Катастрофа в Мексиканській затоці як попередження причорноморським країнам
«Катастрофа в Мексиканській затоці має розглядатися як чергове попередження в Чорному чи Азовському морях, якими транспортуються тисячі тонн нафти, трубами і танкерами, і де функціонують сотні нелегальних свердловин» — вважає Ярослав Мовчан, керівник лабораторії екобезпеки Національного авіаційного університету.
Аварія з танкером в Керченській протоці, під час якої вилилось лише декілька сот тон нафти (листопад 2007 року) показав неготовність відповідних служб реагування та природоохорони України та Росії до катастроф значно меншого масштабу. Якщо катастрофа сягне такого масштабу як в Мексиканський затоці, наслідки для природи та біоресурсів замкнених, відносно маленьких Чорного і Азовського морів будуть смертельними та нанесуть суттєвого удару економіці усіх причорноморських країн.
За різними оцінками запаси вуглеводнів на Чорноморському та Азовському шельфах становлять 1.5 трлн тон умовного палива кубометрів газу та 80 млн. т нафти. Роботи, спрямовані на охоплення шельфу нафто- та газовидобутком, в Україні та Росії стрімко активізуються. Румунія та Туреччина теж активно просуваються в напрямку розвитку нафтовидобутку в Чорному морі. За оцінками турецьких спеціаліастів, 10 млрд. барелів нафти та три трильйони куб. метрів газу складають глибоководні запаси вуглеводнів в Чорному морі, що задовольнить потреби Туреччина на 40 років. Одна з турецьких компаній планує розпочати буріння 10 глибоководних свердловин: одна свердловина – кожні півроку. Найбільші світові нафтові компанії готуються брати участь в тендерах з розвідки та видобутку вуглеводнів на румунському шельфі. Встановлення за рішення Міжнародного суду в Гаазі морського кордону між Румунією та Україною збільшило румунський шельф, який містить, згідно оцінок, один трильйон кубічних метрів газу та 10 мільйонів тон нафти, на 9 700 кв. км. Чорне море почали розглядати як альтернативу Перській затоці. Ще один аспект екоризиків пов»язаний з транспортуванням Росією вуглеводнів «Голубим» (чинний) та «Південним» (потенційним) морськими трубопроводами. Діяльність в цьому напрямку нарощує загрозу екокатастрофи в морі.
Слід взяти до уваги, що Чорноморський план дій з надзвичайних ситуацій в Україні, як і в Росії, навіть після Керченської катастрофи листопада 2007 року, не затверджений.Експерт О. Тарасова підкреслює, що «Засоби та можливості реагування на нафтові розливи 2-го та 3-го рівнів (за класифікацією Міжнародної морської організації) в регіоні практично відсутні. Ще менш розвинутою є система оцінки впливу на довкілля в транскордонному аспекті». Ні Туреччина, ні Россія не є сторонами Еспу Конвенції, що автоматично означає їхнє небажання брати на себе будь-яку відповідальність за наслідки еконебезпечної діяльності.
Україна, якій належить найцінніша для екосистеми моря частина Чорноморського шельфу, має врахувати потенційні ризики та розробити державну морську політику, що врахує та забезпечить мінімізацію ризиків та попередження аварійних ситуацій:
а) пов’язаних з танкерним транспортуванням морем,
б) пов’язаних з трубопроводами,
в) пов’язаних з розвідувальними свердловинами та роботою промислів в морі. В цій ситуації, необхідно на державному рівні терміново вжити заходів як щодо 100% екологічного експертування всіх морських проектів, здійснення аудиту/інспектування чинних та розроблення планів дій в надзвичайних ситуаціях, так і в технічному оснащенню та підготовці відповідних служб. Чим скоріше, тим краще і дешевше. Поки грім не вдарив.
Ярослав Мовчан, ,
Оксана Тарасова,
Автор
