки для вищих посадових осіб в Україні, а також загальна деградація всієї системи державного управління. Звідси - хаотичні структурні перетворення Мінприроди та інших відомств, кадрова чехарда з домінуванням партійно-кланових висуванців, непрозоре і неефективне використання бюджетних коштів, невиконання екологічного законодавства і міжнародних екологічних зобов’язань, невпинне погіршення роботи зі збору, переробки та поширення екологічної інформації, маніпулювання екологічною експертизою».
«До 10-ї річниці підписання Оргуської конвенції ЄЕК ООН з доступу до інформації, участі громадськості в процесі прийняття рішень та доступу до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, а також з нагоди Зустрічі сторін Конвенції, громадські екологічні організації – члени Громадської ради при Мінприроди вимагають:
• переглянути політику Мін природи щодо обмеження доступу до екологічної інформації та обмеження залучення громадськості до процесу прийняття рішень,
• скасувати рішення, які не відповідають вимогам України та міжнародного законодавства,
Якщо ці вимоги не буде задовільнено, ми будемо змушені опротестувати офіційний звіт України про виконання вимог Оргуської конвенції», - завершила виступи учасників Ганна Голубовська-Онісімова, голова ГР, президент Всеукраїнської громадської організації «МАМА-86».
Автор
