«Садоводи» наступають на парк, або Як набирав обертів ажіотаж довкола привабливих чернігівських гектарів

На Чернігівщині з кожним днем дорожчає земля. Був здивований, коли у Мезині Коропського району (майже 300 кілометрів від Києва!) почув від селян-пенсіонерів:

— У нас усі хати викуповують кияни.

Подорожчали хутірські оселі над Десною. У Локнистому їх вартість уже перетнула межу в 10 тисяч доларів. А ще два-три роки тому ці оселі можна було придбати за якихось 3000-5000 гривень!

Так само укільканадцятеро подорожчали старі помешкання поблизу Дніпра у Ріпкинському районі. Ажіотаж довкола них із кожним днем наростає. Здавалося б, нема ніякої проблеми: нині на Придесенні майже 20 тисяч хат-пусток. Вибирай на будь-який смак. Усім вистачить! Але й тут є своя заковика.

Далі читач написав про свої митарства та муки: «Перше — треба оформити технічний паспорт на оселю. З’їздити в бюро технічної інвентаризації — БТІ, написати заяву, заплатити 347 гривень і чекати місяць, поки прийдуть і обміряють. Звичайно, ніхто не приїжджає. Треба найняти транспорт, щоб привезти й відвезти міряльника. Він нашу хату обміряв за 4 хвилини — довжину і ширину, також сіни і піч. Тобто хвилина його праці обійшлася нам майже 87 гривень. Це не рахуючи 120 гривень за бензин на поїздку в Корюківку». Далі ще спадкоємець платив 600 гривень адвокату, їздив кілька разів до суду. «До нотаріуса добитися важко, — зазначає він, — треба за добу займати чергу, а потім у ній можна вмерти від лайок і тісняви. Бо, бачте, в районі державний нотаріус один». Чоловік розпачливо запитує: «Хто це витримає?»

Справді, багато сільських «дач», — особливо в «глухих місцях», попри дедалі більший попит на неміську нерухомість — присадибні ділянки, через такі реалії пустують. Вони малопривабливі для покупців. Родичі померлих не хочуть марнувати час для оформлення спадщини у формі стареньких будівель, зведених у повоєнні роки. Більше затрат, ніж зиску. Земельний ажіотаж, можливо, зачепить і ці старенькі хатинки. Та замість нервування у чергах до нотаріуса, вирішення питання про спадкоємництво та право на сільський будиночок з клаптиком городу сьогодні, як це не парадоксально звучить, людям при серйозних грошах набагато простіше придбати шмат землі для дачного відпочинку-господарювання іншим шляхом. Для цього треба мати, щоправда, певні зв’язки, впливовість та настирливість у досягненні мети.

На позачерговій вересневій сесії Чернігівської обласної ради голова облради Наталія Романова оприлюднила вражаючий факт: у Чернігівському районі поблизу Олександрівки (а це передмістя обласного центру) при дефіциті землі новоспеченому садовому товариству виділено 12 гектарів поля. І хто ж «садоводи»? Щасливчики, як з’ясувалося, з Рівненської, Житомирської, Київської областей, а також навіть з Сєверодонецька! За ними стоять впливові люди! Багатьом з них земельні наділи потрібні явно не для будівництва котеджів, а для майбутнього перепродажу дешево придбаної землі.

Ще перед цим засвітились 120 киян, переважно студентів, які забажали по 2 гектари «для ведення особистого селянського господарства» у Козелецькому районі. Їм теж райвлада дала зелене світло у вирішенні цього питання.

Громадськість же найбільше турбує ситуація довкола Ялівщини — історичної місцевості в північно-східній частині Чернігова. Ще в ХІХ столітті вона була заліснена цінними породами дерев, тут облаштували перші водозабори з глибин землі. У 1944 році виник задум на цій території утворити ботанічний сад. І наступного року він був реалізований. Чернігівський обласний ботанічний сад узяв під опіку 170 гектарів красивого горбисто-лісового ландшафту з 480 видами дерев та 720 видами декоративних рослин. Уже через 10 років колектив за сезон реалізував 453 тисячі декоративних, плодово-ягідних та деревовидно-чагарникових рослин. На жаль, у подальші роки природний комплекс зазнав обмежень, значних втрат після об’єднання ботанічного саду із господарством «Зеленбуд».

Чернігівський облвиконком у 1964 році затвердив урочище Ялівщина вже площею 83 гектари як пам’ятку природи місцевого значення, а у 1972 році облрада віднесла його до «парків-пам’яток садового паркового мистецтва». У часи перебудови, а саме 28 вересня 1989 р., Ялівщину прагматично виключено з переліку об’єктів природно-заповідного фонду і переведено в категорію лісового заказника місцевого значення площею 7,2 гектара. Наступний гектар з цієї площі забрано у 1992 році під забудову елітних котеджів!

Інша територія колишнього лісопаркового комплексу була у відповідні часи поділена між різними господарчими структурами, зокрема Чернігіврайагролісгоспом, КСП «Фірма «Квіти Чернігова», СП «Чернігівський торгівельний альянс» та автокооперативом № 45. Сьогодні саме вона потрапила у поле зору активних та впливових «садівників».

Сесія Чернігівської міської ради 31 серпня 2006 року за активного лобіювання групи депутатів затвердила проект приватизації земельної ділянки та прийняла рішення видати 79 членам КСП «Фірма «Квіти Чернігова» державні акти на право власності на землю. Начебто перемогла справедливість в інтересах трудівників. Але ж... у приватну власність передано парк з лісовими насадженнями, які одразу почали вирубуватися! Уже в кінці 2006 року багато власників сертифікатів спішно продали свої наділи.

Досить красномовні рядки зі звернення представників громадських організацій, мешканців міста з цього приводу до Президента, Генеральної прокуратури, місцевих урядовців. Вони процитували десятки документів, з яких видно, як без належного оформлення, з неодноразовим порушенням чинного законодавства, урізалася на 18 гектарів Ялівщина.

Законність цієї «приватизації» ще вивчає прокуратура. Однак, схоже, перепродані наділи важко вже буде повернути через суд. Особливо, коли ділянки забудують дорогими котеджами.

Позитивно, що і облдержадміністрація, і облрада, відгукнувшись на занепокоєні звернення чернігівців, улітку провели певну роботу для припинення розбазарювання території Ялівщини. Вісімнадцята сесія облради прийняла рішення «Про резервування території лісового парку «Ялівщина» в Чернігові». Головне у ньому — взяття під опіку 110 гектарів мальовничого ландшафту для організації об’єкта природно-заповідного фонду. До прийняття рішення про його створення депутати встановили обмеження щодо нецільового використання вищезгаданих земельних ділянок.

— Необхідно терміново виготовляти проект землеустрою для встановлення меж в натурі на території місцевості Ялівщина, — прокоментував ситуацію державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Анатолій Сподаренко. — Тому що без цього знову виникатимуть спірні питання, і землі надаватимуться з порушенням чинного законодавства суб’єктам господарювання.

Як повідомив заступник чернігівського міського голови з питань архітектури, будівництва і земельних ресурсів Олександр Сердюк, згідно з рішенням сесії міської ради вже замовлено визначення меж Ялівщини проектній організації «Діпромісто» та виділені на цю процедуру кошти. Окрім цього, визначатиметься функціонування складових лісопаркової території.

Зі звернення громадськості

«Згідно з листом управління з контролю за використанням та охороною земель у Чернігівській області від 22 червня 2007 р., — зазначалось у вищезгаданому зверненні, що розглядалося на сесії облради 11 червня 2008 року, — проект землеустрою на державну землевпорядну експертизу не подавався КСП «Фірма «Квіти Чернігова» до прийняття рішення Чернігівської міської ради від 31.08.2006 р. Державний акт на право постійного користування землею, на який посилається міська рада при прийнятті рішення про розпаювання даної ділянки, не надавався. Це свідчить про те, що КСП «Фірма «Квіти Чернігова» не мала правовстановлюючого документа, тобто будь-яких прав на приватизацію землі. Крім того (...), у схему розпаювання увійшла земельна ділянка, яка рішенням Чернігівської міської ради була надана у користування ТОВ «СП «Чернігівський торговельний альянс» і у нього не вилучена. Вказане свідчить про те, що було приватизовано землю, якою користується підприємство, а це прямо суперечить законодавству про землю».

Сергій ПАВЛЕНКО, Голос України

 
Автор

Природа України – це спроба створити унікальний інтернет-ресурс, який би став епіцентром інформаційного середовища у сфері охорони природи та екології; виконував би роль головного новинарного та енциклопедичного джерела для всіх, хто небайдужий до своєї рідної української природи та землі; об’єднав би усіх зацікавлених та задіяних у сфері охорони довкілля у своєрідну соціальну мережу та став би осередком проведення всеукраїнських кампаній на захист природи ...далі



Приєднуйтесь!