Що таке буферні парки?
Незабаром в Києві може зявитися велика кількість буферних парків. Чиновники екологічної сфери заявляють про прогресивність цієї події. Громадськість навпаки, звинувачує міську владу у нищенні природи...
По мотивам статті журналісти "Екологічних новин" підготували спеціальне відео.
За Генпланом та Державними будівельними нормами, на одного киянина повинно припадати 20 кв.м. зелених зон загального користування, тобто таких, в яких можна відпочивати. Вимога єврокомісії – 26 кв.м. Реально, станом на 2002 рік, Генплан зафіксував всього 16.5 кв м. зелених зон на одного мешканця. І при цьому, забудови і нові землевідведенян в парках не припинились. Кияни розгорнули масові протестні кампанії. Таким чином, частка озеленення стрімко падала практично щодня.
У 2005 році це питання активно підняли низка громадських організацій, Було проведено кілька тематичних прес-конференцій.
Реакція чиновників тоді виявилась несподіваною. 19 липня 2005 року Київрада погодила Програму розвитку зелених зон м.Києва до 2010 року. Цей документ начебто мав уточнити том 4 Генерального плану, що стосується озеленення та рекреації. Натомість Програма не уточнила Генплан, а урізала передбачені ним зелені зони практично на 300 га. Таким чином, майже 300 га парків в центрі міста втратили статус зелених зон і відкрила шлях до забудови. Так зникли парки Юність та Протасів яр, Пейзажна алея, урочище Наталка і парк навколо озера Тельбин. А крім них ще біля сотні шматків парків і невеличких скверів. Натомість безліч непридатних для відпочинку територій, таких як схили, береги річок і інші незручні ділянки формально отрималим статус зелених зон загального користування. Як результат – парки в місті забудовувати стало можна, а зелених зон формально стало більше – 20,91 м кв на одного мешканця.
Очевидним стало те, що зелених зон в Києві таки не вистачає. Тому була придумана інша афера – створення буферних парків. Насправді буферний парк – це не зовсім парк. Точніше сказати – зовсім не парк. Це частина приміських лісів, яка формально оголошується парком. При цьому, юридично, кількість парків в місті, зрозуміло - зростає. Але реальних змін на карті не відбувається – нічого нового не виникає. Формальне збільшення площ зелених зон на периферії дає підстави забудовувати центральну частину міста.
Всього збираються створити 13 Буферних парків загальною площею1415 га. Крім того, один з буферних парків Святошинського району зачіпає і територію лісового заказника «Межигірсько-Пуща-Водищинський».
Основний виконавець робіт – Комунальне підприємство «Київзеленбуд».
Саме створення парків за рахунок лісу тягне за собою купу негативних з біологічної та екологічної точок зору моментів. Будучи відданими в руки Київзеленбуду, ділянки лісу будуть впорядковані на манер парків, тобто в них розчистять повалені дерева, підлісок, високі трави, чагарники, збудують мережу доріжок та іншої інфраструктури, що призведе до збіднення видового складу. Буферні парки стануть, фактично – мертвими ділянками лісу.
Досліджуючи питання, для чого це все потрібно Київзеленбудові, звернімось до тексту Київської міської програми охорони навколишнього природного середовища на період до 2011 року. З тексту Програми бачимо, що створення буферних парків, на думку чиновників, є цілком природоохоронним заходом, хоча насправді все навпаки. Дещо на тему буферних парків знаходимо і в Програмі розвитку зеленої зони м.Києва до 2010 року, про яку ми згадували вище. Саме За Версією Програми, загалом в місті має бути створено 13 буферних парків загальною площею 1415 га.
Та і грошей на їх створення, а фактично, на розчистку лісу, «Київзеленбуд» бажає чималенько. З Розділу 2.2. переліку заходів цієї Програми, бачимо, що створення буферного парку “Біличі” коштуватиме місту 11,5 млн грн., буферного парку по вул. Олекси Довбуша - 2,5 млн грн., буферного парку, що прилягає до житлового масиву Виноградар 15,2 млн грн. і створення вже, фактично існуючого буферного парку Партизанської Слави – 18 млн грн.
Розташування цих майбутніх парків по переферії міста також придумане не просто так. Наразі вже відомо, що наприклад, буферний парк «Біличі» запланований таким чином, що він стане, фактично парком навколо ділянки виділеної для будівництва ТОВ «Літораль» (ми вже згадували про нього вище). Виходить так: за кошт інвестора шмат лісу знищується для будівництва елітної бази відпочинку, а місто ще за 11,5 мільйонів (цього разу – бюджетних) благостроює ліс навколи цієї бази.