Є природно-заповідний фонд, та нема “натури”

Природно-заповідний фонд Чернігівської області нараховує 655 територій та об’єктів. Загальна площа територій та об’єктів ПЗФ займає понад 252 тис. га., що становить 7,6 % від площі області.

Про це «Високому Валу» повідомив Д.С.Гончаренко, держінспектор з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області.

Об’єкти ПЗФ досить нерівномірно розташовані на території області.

Найнижчий відсоток заповідності в Борзнянському - 1,3 %, Бахмацькому - 2,2 %, Носівському - 2,4 %, Ніжинському - 2,7 % та Талалаївському - 2,9 % районах. Це в першу чергу є показником екологічної нестабільності даних районів і є підставою для активізації роботи для виявлення цінних природних територій для подальшого заповідання.

Біля 60% об’єктів та територій ПЗФ знаходиться на землях лісового фонду, тому при перевірках дотримання вимог природоохоронного законодавства при веденні лісового господарства постійними лісокористувачами області особлива увага Державною екологічною інспекцією в Чернігівській області приділяється саме цим об’єктам.

При перевірках на даних об’єктах ПЗФ виявлені порушення Закону України “Про природно-заповідний фонд України”, порушуються вимоги “Санітарних правил в лісах України” та Лісового кодексу України.

Зокрема, території та об’єкти ПЗФ не обмежуються інформаційно-охоронними знаками та аншлагами, при проведенні санітарно-оздоровчих заходів пошкоджуються ростучі дерева не призначені в рубку.

Протягом дев’яти місяців 2009 року Держекоінспекцією в Чернігівській області проведено 52 перевірки на об’єктах ПЗФ (47 планових та 5 позапланових перевірок). Перевірено 70 об’єктів ПЗФ, складено 21 протокол, які направлені на розгляд до місцевих судів. Надано 34 приписи для усунення виявлених порушень. Нараховано збитки навколишньому природному середовищу в сумі 2000,00 грн.

Окремі місцеві суди повертають без розгляду адміністративні матеріали, складені на голів сільських рад у зв’язку із тим, що об’єкти ПЗФ, в більшості випадків, знаходяться за межами населених пунктів, де відсутні їх повноваження, проте охоронні зобов’язання видані на органи місцевого самоврядування.

Виділено ряд проблемних питань:

• винесення в натуру меж території та об’єктів ПЗФ області, що потребує значних фінансових витрат;
• відсутність інформаційно-охоронних знаків, не нанесення їх контурів на планово-картографічні матеріали землевласників та землекористувачів на об’єктах ПЗФ;
• наявність на об’єктах ПЗФ забудов, таборів та баз відпочинку;
• об’єкти ПЗФ, які знаходяться біля населених пунктів, засмічуються побутовими відходами.

Багатство природних ландшафтів є надбанням українського народу, його природною спадщиною і має служити нинішньому та майбутнім поколінням.

Пам’ятаймо, що заповідні місця слід плекати, вивчати і берегти, це – найцінніші ділянки природи і наша пам’ять.

Від нас самих залежить, яке довкілля нас оточує, і кожний у відповіді за нього.

Джерело: Високий Вал