Орнітофауна України-Русі

17 Листопада 2008

Термін „орнітофауна” походить від грец. öρνις – птах і лат. Fauna – богиня лісів, полів, тварин. Орнітофауною є сукупність усіх видів птахів, які будь-коли траплялися або трапляються на території країни. До вимерлих видів птахів на території України належать, наприклад, страуси, марабу, дрохва-грицая, рештки яких знаходять у відкладах міоцену та пліоцену.

До складу сучасної орнітофауни України на час укладання цього допису було включено 424 види птахів, що належать до 21 систематичного ряду. В ряді Горобцеподібних видів найбільше – 172, в рядах Фламінгоподібних, Папугоподібних, Дрімлюгоподібних і Одудоподібних – лише по 1 виду. Численними є також ряди Гусеподібні – 38 видів, Соколоподібні – 35 видів, Сивкоподібні – 79 видів.

Текст описуОснову орнітофауни складають близько 270 видів з регулярним гніздуванням у весняно-літній період, до 140 видів трапляються взимку, з яких близько 20 з’являються регулярно по усій країні лише в осінньо-зимовий період, причому у значних кількостях. На півдні країни інколи зимує більше 100 тис. гусей білолобих, що прилітають з півночі Західного та Середнього Сибіру. З гніздових біля 70 видів є осілими, зокрема пугач, тетерук, орябок, глушець, дятел трипалий, жовна чорна, посмітюха, підкоришники та ін. Решта є перелітними – у післягніздовий період залишають територію країни повністю або частково. Біля 40 видів птахів, переважно кулики, є пролітними, оскільки лише перетинають країну під час сезонних міграцій, зупиняючись для перепочинку і живлення. Більше 100 видів належать до залітних і потрапляють на Україну випадково: до них зараховують, наприклад, дрозда Свенсона, що поширений на гніздуванні в Північній Америці.

Статус перебування видів через різні причини може суттєво змінюватись. В Україні протягом останніх ста років стали гніздовими: пухівка, горлиця садова, сова бородата, дятел сирійський, плиска жовтоголова, очеретянка садова, вівчарик зелений, горобець чорногрудий. Водночас перестали гніздитися шуліка рудий, стерв’ятник, орел степовий. Внаслідок інтродукції до складу орнітофауни країни увійшли фазан (головним чином на півдні) та кеклик (у горах Криму). …далі »

Шпачиний норов

22 Листопада 2017

Початок зими з його найкоротшими днями в році позначений похмурістю й навіть тужливістю, і думкою вже прагнеш весни. Може, тому що хочеться відновити колишні враження від радісних змін у природі, що настають після зимових холодів. У цих спогадах майже неодмінно виникне образ одного з перших весняних вісників – шпака, пролунає в уяві його знайома метушлива пісня.

Для жителів міст і сіл нашої країни чи не в першу чергу саме шпак здавна є ознакою приходу весни, бо він може повертатися до наших садів і парків вже наприкінці лютого, але найчастіше – у першій половині березня.

Шлюбне, весняне вбрання шпака привертає до себе увагу особливим металічним пурпурово-синьо-зеленим полиском на чорному оперенні та жовтим кольором дзьоба, схожого на пінцет. Полиск у самця значно виразніший, ніж у самки, оскільки його пір’я майже суцільно чорне. …далі »

Нишпорлива сойка

22 Травня 2017

Фото О. М. АрхиповаКоли згадують про воронових птахів, чи не у кожного з нас майже відразу виникає образ цілковито чорного або сірого з чорним великодзьобого птаха. Про багатьох інших тварин, забарвлених у чорний колір, кажуть, що вони вороної масті, тобто не просто чорні, а ще й з мінливим металічним полиском на оперенні, шерсті або лусці.

На противагу цьому образу уявімо пташину, в якої спина сірувато-бура з рожевим відтінком, голова і майже весь низ тулуба рудуваті, тім’я рудувато-біле з тонкими чорними рисками, горло біле, надхвістя і підхвістя також білі, «вуса» і хвіст чорні, зверху на чорних махових перах білі плями, а покривні пера крил небесно-блакитні з вузькими чорними смужками. Така барвистість в оперенні властива хіба що різним видам, скажімо, папуг. Але ж наведено опис одного з наших звичайних воронових птахів, йдеться про сойку. …далі »

Орнітотопоніми Києва

21 Жовтня 2016

Без перебільшення можна стверджувати, що Київ розташований в унікальному довкіллі, бо в межах міста сходяться дві великі природні смуги – Полісся і Лісостеп, а в його південній частині трапляються й окремі ділянки із суто степовою рослинністю. Дуже поталанило місту й з головною водною артерією – Дніпром, з безліччю островів, заток та проток на ньому, з широчезними заплавними луками вздовж річки. А ще не забуваймо про Десну, що впадає у Дніпро наразі біля адміністративних меж міста. Крім того, більша частина міського правобережжя відзначається нагірністю і значною розчленованістю рельєфу.

Кожна з перелічених ландшафтних особливостей збагачує природне середовище, через що тут виникли найрізноманітніші умови для існування багатьох видів птахів. Тож не дивно, але водночас звичайного городянина й дивує, що в адміністративних межах Києва за останні 100 років виявлено приблизно 320 видів птахів, що складає три чверті від усієї кількості видів орнітофауни країни (Фесенко, 2010). Мабуть, таке пташине багатство мало би бути відображене в назвах урочищ, місцин, вулиць, річок, які розташовані на території міста. …далі »

Ключі від назв птахів

16 Червня 2016

Згадаймо афористичний вираз: скажи хоча б щось, щоб я тебе побачив, тобто навколо вас може бути багато людей, і якщо хтось із них бажає привернути до себе вашу увагу, він має бодай у якійсь формі подати голос, власне вказати на себе, щоб ви помітили його присутність, його фактичне існування. У таксономії біологічних видів діє подібне правило: той чи інший таксон, зокрема вид птаха, вважають існуючим тільки тоді, коли йому дано певну назву. В зоологічній і ботанічній систематиці найпершою ознакою існування виду є присвоєння йому латинської назви.

Спробуйте обійтись без такої назви. Можете вказати на свій об’єкт уваги приблизно так: ото, воно, рябе, зелене й ворушиться. Від такого означення в уяві виникають образи принаймні двох тварин – зеленої з бурим ряботинням жаби на мілководді ставка або зеленого з плямами іншого кольору папуги у кроні дерева. А ви, мабуть, хотіли розповісти про ящірку прудку, бо й вона – зелена, ряба, бігає.

З використання латиниці вибудувані різноманітні класифікаційні системи тварин і рослин. Інтернет насичений ними, і завдяки їм можна познайомитися мало не з кожним біологічним видом нашої планети, про який науковцями зібрано хоч би найменшу інформацію. Про кожен вид птахів світу можна довідатися, наприклад, на сторінці Avibase – The World Bird Database, де на додачу до латини наведено і національні назви з багатьох переважно європейських мов. У згаданому інтернетівському джерелі для деяких видів вказано й наші, українські назви, але лише для тих, які трапляються на території України-Русі. Воно й зрозуміло, бо нашу національну номенклатуру достатньо розроблено переважно по птахах вітчизняної фауни. Коли у Avibase – The World Bird Database відкриваєш частини з даними про іноземні види, то бачиш, що нашу мову взагалі не згадано. Тож у таких випадках наче й не існує у світі української, справжньої руської мови: якщо немає в ній означення для іноземного виду, то зникає й згадка про нашу солов’їну словесність. …далі »

Загадки дрозда чорного

29 Квітня 2016

Шанувальникам детективів, коли згадаєш про цього птаха, мабуть, відразу спаде на думку назва вбивчої оповіді англійки Агати Крісті „Таємниця чорних дроздів”. Птахів, як і багатьох інших персонажів у цій історії, таки безжально вбили, а потім підкинули, щоб уже неживими вони, нагадавши про назву забутої копальні „Чорні дрозди” в Африці, виконали функцію піратської чорної мітки, яку в колі вільних від докорів сумління мореходів було прийняти підкидати як виклик супротивнику з погрозою смертельної помсти. Майстрині детективного жанру вдалося досить легко викликати у англомовного читача асоціацію між цими дроздами і чорною міткою піратів, бо в англійській мові дрізд чорний отримав особливу назву – blackbird, яку можна й перекласти особливо – чорноптах. Ох же й туману накинула на птахів авторка, хоча справжньої таємниці дроздів чорних у її розповіді немає. Між тим у цих птахів є реальні таємниці, декотрі з них майже контрабандистські, власне детективні. …далі »

Папуга нашої фауни і «кабуби»

31 Березня 2016

У дворі Торгівельно-економічного університету, що в Києві, цілісінький день постійний рух, студенти або поспішають на лекції, або повертаються до гуртожитків, мешканці Лісового масиву перетинають його дорогою до метро і назад, до своїх осель. Газони рівненько підстрижені, біля головного навчального корпусу вздовж протилежного боку проїзду ростуть молоді, але вже пишні широколисті клени.

Дорога через двір звична, проте цього червневого ранку око вловлює щось незрозуміле. З одного боку проїзду на висоті зросту людини до листатих кленів миттю пролетіло щось особливо яскраве, немов живий смарагд розміром з горобця. Сховалося у клені. Тут таки відразу, чи не навздогін крилатому смарагду, на траву під кленом приземлилася ворона сіра. Не інакше, пильнує якусь здобич.

Стало й собі цікаво, що відбувається. Незадоволеній вороні довелося полетіти геть, почувши «Ану, киш!». Тепер вже сам, наче щойно та ворона, розглядаю з боків і знизу гущавину клена. Ніби нічого незвичного. «Ага, ось!». Не на гілці, а вчепившись знизу за один листок, як чималий шматок домашньої ковбаси у бутерброді, між двома листками сховався яскраво-зелений папужка хвилястий. Ледве хекає, хіба що язика висолопити не годен. Повільно, щоб не налякати цього екзота нашого довкілля, підвожу руку, і можлива здобич ворони стає моєю здобиччю. Папужка не інакше як сальної породи, весь аж залитий під шкірою товстеньким шаром жиру жовтувато-тілесного кольору. Але ж який розумний, замаскувався від хижака між листками. Чи вдалося б йому врешті уникнути фатального удару воронячого дзьоба, якби не потрапив до рук? От коли б його раніше в клітці не перегодовували. Ворона сама не кинула б переслідувати цього важковаговика з жировим баластом. Такий довго не зміг би тікати. Історія ця завершилася на користь папужки – він повернувся до клітки, але вже у нового хазяїна. …далі »

Справжній беркут

1 Грудня 2015

Справжній беркутЦей птах вкрай рідко трапляється не тільки звичайному спостерігачу. Більшість орнітологів можуть похвалитися лише тим, що бачили беркута у височині неба, коли птах мандрував під час міграції або ширяв під хмарами у пошуках поживи над угіддями своєї чималої за площею гніздової території. Спостерігаючи потужні й водночас неквапливі помахи крил великого досконалого птаха або його вільне, розлоге кружляння у висхідних потоках розігрітого сонцем повітря, проймаєшся думкою не те що про недосяжність для себе хоча б натяку на його здібності, а про неможливість принаймні трохи наблизитися до нього, щоб розглянути його велич. Особливого, можна сказати переможного, акценту надає беркуту постава нерухомих крил у польоті. Птах тримає їх майже наполовину піднятими вгору, через що утворюється обрис, схожий на латинську літеру V – символ перемоги. Саме завдяки такій поставі крил беркута здалеку легко відрізнити від решти орлів нашої фауни, наприклад від могильника або орла степового, бо вони, ширяючи, тримають крила горизонтально.  …далі »

Хвацьке волове очко

12 Листопада 2015

Хвацьке волове очкоБагато хто з нас ще, мабуть, пам’ятає, як у двадцятих числах березня 2013 року на нас насунувся небувалий, могутній циклон і засипав півкраїни товстезним шаром снігу, через що навіть у столиці сталися тривалі перебої з підвезенням хліба до магазинів. Березнева зима наостанок щосили вдарила дводенним сніговієм, після якого настала ясна, тиха й морозна днина.

У стихлій природі серед сліпучо-білого глибокого снігу, що виблискував під ранковим сяючим сонцем, на автобусній зупинці одного з буковинських сіл стояли троє чоловіків і дівчинка. Чоловіки гомоніли про клопіт із сніговими переметами заввишки з людину, один з них тримав у лівій руці утеплену всередині замшеву перчатку, горловина якої звисала. Розмовляли неквапливо, очікували на автобус. Зненацька з гущавини засніженої туї, що росла поруч, щось миттю майнуло і сховалося в перчатку. Може, люди не відразу й зауважили б той майже невловимий рух біля себе. Але те щось не зачаїлося у знайденій затишній нірці, а почало рвучко смикати вовняну внутрішню обв’язку. Перчатка затанцювала в руці чоловіка, чим усі були неабияк здивовані. Що ж то могло бути? Чи не миша шмигонула у схованку?
Та чи ж миші літають? …далі »

Велика очеретянка – господарка очеретів

4 Листопада 2015

Велика очеретянкаУлюблене місце оселення великої очеретянки – звичайно, очеретяні зарості, ті, що густіші. Але наскільки вона вимоглива до густоти заростей, настільки неперебірлива, коли йдеться про їхні розміри. Тож великих очеретянок, які повернулися з зимівлі, можна побачити вже в кінці квітня – на початку травня і в неозорих очеретяних хащах на мілководдях водосховищ, і у вузьких смугах очерету, який росте вздовж меліоративних каналів, навколо стариць, озер, ставків.

Очеретянка дроздова, її ще й так називають, – птаха дуже голосна. Та, схоже, зовсім не через голосистість у цій назві є порівняння з дроздом. Просто вона найбільша з усіх видів очеретянок, які трапляються в нашій країні, і розмірами подібна до дрозда співочого – має некороткий хвіст, міцний дзьоб, тілом немала, навіть забарвленням схожа на дрозда, хоча у нього на нижній частині тулуба є темні плями.

Після прильоту великих очеретянок їхня голосна тріскотлива, без надмірної вишуканості пісня починає лунати по усіх очеретах. З одного місця можна почути голос одразу декількох самців, які співають, вмостившись на високих стеблах очерету. Підпускають вони до себе людину досить близько: можна побачити, як у птаха під час співу надувається горло, і на ньому ворушиться настовбурчене пір’я. Пісня – вказівка на те, що найближча територія зайнята самцем, що співає, а тому іншому самцю сюди краще не потикатися, інакше отримає стусанів. Сутички між самцями трапляються нерідко, проте без кровопролиття. …далі »

Золотопера вивільга

2 Вересня 2015

Розлогі крони високих осокорів і верб у травні кучерявляться новим листом. Свіже, золотаво-смарагдове, воно тріпотить від руху повітря, різкі пориви вітру куйовдять його на всі боки, звибають у чудернацьку зачіску. В безупинному русі кожен листок майорить маленьким прапорцем і відбиває промені сонця – світло й тінь в густому гіллі щомиті міняються місцями, створюють нескінченний калейдоскоп усіх відтінків зеленого. Аж раптом у цьому зелено-сонячному водограї рвучко проскакує якась інша тінь, без тріпотіння і шарпання, цілеспрямовано. Зрозуміло, що то не листок. Тоді що ж? За однією такою тінню може майнути інша. У розривах крон на тлі неба ці тіні на мить перетворюються на птахів, незнайомих, раніше небачених. Трапляється, один з них або й обидва в сонячному промінні спалахують золотом. Лише на мить, тільки на мить. Птахи відразу зникають у верховітті.

Дуже часто саме так і відбувається перше наочне знайомство людини з вивільгою, зовні наче найкоштовнішим птахом нашої фауни. Контраст у забарвленні дорослих самця і самки разючий: він аж світиться щирим золотом, підкресленим оксамитовою чорнотою крил та хвоста і вишневим кольором дзьоба; вона – зеленкувато-оливкова, під колір листя, іншого й не потрібно для маскування в кронах дерев. Утім, буває, гніздову пару утворює молодий самець, оперення якого ще не набуло чистого сонячного кольору, тож він схожий на самку. А подеколи у старих самок оливковий колір значною мірою замінений жовтим, та все ж він не такий сяючий, як у самців, і нижня частина тулуба самок з дрібною строкатістю. …далі »