Мінприроди запровадила еко-цензуру?

Про вагу доступу до екологічної інформації говорити зайве, адже людина, безсумнівно, має право вимагати від влади інформацію про те, яку воду вона п’є, яким повітрям дихає і що викидає завод, який стоїть чи будується поруч з її домівкою. Це їй гарантує Конституція України. До того ж, наша держава ратифікувала Оргуську конвенцію, чим перед світовою спільнотою та українським народом зобов’язалась надавати громадськості екологічну інформацію. Однак, незважаючи на конвенцію та порушуючи закони, чиновницька рать оприлюднювати екологічну інформацію не поспішає, виставляючи на паперах з екологічною інформацією гриф «Для службового користування». Деякі управління охорони навколишнього середовища на свій розсуд ставлять гриф «ДСК» на документах, що містять важливу екологічну інформацію. Обмеження ж доступу громадськості до екологічної інформації, окрім всього іншого, сприяє корупції, вважають громадські екологічні та правозахисні організації.
РОЗСЛІДУВАННЯ ЕКОЛОГІВ

Аби з’ясувати, яку саме інформацію приховують місцеві органи Мінприроди, громадська організація «Національний екологічний центр України» звернулась iз відповідним запитом до державних управлінь охорони навколишнього середовища в різних областях.

«Своїм наказом Мінприроди дає право керівникам органів в складі Мінприроди випрацьовувати власні списки інформації з грифом «Для службового користування». З метою дослідження та аналізу списків інформації з грифом «ДСК», наша організація звернулась до всіх територіальних органів Міністерства з проханням надати копії цих списків» — розповів глава молодіжного відділення Національного екологічного центру України (НЕЦУ) Олексій Василюк.

Дослідження НЕЦУ показало — в багатьох державних управліннях екології до інформації з грифом ДСК відносять висновки екологічних експертиз: «На відміну від переліку засекреченої інформації в додатку до Наказу Мінприроди, в обласних списках засекречуються не «обрані» висновки державної екологічної експертизи, а всі», — констатує Олексій Василюк.

Власне, гриф «Для службового користування» на висновках екологічної експертизи чи не найбільше турбує екологів. «Практика надання висновкам екологічної експертизи грифу «Для службового користування» суперечить не тільки загальним засадам законодавства про охорону довкілля, окремим його нормам, міжнародним стандартам, а й не відповідає принципу гласності екологічної експертизи та суперечить логіці проведення самої екологічної експертизи, результатом якої є висновок, як рішення державного органу щодо екологічної допустимості проектної чи поточної діяльності та забезпечення екологічної безпеки», — вважає виконавчий директор громадської організації «Екологія- Право-Людина» Сергій Лозан.

Забезпечення доступу до екологічної інформації та участь у процесі прийняття рішень з питань довкілля є не тільки важливою невід’ємною складовою роботи органів державної влади, а й зобов’язаннями, які взяла на себе країна, коли ратифікувала Оргуську конвенцію. «Складається враження, що реалізація завдань, які мали б бути приоритетними та головними для центрального органу виконавчої влади в сфері охорони довкілля, підпорядковується швидше економічним, аніж екологічним інтересам», — каже виконавчий директор «Екологія-Право-Людина».

КОГО ЗАХИЩАЄ ГРИФ «ДСК»?

Аби довідатись, як мотивують своє небажання повідомляти громадськості екологічну інформацію самі чиновники, ми звернулись до Львівського обласного управління навколишнього природного середовища, де чиновник розповів: «Висновки екологічної експертизи ми відносимо до інформації з обмеженим доступом, адже там можуть міститись ноу-хау, чи якісь технологічні рішення, що є комерційною таємницею — тому оприлюднення такої інформації може порушити права замовника, — тобто власника майбутнього підприємства. Окрім того, висновки екологічної експертизи не можна вважати екологічною інформацією. Екологічна інформація — це інформація про стан довкілля на сьогодні. Предметом екологічної експертизи є ще неіснуюче підприємство, тобто таке підприємство не може вплинути на довкілля, адже його поки нема».

Чиновнику слід би було знати, що, згідно переліку в статті 25 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», екологічна інформація — це не тільки відомості про стан довкілля станом на сьогодні чи вчора, але й інформація про «джерела, фактори, матеріали, речовини, продукцію, енергію, фізичні фактори (шум, вібрацію, електромагнітне випромінювання, радіацію), які впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей», а також «екологічні прогнози, плани і програми, заходи, в тому числі адміністративні». А висновок екологічної експертизи якраз і є документом, який оцінює джерела, фактори, матеріали та речовини, які впливають на довкілля. Та й без детального перечитування законів зрозуміло: люди мають право знати, що за завод хочуть побудувати підприємці поруч з їхнiми оселями і яку небезпеку це може нести для них та їхнiх дітей завтра.

Що ж стосується ноу-хау чи технологічних рішень у висновку екологічної експертизи, то тут теж виникають запитання: кого все ж має захищати держава та чиновники з управління охорони навколишнього природного середовища — здоров’я та безпеку мешканців та їхнє право на безпечне довкілля чи економічну вигоду підприємця і його ноу-хау, яких в висновках екологічної експертизи насправді нема? Адже, якщо й справді говорити про захист комерційних таємниць, то слід зазначити: висновок екологічної експертизи роблять, використовуючи дані тільки одного з розділів проектної документації, а саме розділу «Оцінка впливу на навколишнє середовище(ОВНС)». Вміст цього розділу чітко регламентований — тут має міститись така інформація: підстава для проведення ОВНС, фізико-географічні особливості району, оцінка планованої діяльності на навколишнє середовище, на техногенне середовище, на соціальне середовище та загальна характеристика об’єкта планування. Єдиний пункт, що міг би містити інформацію інтелектуальної власності — це загальна характеристика об’єкту планування — однак тут, за вимогою нормативного документа, має міститись лише загальна характеристика виробництва — тобто інформація про те, що виробляється, з чого це виробляється, і які відходи при тому утворюються. Жодної вимоги подавати в даному розділі технологічні деталі чи ноу-хау нема.

Виглядає так, що чиновник, як мінімум, необізнаний із Законодавством України та вимогами, які воно перед ним ставить. Цікавим може видатись й те, що за допуск до роботи з інформацією з обмеженим доступом чиновникам дають надбавки до заробітної плати. Таким чином, чим більше інформації засекретити, тим більше надбавок заробляють чиновники і тим більше коштів на їхне утримання йде з державної казни...

Чи не це є причиною того, що з кожним роком перелік конфіденційної інформації збільшується? Чи, може, таким чином чиновники піклуються про наш з вами спокій, мовляв, менше знаєш — краще спиш?

КОМЕНТАР

Дмитро СКРИЛЬНІКОВ , юрист Бюро екологічних розслідувань:

— Такий хаос в місцевих органах Мінприроди мав би зацікавити СБУ, адже в даній ситуації будь- який нечесний підприємець, що намірився будувати «брудне» підприємство біля людських осель, аби здихатись проблем iз незадоволеною громадськістю, може попросити нечистого на руку чиновника поставити на висновку екологічної експертизи гриф «Для службового користування». В такому випадку громадськість не зможе довідатись, наскільки майбутній завод буде безпечним, а також не знатиме про підстави погодження державного органа на таку діяльність та своєчасно не зможе вплинути на процес прийняття рішення щодо побудови заводу. Наша громадська організація неодноразово стикалась iз проблемою ненадання інформації. Наприклад, в листопаді 2007 року ми звернулись до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області з проханням надати нам інформацію про проведення екологічної експертизи на проект «Часткова заміна природного газу на альтернативне паливо на ВАТ «Миколаївцемент» та попросили надати копії висновків екологічної експертизи: на заводі планували в якості альтернативного палива спалювати старі шини, відходи пластмаси та інше. Листом з підписом заступника начальника Держуправління пана Макарчука нам відмовили в наданні інформації, оскільки цей висновок державної екологічної експертизи має гриф «Для службового користування». Така відмова суперечить умовам Оргуської конвенції, суперечить міжнародному та українському законодавству і порушує не тільки наші права, але й права громадськості на повну, своєчасну та достовірну інформацію, а ще суперечить принципу гласності екологічної експертизи, закріпленої Законом України « Про екологічну експертизу». Це не перший та не єдиний випадок, коли у відповідях на запити необґрунтовано обмежувався доступ до інформації. Причому, складається враження, що це не є позицією усіх представників цього державного органу, а лише певних осіб, які в той чи інший спосіб намагаються не надати повної інформації. Так, наприклад, організація «Екоправо-Львів» офіційно зверталася до управління екології в Львівській області з проханням надати інформацію щодо небезпечних відходів, ввезених на територію України з Угорщини, а також про забезпечення екологічної безпеки при зберіганні, транспортуванні та переробці зазначених відходів. В листі-відповіді, за підписом того ж таки пана Макарчука, повідомили, що запитувана інформація може бути комерційною таємницею, оскільки не входить до переліку відомостей, що не становлять комерційної таємниці. Інформацію про токсичні відходи організація «Екоправо-Львів» тоді отримала в повному обсязі лише після скарги до Мінприроди.

ДЕНЬ, №87, середа, 21 травня 2008