“Не виноватая я!”

На жаль, про все у нас згадують лише в біді. Так само сталося і з Карпатськими лісами. Всі, кому не лінь, стверджують, що основною причин цьогорічної повені є безгосподарність лісників Карпатського регіону. Віктор Андрійович оголошує про створення чергової комісії, яка має розібратися що до чого. Львівська облрада просить у Президента та Кабміну заборонити промислові рубки. Навіть Міністр з надзвичайних ситуацій небайдужий до питань охорони природи, як виявилось. Тільки пан Яценюк вважає, що причина повеней не в знищенні лісів (він економіст, йому видніше).

Звісно, лісники не хочуть бути козлами відпущення. Тому вони в терміновому порядку почали виправдовуватись. У відповідь на закиди політиків та журналістів перелякані ліснички зробили дві відкриті Інтернет-заяви (від прес-служби та від лісотехнічного університету). Основна ідея – лісники, звісно, ні в чому не винні і то все брудний піар неспеціалістів.

Звісно, що лісники не винні в тому, що не можуть нормально укріпити береги вздовж річки, але ж… Давайте спробуємо розібратись в цій Інтернет-заяві, навівши деякі красномовні факти. Повна версія заяви від прес-служби за цим посиланням.

Так, одне із перших речень змушує червоніти за лісників. «За останнє десятиріччя обсяги відтворення лісів перевищують площу суцільних зрубів в середньому на 10-15 відсотків». Одразу після паводку я здійснила поїздку до Надвірнянського району і пройшлась вздовж річки Рафайловець. Всі береги річки - фактично одна суцільна рубка, яка не заліснена. Також можна подивитись на звіт Львівського обласного управління лісового-та мисливського господарства, де чорним по білому написано, що рубки головного користування здійснені на площі 5000 га. А лісовідновлення на - 1200 га. То яке перевищення на 10-15 відсотків йдеться мова? І це не враховуючи інших видів рубок – санітарних, прохідних, відновлювальних, пейзажних…

Так звана науково-розрахункова лісосіка включає лише рубки головного користування. Однак вона не включає санітарних рубок та прохідних рубок, які за своїми масштабами та площами нічим не поступаються рубкам головного користування, і які практично ніхто не контролює. Якщо за часів Радянського Союзу значення цих рубок зводилось дійсно до підтримання нормальної життєздатності лісів, то на сьогоднішній день їх завдання – отримання ділової деревини.

Другий момент. «Більш того, на протязі останніх років, лісосіка у Карпатському регіоні недовикористовується. Інтенсивність лісокористування становить біля 45 процентів річного приросту деревини в лісах…в той час як в країнах Європи, з якими досить часто порівнюють Україну, Австрії, Німеччині, Угорщині, Чехії, Словаччині та інші, цей показник сягає 80% річного приросту деревини».

Лісосіка недовиконується не через поблажливе ставлення лісників до лісу, а через фактичну відсутність достатньої кількості промислового лісу. Кількість дерев, за мірками лісників, придатних до пиляння складає всього 20 відсотків. У тій же Австрії і лісів то не залишилось. Однак вони притримуються інших форм господарювання - не знищують ліс гектарами. Натомість проводять так звані вибіркові рубки (тобто видаляється лише частина дерев), під час яких досягається мінімізація впливу на навколишнє середовище.

У наших лісників після рубок все живе знищується.

Те, що неможливо продати - спалюється, найчастіше ще зі шматком автомобільної шини, щоб краще горіло.

Такий спосіб рубок переслідує одну мету – сира деревина, яка потім вивозиться за кордон у великій кількості за копійки. Для легалізації цього беззаконня, вони навіть отримали сертифікат лісової опікунської ради.

«З експлуатації в Карпатах виключено більше 40% лісів, що мають захисне або природоохоронне значення. Зокрема у гірській частині лісів Держкомлісгоспу в Івано-Франківській області цей показник становить 52,2%, у Закарпатській – 58,3%, у Львівській – 34%, у Чернівецькій – 40,1%. Цим же Законом встановлені більш жорсткі вимоги щодо обмеження окремих способів рубок, впровадження природозберігаючих технологій розробки лісосік.». Брехня. Дані державних екологічних інспекцій засвідчують, що у лісників критично не вистачає потрібної техніки для транспортування деревини. На сьогоднішній день дозволяється проводити рубки у всіх без виключення групах лісів.

Рубка заборонена лише там, де не проїде лісовоз або деревина низької якості. Чхали лісники на всі закони. Знову ж таки, подивимось на рубки біля р. Рафайловець – біля річок рубки заборонені, але як свідчать фото, вони практикуються у великій кількості. Не оминули лісники ненависний ними природно-заповідний фонд. Проводяться рубки на межі Карпатського біосферного заповідника та Горганського природного заповідника. Нещадно рубають ліс у Вижницькому національному природному парку та у національному природному парку «Сколівські бескиди». Всі ці цифри – лише хвальба та суха статистика, яку ніхто не перевіряє.

Для легалізації цього лісового беззаконня, лісники намагаються пройти так звану лісову сертифікацію: « …вона полягає в оцінці міжнародними аудиторами відповідності системи та технологій ведення лісового господарства згідно міжнародних вимогам і критеріїв Лісової опікунської ради (FSC), з видачею відповідного сертифікату міжнародного зразка…». Як бачимо, лісники не тільки в лісовій галузі не грамотні, вони елементарно не знають правил української мови.

Відповідати вимогам FSC не означає змінити способи лісокористування. До того ж тої площі лісів, яка начебто охороняється, абсолютно достатньо для того, щоб заспокоїти совість західних буржуїв. Для реальної охорони природи – це лише крихти (для сертифікації необхідно мати 5% охоронюваних територій). Також, сертифікація є фактично перепусткою для західних кампаній, як і надалі продовжують вивозити ліс-кругляк з України, тільки вже легально. У Воловецькому ДЛМГ, яке відповідає начебто всім міжнародним стандартам, ситуація нічим не краща за ситуацію біля річки Рафайловець – суцільні хаотичні поруби де завгодно - на крутих схилах та вздовж струмків та річок.

Звичайно, масштаби сучасних рубок значно поступаються радянським, і сучасна ситуація з лісовим фондом є відлунням тої непродуманої політики природокористування. Однак, лісові ресурси теж вже не ті. Тому треба забути про Карпати як про потужний лісовий регіон, заборонити тут промислові та неконтрольовані санітарні рубки і розглядати як один з найбільших куточків дикої та унікальної природи Європи. На дикій природі вже давно весь світ робить гроші. А ми, як завжди, в дурнях.

Шевченко Наталя