Уроки протесту

Одразу по закінченню виборів столичної влади продовжилася війна будівельного капіталу з народом. Уже з перших днів від моменту прийняття присяги новим-старим мером на зелені зони Києва поперли бетоновози й бульдозери. Місто відповіло запеклим спротивом. На передову вийшли не сумирні законослухняні прохачі похилого віку з підписами-зверненнями, а відчайдушна, радикально налаштована молодь. Логіка «прямої дії»

7 червня в парку «Супутник», що на вулиці Уманській, (Солом’янський р-н столиці), офіційно заявлений пікет зненацька перетворився на акцію громадянської непокори. «Буря й натиск» молодих людей сягнули точки кипіння, і кілька міліцейських нарядів не наважились їх зупинити. Тож за 10 хвилин паркан навколо забудови був повалений. Увесь хід події відстежували правоохоронці, яких нагнали сюди в такій кількості, наче народ зібрався на чергову революцію.

А втім, коли молодь штурмувала паркан, люди похилого віку (а таких на пікеті була переважна більшість) раптом наче скинули з плечей тягар літ, в їхніх очах спалахнули вогники козацької вольниці і … ех, пішла «дубина народная» гамселити паркан навколо ненависної забудови.

А їм таки є що захищати: старовинний парк «Супутник» – справжня оаза серед мегаполісу, де дихається вільно, очі насолоджуються видом ошатних дерев, що підпирають кронами небеса. Прикро, що забудовникам та замовникам будівництва начхати на це поєднання красивого й корисного – дарма, що будується тут церква Московського патріархату, а точніше, так званий храмовий комплекс з г