Чорні діри Калуша

Місто Калуш Івано-Франківської області, яке передусім асоціюється з екологічними проблемами, різко змінило свій імідж: нещодавно прикарпатці отримали диплом ІІ ступеня Кабінету міністрів України за перемогу у щорічному всеукраїнському конкурсі «Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку» за 2010 рік. Нагороду вручив міністр регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства Анатолій Близнюк. Таким чином, Калуш приєднався до міст, де людям живеться комфортно й безпечно, ставши в один ряд із курортною Ялтою.

Символічно, що першим переможця привітав керівник саме того відомства, яке разом із міською владою освоює сотні мільйонів бюджетних гривень у боротьбі з екологічною катастрофою. В мерії вважають, що першість Калуша в цьому рейтингу цілком заслужена, чиновники хваляться досягненнями в різних сферах, кажуть, завдяки їх старанням мешканці міста реалізували своє право на безплатну освіту та медицину.

Калушани не поділяють оптимізму влади. «Хто може тут комфортно жити? — дивується Михайло Довбенчук, екс-депутат міської ради, голова громадської організації «Зелений Рух Карпати». — На околиці давно утворилися «мертві моря», наповнені розсолами хвостосховищ, наш полігон входить до трійки найбільших захоронень гексахлорбензолу у світі, Домбровський кар’єр призводить до засолення грунтів, існує реальна загроза водо­забору — в будь-яку мить місто може залишитися без питної води».

Розплата за гігантоманію

Щоб зрозуміти, хто і коли від­крив тут скриньку Пандори, необхідно озирнутися на півстоліття назад, коли на курортне При­карпаття пішла в наступ хімічна промисловість — потужно, не переймаючись тим, як це впли­ватиме на довкілля. В СРСР усе мало бути найбільшим — тому й звели тут найпотужніший у Євро­пі Калуський хіміко-металургійний комбінат, який згодом став державним концерном «Оріа­на». Свого часу тут працювало майже 17 тисяч людей. Підприємство мало статус містоутворуючого, що автоматично звільняло його від будь-якої відповідальності за ту шкоду, яку воно завдавало довкіллю. Калу­ша­ни звикли, а приїжджі завжди дивувалися, коли бачили на деревах листя, побите дірками — таким воно ставало після дощів, які вбирали хімію з повітря. Ситуація погіршилася, коли зупинилися основні заводи концерну «Оріана».

Відтоді Калуш та довколишні села живуть наче на вулкані, очікуючи біди будь-якої миті. Найнебезпечнішими об’єктами, на думку фахівців, є відпрацьований Домбровський кар’єр та хвосто­сховища №1 і №2, солевідвали, шламонакопичувач та калійні рудники «Калуш», «Голинь», «Хотінь», «Ново-Голинь». За підрахунками, у зоні діяльності ДП «Калійний завод» та хімічного полігону токсичних відходів накопичено приблизно 11087,6 тонни гексахлорбензолу (ГХБ). Як зазначено у президентському указі, «в Калуші сконцентровано близько 50% наявних на території України небезпечних відходів, віднесених до І класу небезпеки, що спричиняє забруднення повітря, ґрунтів і водоносних горизонтів у басейні річки Лімниця, яка впадає у річку Дністер». Це проблема номер один.

Проблема номер два — Домбровський кар’єр калійних руд. Єдиний не лише в Європі, а й у світі гірничий об’єкт, де видобуток солі здійснювали відкритим способом. Роботи припинили у зв’язку з затопленням — у кар’єрі накопичилось близько 12 млн. куб. метрів висококонцентрованих розсолів, їх об’єм інтенсивно збільшується за рахунок атмосферних опадів, підземних вод та річки Сівка. Екологи стверджують, що в Домб­ровському кар’єрі було захоронено тисячі тонн особливо небезпечних хімічних речовин — гекса­хлорбензолу та амінів, які звалювали сюди з дозволу відповідних державних інстанцій. Значну небезпеку становить інтенсивний розвиток карсту у північній частині кар’єру, який спричиняє зсуви бортів і просочення води річки Сівка, що створює ризик затоплення кар’єру. Це може закінчитися тим, що розсоли потраплять у річки Лімниця та Дністер. Відтак локальна біда може призвести до транскордонної катастрофи.

Проблема номер три — осідання та деформація земної поверхні з утворенням провальних воронок. На такій території розташовано майже 1300 житлових будинків м. Калуш і сіл Хотинь, Кропив­ник, Сівка-Калуська, Голинь, а також 23 промислові споруди.

Проблема номер чотири — піар на екологічній темі місцевих та столичних чиновників, які не в змозі приховати свого кайфу від можливості розпоряджатися на власний розсуд шаленою кількістю бюджетних грошей. За наслідками ця проблема найстрашніша.

Ціна питання

Місцеві мешканці разом із фахівцями нарікають, що єдиний в Україні виробник калійних добрив — ДП «Калійний завод ВАТ „Оріана“ замість приносити прибутки, за рахунок яких можна було б вирішувати й екологічні проблеми, став причиною багатьох надзвичайних ситуацій.

«Його простій надто дорого обходиться не лише держбюджету, а й жителям Прикарпаття, — з гіркотою констатує Михайло Довбен­чук. — У 2002 році було затверджено «Програму розвитку виробництва калійних добрив в Україні на 2003—2007 роки», яка передбачала бюджетне фінансування ДП «Калійний завод» обсягом 55,2 млн. грн. Одначе все це так і залишилося намірами — підприємство недоотримало понад 35 млн. грн., у тому числі й 8 млн. грн. — на виконання природоохоронних робіт. А відтак невирішеним залишилося питання утилізації 10 млн. куб. метрів розсолів, накопичених у кар’єрі та хвосто­сховищі №2.

Згодом з’явилося розпорядження уряду, яке передбачало виділення 22 млн. грн. саме на екологію. Але й цього разу не вистачило грошей».

Варто запам’ятати суми — 8 млн. і 22 млн. гривень, які держава заощадила на вирішенні екологічних проблем Калуського регіону. І принагідно згадати про скупого, який платить двічі, — тільки в даному разі доведеться витратити у десятки разів більше.

Екологічну ситуацію в Калуші довго вважали містечковою, аж поки у 2010 році про неї не заговорила вся Україна. Тодішній президент України В.Ющенко підписав указ «Про оголошення територій міста Калуш та сіл Кро­пив­ник і Сівка-Калуська Калуського району Івано-Франківської області зоною надзвичайної екологічної ситуації».

На законодавчому рівні було затверджено низку заходів, спрямованих на вирішення цієї проблеми. Були в переліку і ті, що особливо гріли серця чиновникам, котрі мають право розпоряджатися бюджетними коштами, адже новий закон зобов’язав уряд виділити з резервного фонду 560 млн. гривень. Президентські вибори підганяли, тому й вирішено було «виділити у тижневий строк додаткові кошти місцевим бюджетам м. Калуш та Калуського району Івано-Франківської області, інші матеріальні ресурси для нормалізації екологічного стану».

Економічна криза спустошила державну скарбницю, однак 398 мільйонів гривень усе ж таки відшукали. У червні 2010 року влада Калуша уклала договір на виконання будівельно-монтажних робіт по проекту «Консервація Домб­ровського кар’єру з рекультивацією зовнішніх відвалів №1, 4 та хвостосховищ №1, 2» з київською фірмою «Фінансова енергетична корпорація України». Про тендери, як ви розумієте, в умовах надзвичайної ситуації не йдеться. Солідне замовлення отримала фірма, про яку ніхто в Калуші ніколи не чув — її наполегливо рекомендувало Міністер­ство регіонального розвитку та будівництва України. Щоб якось заспокоїти людей, міська влада пообіцяла, що компанії, які працюватимуть на екологічно небезпечних об’єктах, будуть зареєстровані в Калуші, платитимуть податки до місцевого бюджету і перебуватимуть під постійним контролем.

Столичні гості стартували активно. 14 липня розпочали, а вже через тиждень річка була забруднена солями. За даними фахівців держекоінспекції, з 21 липня в річці Сівці рівень хлоридів збільшився у 136 (!) разів. Фахівці не могли збагнути, чому підрядник розпочав бортування кар’єру не з північної зони, де Сівка протікає на відстані 30 метрів, а в іншому місці. Чи варто питати виконавців про наявність проектів, розрахунків, експертиз, коли все почалося в такому шаленому темпі?! Ситуація сполошила не лише екологів та місцевих депутатів — до Калуша терміново виїхала комісія, очолювана головою Івано-Франківської ОДА М.Вишиваню­ком. Кажуть, губернатор висловлювався досить емоційно, назвавши виконавців робіт цілковитими дилетантами.

Щедрі аванси

Своє невдоволення тим, як ведуться роботи з консервації Домбровського кар’єру, висловив і президент України В.Янукович, який побував у Калуші в листопаді. При цьому він запевнив, що держава зробить усе, аби життя людей у цьому регіоні було безпечним, і наголосив, що генпідрядника замінять. Однак цього не сталося. Одні звинувачують у цьому мера Калуша, інші — обласну й столичну владу. Конфлікт спалахнув іще й тому, що Мінрегіонбуд та МЧС погоджували фірму-підрядника з обласною адміністрацією, повністю відсторонивши від цього калуську владу, якій залишили роль стороннього спостерігача, а можливо, й цапа-відбувайла. (Тут слід нагадати, що рішення — від указу президента до фінансування та плану робіт — ухвалювала одна команда, а виконувати, після президентських виборів, взялася зовсім інша.)

Після укладення договору фірма «Фінансова енергетична корпорація України» отримала аванс — 25 млн. гривень. Обіцяли, що всі роботи буде завершено до кінця року. Але для цього потрібні стахановці, а таких у своєму штаті столична фірма не мала. Наприкінці літа стало зрозуміло, що бліцкриг на Домбровському кар’єрі провалився, робота завмерла. Мер Калуша І.Насалик на позачерговій сесії міськради заявив, що йому запропонували підписати виконання робіт на 15 млн. грн., які насправді не виконані. Невдовзі Івано-Франківська обл­держадміністрація перебрала на себе функцію технічного нагляду за роботами на кар’єрі. Згодом, як стверджують у мерії, ОДА вимагала виділити ще 13 млн. грн. на продовження робіт. Кажуть, область вирішила, що до кінця 2010 року фірма повинна освоїти всі 89 млн. гривень. Попри те що станом на 15 листопада було виконано робіт лише на 6,6 млн. гривень, що набагато менше отриманого авансу. У чиновників свої аргументи — якщо не встигнуть до 25 грудня, гроші автоматично повернуться до держбюджету. Хіба можна таке пережити?! У цьому зв’язку поза­чергова сесія Калусь­кої міськради ухвалила звернення до президента, прем’єр-міністра, голови Вер­хов­ної Ради та генпрокурора України, наголошуючи на тому, що саме міській владі доведеться не лише звітувати за витрачені бюджетні кошти, а й усувати всі недоліки, які залишаться після виконавців робіт.

Вогник конфлікту, який спалахнув на Домбровському кар’єрі, перетворився на велику ватру, коли дійшло до вивезення гекса­хлорбензолу. Без зайвих церемоній Івано-Франківська ОДА підписала угоду з ДП «Національний центр поводження з небезпечними відходами», яке взялося виконувати проект знешкодження ГХБ. Роботи мали розпочати ще в червні, але взялися за них наприкінці вересня, втративши чимало дорогоцінного часу, зважаючи на екологічну ситуацію.

За даними Мінекології, протягом 2010 року було знешкоджено 8,5 тис. тонн ГХБ, нинішнього року планують вивезти 9,5 тис. тонн, а ще 13,5 тис. тонн залишиться на 2012 рік. Чиновники запевняють, що незабаром на полігоні, де зберігалася отрута, будуть висаджені дерева. До речі, на знешкодження ГХБ цього року планують витратити 115 млн. гривень.

Оптимізму столичних чиновників не поділяють калушани, які змушені жити в зоні екологічного лиха, дихати не чистим карпатським повітрям, а випарами отрути.

«Згідно з паспортом полігону, кількість ГХБ становить 11,5—12 тис. тонн, — розповідає Михайло Довбенчук. — Цим даним, певно, можна довіряти, адже розрахунки ведуться давно, до них залучали науковців та фахівців-хіміків. Однак після звіту про вивезення 8,5 тис. тонн отрутохімікатів, нам повідомили, що залишилося ще понад 22 тис. тонн. Ніхто не може збагнути, чому раптом кількість ГХБ збільшилася майже втричі. Кажуть, так порахувала обласна комісія за «спеціальною методикою». Після аналізу кошторису, складеного для утилізації 8,5 тис. тонн ГХБ, виходить, що для знешкодження 22,5 тис. тонн потрібен мільярд гривень. Очевидно, що Калуш і Калуський район надовго залишаться в хімічній пастці».

Калушани помітили прямо пропорційну залежність — що більше грошей виділяється з бюджету, то більше ГХБ «з’явля­ється» на полігоні.

Науковці вважають, що до справи підійшли поспіхом, не врахувавши їхніх рекомендацій. Викликає обурення, що небезпечна речовина, яка зберігалася в землі, в ході робіт тривалий час залишалася під відкритим небом, отруюючи довкілля. За даними моніторингу, вміст ГХБ у потічку Сапогів, що протікає неподалік, удвічі перевищує допустимі норми. Депутат Калуської райради Ольга Сікора обурена тим, як «безпечно» транспортували ГХБ: «Як могло статися, що небезпечну отруту вивозили на відкритих машинах, розсипаючи по дорозі?! В Калуському районі стрімко збільшується кількість онкохворих, серед яких багато дітей. Але міську владу це не турбує. Ми повинні відверто сказати, чим є нині надзвичайна екологічна ситуація — це грандіозна афера з «освоєння» бюджетних коштів. Не секрет, що фірма, яка виконувала консервацію Домбровського кар’єру, раптом «зникла». Чимало проблем виникло з утилізацією ГХБ, одначе міський голова жодного разу не побував на полігоні. Ми чуємо від нього багато обіцянок, та не бачимо їх виконання.

Наша хімія лякає Європу

Після аварії на Чорнобильській АЕС до України сформувалося особливе ставлення, в якому присутні не лише співчуття і бажання допомогти, а й певна настороженість та недовіра — дуже часто наша держава декларує одне, а робить зовсім інше. Про зону надзвичайної екологічної ситуації відомо далеко за межами України — міжнародні організації проводять постійний моніторинг. У Калуші відбулося засідання круглого столу, під час якого міжнародні експерти обговорювали питання, як не допустити виникнення транскордонної еколого-техногенної надзвичайної ситуації. Організатори зустрічі — Націо­нальний інститут стратегічних досліджень і Проект Єврокомісії із запобігання, готовності та реагування на природні та техногенні катастрофи — PPRD. На думку Джона Вілена, експерта Програми PPRD, процес вивезення ГХБ із країни відбувався з численними порушеннями, технологія пакування і перевезення гексахлорбензолу у біг-бегах на залізничних напіввідкритих платформах — неприпустима з погляду екологічної безпеки. Міжнародні експерти так і не почули відповіді на запитання, чому утилізацію ГХБ довірили ізраїльській фірмі? Чим пояснити, що виконавця екологічно небезпечних робіт визначили без тендера? Ситуація зацікавила експертів ще й тому, що вони не знай­шли цієї фірми у списку підприємств, які займаються перевезенням та утилізацією небезпечних речовин — таких компаній небагато, фахівці їх знають.

Експерти зійшлися на тому, що екологічна ситуація в Калуші залишається вкрай складною. Вони визнали недостатньо ефективною діяльність державних органів влади, які здійснюють управління екологічною та соціально-економічною ситуацією. На їхню думку, недооціненими є високі ризики втрати іміджу України в разі забруднення річки Дністер.

Побував у Калуші і координатор місії ООН в Україні Олів’є Адам, після чого висловив стурбованість, що наразі не вдалося вирішити проблеми з утилізацією гексахлорбензолу та з укріпленням дамби хвостосховища №2 і Домбровського кар’єру, хоча коштів на це було виділено достатньо. Він також зазначив, що торік ООН пропонувала фінансову підтримку, але уряд від неї відмовився. Оскільки екологічна ситуація ще й досі залишається напруженою, ООН готова запропонувати свою допомогу.

Нещодавно в Києві відбулася Глобальна конференція журналістів, на якій активно обговорювали і проблеми екології. Дехто з наших колег чув про ситуацію в Калуші, а журналісти проекту SCOOP навіть запропонували співпрацю — європейців дуже цікавить, чому українські чиновники відфутболюють рекомендації науковців Норвезького геотехнічного інституту, які у складі спільної технічної місії ЄС—ООН досліджували ситуацію в Калуші. Наші екологи можуть розповісти, чому столичні та місцеві можновладці відмовляються від допомоги зарубіжних фахівців та експертів — хто ж пускає чужих туди, де розсовують по кишенях мільйони бюджетних гривень?! Щоб дізнатися, як було використано «екологічні» гроші, громадська організація «Зелений Рух Карпати» звернулася до Рахун­ко­вої палати України з проханням провести аудит.

Клондайк на полігоні

Як показала перевірка, з державного бюджету України в 2010 році було виділено 450 млн. грн., що у 25 (!) разів більше, ніж виділялося останніми роками. Що зроблено за ці гроші? Івано-Франківська ОДА переглянула затверджену урядом програму-перелік невідкладних робіт, під яку виділялися кошти. Нова редакція програми істотно перекроїла видатки. Приміром, на відселення людей з територій просідання земної поверхні було передбачено 345 млн. грн. Обласна влада урізала суму до 74 млн. грн.

Водночас витрати на знешкодження гексахлорбензолу збільшили із 27 млн. грн. до 298 млн. грн. Це дало змогу проявити щедрість при розрахунку з ДП «Національний центр поводження з небезпечними відходами» — за кожну тонну утилізованого ГХБ заплатили по 31,3 тис. грн., хоча згідно з регламентом, затвердженим Мінприроди, це коштує 9,0—13,0 тис. гривень. Як зазначили аудитори, «посадові особи Івано-Франківської ОДА не змогли пояснити причини підвищення вартості утилізації ГХБ. До того ж через відсутність в умовах укладеного договору механізму контролю за використанням коштів …ОДА не володіє інформацією щодо фактичної утилізації відходів гексахлорбензолу за межами Украї­ни». А який контроль за виконанням, коли фірма запросила і отримала 100-відсоткову передоплату?..

Калуська громада так і не змогла отримати дані про зарубіжні фірми, які взялися утилізувати отруту з полігона. Це при тому, що така діяльність суворо регламентується цілою низкою міжнародних угод. Аудиторам вдалося отримати чотири акти приймання-передавання відходів ГХБ між ДП «НЦ ПНВ» та компанією «Трейдібі Фоулі Лтд», які було надруковано на бланках компанії українською мовою. Що виглядає як мінімум дивно. Аудитори дійшли висновку, що «ДП „НЦ ПНВ“ мало змогу перерахувати і перерахувало закордонним фірмам кошти в сумі 267 млн. грн., які більше ніж удвічі перевищують обсяги витрат, визначені регламентом ТР.01.2010 — ГХБ, що був затверджений Мінприроди і погоджений МНС.

Як встановлено на місці захоронення, на відкритій поверхні грунту знаходиться понад 100 тонн розкопаного та перетареного гексахлорбензолу…»

Домбровський кар’єр так і залишається міною уповільненої дії, попри те що на його консервацію витрачено мільйони. За висновками експертів, «роботи проводилися без необхідної наукової підготовки і не дали очікуваного результату. Тому кошти резервного фонду держбюджету в сумі 51 млн. грн. використані неефективно». Неефективно — м’яко сказано. Фахівці переконані, що це наближає катастрофу: моніторинг свідчить про невпинне підвищення рівня розсолів у кар’єрі — за два місяці на 0,5 метра. Однак міську владу це мало турбує — чиновники ще й досі ображені на те, що ОДА без них розподіляє фінансові потоки, тому й претензії переадресовують в область.

Ревізори стверджують, що й мерія втрапила під золотий дощ. Порушуючи законодавство, чиновники спрямували 49 млн. грн. з коштів резервного фонду не на екологію, а на придбання медичного обладнання для Калуської лікарні. Киваючи на надзвичайну ситуацію, закупівлі провели в одного учасника. Згодом отримали ще й субвенцію, за рахунок якої було куплено МРТ. Через півроку виявилося, що обладнання вартістю 20 млн. грн. підключити неможливо через виявлені дефекти. Всього ж, за даними ревізорів, Калуська лікарня одержала підтримку в сумі 90 млн. грн. Міський голова призначив своїм заступником киянку, котра, за його словами, маючи сучасну клініку в столиці, підніме рівень місцевої медицини до європейських висот. Калушани розтлумачили це по-своєму: столиця прислала «смотрящего», аби допоміг «правильно» освоїти 90 мільйонів. Ця підозра посилилася, коли виявилося, що клініки, яку вихваляв мер, узагалі не існує. Реформаторка запам’яталася тим, що заявила медикам: «Ви — генетично недорозвинений регіон, цигани ви немиті й нечесані… Пишіть заяви на звільнення!». Начальник «виправдав» свою підлеглу — мовляв, ішлося не про лікарів, а про пацієнтів. Факти, за висновками прокурорської перевірки, підтвердилися, реформаторка звільнилася.

Указ президента всього на 90 днів проголосив територію Калуша та сіл Кропивник і Сівка-Калуська зоною надзвичайної екологічної ситуації. За такий короткий період неможливо розв’язатити екологічні проблеми, однак відвернути катастрофу можна, тим паче що на це виділено коштів у 25 разів більше, ніж за всі попередні роки. Калушани нарікають, що жодного проекту не завершено, в довкілля потрапила значна кількість небезпечних речовин. Аудитори Рахункової палати дійшли висновку, що неефективне управління коштами призвело до погіршення екологічної ситуації в Калуському регіоні. З 13 програм, визначених указом, фінансувалися лише три.

Як стало відомо DT.UA, у Калуші знову заговорили про необхідність повернення місту статусу зони надзвичайної екологічної ситуації. Київ уже пообіцяв виділити на утилізацію ГХБ 500 млн. гривень. До кінця нинішнього року на це підкинуть 68 мільйонів — підрядників не замінюватимуть.

Джерело: dt.ua