(Цей нарис надруковано у виданні „Екологічна енциклопедія”. – Київ, 2008. – Т. 3. – С. 50–52. Тут його подано без редакторських змін.)

Термін „орнітофауна” походить від грец. öρνις і лат. Fauna – богиня лісів, полів, тварин. Орнітофауною є сукупність усіх видів птахів, які будь-коли траплялися або трапляються на території країни. До вимерлих видів птахів на території України належать, наприклад, страуси, марабу, дрохва-грицая, рештки яких знаходять у відкладах міоцену та пліоцену.

У складі сучасної орнітофауни України нараховують 424 види птахів, що належать до 21 систематичного ряду. В ряді Горобцеподібних видів найбільше – 172, в рядах Фламінгоподібних, Папугоподібних, Дрімлюгоподібних і Одудоподібних – лише по 1 виду. Численними є також ряди Гусеподібні – 38 видів, Соколоподібні – 35 видів, Сивкоподібні – 79 видів.

Основу орнітофауни складають близько 270 видів з регулярним гніздуванням у весняно-літній період, до 140 видів трапляються взимку, з яких близько 20 з’являються регулярно по усій країні лише в осінньо-зимовий період, причому у значних кількостях. На півдні країни інколи зимує більше 100 тис. гусей білолобих, що прилітають з півночі Західного та Середнього Сибіру. З гніздових біля 70 видів є осілими, зокрема пугач, тетерук, орябок, глушець, дятел трипалий, жовна чорна, посмітюха, підкоришники та ін. Решта є перелітними – у післягніздовий період залишають територію країни повністю або частково. Біля 40 видів птахів, переважно кулики, є пролітними, оскільки лише перетинають країну під час сезонних міграцій, зупиняючись для перепочинку і живлення. Більше 100 видів належать до залітних і потрапляють на Україну випадково: до них зараховують, наприклад, дрозда Свенсона, що поширений на гніздуванні в Північній Америці.

Статус перебування видів через різні причини може суттєво змінюватись. В Україні протягом останніх ста років стали гніздовими: пухівка, горлиця садова, сова бородата, дятел сирійський, плиска жовтоголова, очеретянка садова, вівчарик зелений, горобець чорногрудий. Водночас перестали гніздитися шуліка рудий, стерв’ятник, орел степовий. Внаслідок інтродукції до складу орнітофауни країни увійшли фазан (головним чином на півдні) та кеклик (у горах Криму). ...далі »

(Рецензія на книгу Олеся Ільченка «Наші птахи. Круки, шуліки, мартини та інші птахи», Київ : Грані-Т, 2008. Опублікована в журналі „Біологія і хімія в школі”, № 1, 2010 р.)

Просвітницьких науково-популярних видань на тему збереження природи, які б по-справжньому зацікавили читача і своїм змістом, і відповідним оформленням у нас друкують надто мало. Такі видання особливо потрібні для читачів дитячого і підліткового віку, коли відбувається становлення особистості, формується відношення до різних сторін буття.

Тим приємніше було побачити в книгарні доробок «Наші птахи…». Вона вигідно виділялась серед книг, що були поряд і своїм незвичним вертикально видовженим форматом, і опорядкованістю палітурки. Спокійні тони фону гарно підкреслювали кольори малюнку з птахами. Від погляду на оригінально оздоблений форзац ще більше хотілося погортати книжку.

Увага майже до будь-якого незнайомого видання з’являється спочатку завдяки художньому оформленню як зовні, так і всередині. Згадана книжка в цьому сенсі дійсно приваблива – дизайнер майстерно поєднав окремі малюнки птахів і оздобне тло з краєвидами неба, в якості особливо вишуканого декору використав оригінальні зображення окремих пер птахів. Обидві групи елементів оздоблення підкреслюють саме особливості птахів – життя в повітряній стихії і характерне оперення.

Певну монотонність використання схожих варіантів основного типу декору урізноманітнено додатковим підходом, коли для створення тла вибрано частину малюнку. Втім таке опорядження зроблено лише для нарисів по чотирьох птахах з тридцяти, описаних у книзі. Можливо, варто було розмістити додаткові зображення птахів, бо вільного простору на окремих сторінках вдосталь. Наприклад, до ілюстрації по грифу чорному можна було додати малюнок птаха у польоті, майже тільки так бачать його навіть у місцях поширення в Криму, про що пише й автор книжки у відповідному нарисі.

Тварини, що живуть поряд з людиною в містах, селах, містечках, як правило досить потайні. Про їх близьку присутність ми часто навіть не здогадуємось. Та й ті, що не ховаються від людей, а тримаються відкрито, зокрема деякі птахи, завжди сторожкі і намагаються не надто привертати до себе увагу. Проте є серед них одна, так би мовити, особистість, яка вирізняється показною зухвалістю в стосунках з людиною – це сіра ворона, або ґава.

Оперення сірої ворони скромно вишукане – насичено чорний колір хвоста, крил, голови і вола елегантно поєднується з сизувато-сірою барвою тулуба, декорованого негустими тонкими чорними рисками на боках. Поведінка ґави завжди впевнена, з самоповагою і водночас з лукавством. Але в шлюбний період птах іноді справляє досить кумедне враження, коли з витягнутою вгору шиєю і настовбурченим пір’ям на голові, з трохи нахиленим дзьобом і випнутими вперед грудьми, повагом походжає по газонах, сердито зиркаючи темним оком на чорних граків і сизоперих голубів, що знаходяться поруч. І зовсім розвеселишся, спостерігаючи за ґавою, яка через надмір весняних почуттів грається в повітрі якоюсь гілкою чи кісточкою: злетить з нею височенько, випустить з дзьоба і, напівсклавши крила, починає падати слідом за іграшкою, через кілька метрів вільного падіння наздоганяє її, хапає і знову злітає вгору, випускає паличку-іграшку вдруге, знову падає за нею; і так повторюється безліч разів. Ворона радіє життю? Чом би й ні. ...далі »

Досвідом науковців, які опікуються збереженням природи, встановлено, що в межах будь-якої значної за площею території (країни, регіону) в сучасних умовах рідкісними стають 10–15 % видів тварин та рослин, які потрапляють врешті до Червоної книги. Цей висновок у цілому підтверджується на прикладі птахів фауни України-Русі: з усього теперішнього складу у 427 видів до третьої редакції Червоної книги України (2009) потрапило 87 видів, тобто 18 %. Частка червонокнижних видів птахів дещо вища від прийнятої норми, але не дуже.

Утім часто в узагальненні губляться вкрай важливі деталі. Це стосується в першу чергу складу денних хижих птахів у загальному переліку фауни і в Червоній книзі України. Соколоподібні складають майже 25 % від усіх червонокнижних видів, тоді як їх частка у фауні птахів становить тільки 8,1 %, тобто вони найпершими опиняються на межі зникнення.

Навіть якщо підходити формально до визначення частки червонокнижних видів у загальному складі соколоподібних нашої країни, окреслюється разюча картина: з усього складу в 35 видів, які будь-коли траплялися у нас, на сьогодні червонокнижними є 22 види – 62,85 %, що в 5–6 разів більше за визнану норму. І така частка виникла не з чиєїсь примхи, а сформувалася через реально загрозливий стан хижих птахів. ...далі »

Тиха сільська вулиця поринає у густі вечірні сутінки. Обійстя рядком поставали на підвищенні понад запливаю Ірпеня. У хатах уже засвітили. Спокій починає заповнювати принишклі садки. На дальньому кутку щось розбуркало собаку, який спочатку завзято, а потім тихіше відробляє гавканням господарський харч.

Найближчий край вулиці закінчується біля старого лісу, над яким розгорнувся густо-синій оксамит неба з першими блискітливими зорями. Сонце вже сховалося за край землі і звідти виграє у прозорому дзвінкому повітрі рожевою барвою. Неширока рожева смуга при обрії швидко змінюється небагато ширшою блакитною смугою, що вливається у синьо-чорну ніч. ...далі »

Буває, з’являється бажання зробити собі щось приємне й корисне, щось не зовсім звичне, щоб було небуденне, довго радувало око, але щоб не надто дорого те обійшлося. Тоді не відмовте собі в задоволенні зробити синичник для жвавої, чепурної, гарноголосої пташини. Розмістіть щойно змайстрований власними руками будиночок для пташиного сімейства на дереві чи жердині, і пташки кілька років щовесни та щоліта щоденно радуватимуть вас то щебетливою дзвінкою піснею, то діловитою метушнею при влаштуванні гнізда чи вигодовуванні пташенят, то цвіріньканням тих таки пташенят з отвору синичника або біля нього. Своїми руками ви не тільки зробите цілком певну річ, але й допоможете вирішити птахам гостру проблему нестачі затишного житла, примножите пташину спільноту, додасте часточку своєї доброти у шумливо-зелене довкілля, яке навзаєм подарує вам чарівні хвилини спілкування з живою природою.

Частенько бажання змайструвати синичник наштовхується на відсутність під рукою посібника, як правильно і вправно його зробити. Наводимо уривок з розділу нової книги „Птахи садів і парків Києва”, в якому описано усе, що необхідно знати, аби виготовити синичник чи шпаківню, правильно розмістити їх на дереві і доглянути між часом, коли їх заселяють різні птахи.

...далі »

Ця історія сталася вже давненько. Щось незвичайне почало коїтись на балконі дев’ятиповерхового будинку, розташованому в київському житловому районі Русанівка. І про це загомоніли усі мешканці одного з під’їздів.

Якось весняного ранку хазяйка балкона, який знаходився на п’ятому поверсі, помітила, що землю в ящику для квітів хтось порозгрібав. Ніяких тварин у цій квартирі не тримали, дістатися з сусідніх вікон чи балконів сюди ніхто не міг. Господиня прибрала розкидану землю, розрівняла ямку в ґрунті та зайнялася своїми буденними справами. Згадка про дивний випадок ще якийсь час трималася у її пам’яті, але до вечора вона про нього вже й забула. ...далі »

Фесенко Г. В., Бокотей А. А.

Цей польовий визначник найповніше охоплює сучасну орнітофауну України-Русі, в котрій сьогодні налічують 416 (після опублікування визначника у 2002 р. число збільшилось до 425) видів птахів, з яких 265–270 регулярно гніздяться на її території. Описи птахів у книзі розміщені за систематичним порядком, дається коротка характеристика родин із зазначенням кількості видів світової фауни в них. Наведені описи в поєднанні з кольоровими ілюстраціями дають можливість визначити птахів будь-яких вікових і статевих груп в усі пори року та мають дані про найхарактерніші відмінності між схожими видами. У книзі містяться карти сучасного (на час виходу визначника з друку) поширення осілих, гніздових та зимуючих видів птахів, а також додаткові відомості в тексті про перебування цих та інших видів на території України-Русі, в ній подається інформація про особливості поведінки й характерні місця перебування птахів, зазначені їхні українські, латинські, російські та англійські назви.

Книга призначена для визначення птахів у природі без відлову або відстрілу, а також може слугувати довідником для школярі, студентів, викладачів загальноосвітніх та вищих навчальних закладів, науковців та усіх зацікавлених.

– Київ, 2002. – 416 с.: ілюстрацій 1430 (ілюстрованих таблиць 195).

(Інтерв’ю для газети „Слово Просвіти”, 4 (589), 27 січня – 2 лютого 2011)

У різних куточках планети цієї зими з незрозумілих причин масово гинуть птахи: дрозди, голуби, галки, горлиці… Простір для фантазії з’явився чималий. Прихильники теорії змови уже заявили, що масова загибель птахів – це наслідок таємного тестування нового виду зброї. Інші говорять про приховане транспортування транснаціональними корпораціями небезпечних хімічних речовин, зокрема фосгену. Ті, хто вірить у неминучу загибель Землі 2012 року, твердять, що загиблі пернаті – це передвісники Апокаліпсиса. По коментар ми звернулися до наукового співробітника Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України Геннадія Фесенка.

Книга містить нариси про дев’яносто один вид птахів, які достатньо регулярно трапляються в зелених насадженнях міста під час гніздування, міграцій або зимівлі. Описано загальні особливості біології птахів, їхньої поведінки, характер пісні у співочих видів, особисті враження автора від спостережень за птахами на території мегаполісу. Оповіді ілюстровані фотографіями, зробленими у природі, і малюнками, які демонструють статеві, вікові та індивідуальні варіанти забарвлення птахів, їхні окремі звички. Вміщено також дані про штучні гніздівлі та годівниці для приваблення і збереження птахів.

Зміст книги може бути цікавим широкому колу читачів, використаним для впізнавання птахів у природі.

– Кривий Ріг : Вид-во «Мінерал», 2010. – 236 с.: 393 кольор. іл.

...далі »

Оповідаючи про польового горобця варто, мабуть, почати з опису його поширення у світі. Трапляється цей невеликий птах мало не по усій Європі, а також на значній частині Азії від полярного кола, Уральських гір та південного підніжжя Гімалаїв на схід до берегів Тихого океану, тобто цілком заселяє й Китай. Інший птах, не менш масовий – горобець хатній – поширений подібно, заселяє також Індію, а от у Китаї його можна побачити тільки в прикордонній смузі на півночі і на південному заході.

Тому саме з польовим горобцем пов’язана історія, що стала хрестоматійною для ілюстрації негативного ставлення людини до природи.

У 1958 році в Китаї був оголошений смертний бій горобцям як, ніби-то, злісним шкідникам зернових культур. Протягом року знищили майже 2 мільярди птахів, чим спочатку дуже пишалися й організатори, й виконавці цієї інквізиції.

У чому ж причина того, що відносно легко і швидко було занапащено таку неймовірну кількість птахів? ...далі »