Передмова

Київ – легендарний, оспіваний, звеличений, обдарований життєдайним Дніпром, пишними лісами, запашними луками. Вийшов він на пагорби біля могутньої річки тисячоліття тому та й залишився так стояти, залюблено вдивляючись у неозорий простір задніпровської далини, поринувши у зелені шати пралісів. До його імені з віку додавали – місто-парк, місто-сад. Кияни любили своє місто, доглядали його, створювали все нові й нові парки, насаджували сади. Жителі інших міст, слухаючи розповіді про місто-красень, прагнули його побачити, приходили, приїжджали, прилітали до Києва і закохувались у нього миттєво і назавжди.

Київські парки сполучалися зі скверами, виходили до бульварів і вулиць, обсаджених всюдибіч деревами. У кожному куточку міста відчувалося життя, істинне, природне, не штучне. Наповненість міського простору життям виникала значною мірою завдяки присутності птахів, які навесні і влітку сповнювали парки і сади багатоголосим співом, а восени і взимку заповнювали великими зграями.

Природні умови навколо Києва дійсно особливі. Багатьом відомо, що північна частина міста належить до смуги лісів, а південна – до лісостепової смуги. На межі поєднання двох природних зон різноманіття життя особливо велике. Полісся і Лісостеп збагачують тут один одного тільки їм властивими видами рослин і тварин. Для птахів значущим є також Дніпро, долиною якого восени з Балтики до Причорномор’я прямують перелітні види. Біля столиці України-Русі у Дніпро вливається найбільша ліва притока Десна, по якій навесні відгалужується пролітний шлях до північної частини Руської рівнини, а восени птахи мігрують у зворотному напрямку.

За останній столітній період, за даними науковців, у Києві та поблизу було виявлено 316 видів птахів, тобто фауна птахів міста представляє три чверті усього складу птахів нашої країни, до якого входить 425 видів. Утім вже давно з навколишніх місць зникла низка видів, наприклад таких лісових, як глушець, орябок, тетерук, яких внесено до Червоної книги України. З тією чи іншою вірогідністю у місті і біля нього зараз можна натрапити на майже три сотні видів птахів різних екологічних груп.

Наведене число може приємно здивувати, та сімдесят видів є виключно залітними, причому немало з них – рідкісні залітні. Ще вісімдесят видів бувають тільки під час міграцій, їх найбільше серед коловодних птахів – близько семидесяти. Основу гніздової фауни птахів Києва становлять дендрофільні, тобто лісові види, яких понад вісімдесят, а решта видів, що гніздяться, припадає на коловодних та інших птахів.

Значна частина дендрофільних видів на гніздуванні може підтверджувати думку, що Київ справді заквітчаний парками й садами, скверами й бульварами. За даними різних офіційних природоохоронних установ, зараз у місті до озеленених територій загального користування належить 101 парк, площа яких дуже різна – від 0,6 га парку „Борців за свободу і незалежність України” до 508 га парку „Труханів острів”; 104 території та об’єкти входять до природно-заповідного фонду країни, з яких 16 – загальнонаціонального рівня; на одного киянина у тримільйонному місті припадає 163 м2 зелених насаджень. Останній показник особливо вражає, якщо зважати, що на одного жителя країни загальнодержавна норма площі зелених зон загального користування становить 20 м2.

Утім, можна адміністративно включити в межі міста приміські ліси і потім розподілити їх площу на кожного городянина – так показник забезпеченості озелененими територіями буде дуже високим. Водночас громадські об’єднання доводять, що на одного киянина припадає лише 16,5 м2 зелених зон загального користування.

Птахи є одними з індикаторів природності умов життя у місті. Завдяки великим лісопарковим територіям до пташиного населення Києва входить дві третини видів птахів, що виводять потомство у деревонасадженнях – таких майже шістдесят. Тільки сім дендрофільних видів навідуються у наші парки і сади головним чином у осінньо-зимовий період, з них городянам більш-менш знайомі омелюх і снігур. До звичайних і масових гніздових птахів зелених насаджень столиці можна віднести тільки двадцять п’ять видів, з яких мешканці міста розрізняють, може, трохи більше десяти. Решта, як і більшість птахів узагалі, поводяться настільки потаємно, що на очі городянам майже не потрапляють. Наблизити їх до нас, детальніше ознайомити з їхнім зовнішнім виглядом і способом життя, аби стало зрозуміліше, що ми можемо втратити, покликана ця книга. Вони поки що живуть поряд, бо й досі довіряють нам. Не зрадьмо ж цієї довіри!

З любов’ю про птахів Києва (враження від книги Геннадія Фесенка «Птахи садів і парків Києва»)Свою думку про книгу висловив Віктор Анатолійович Волошин, вчитель-методист Кудашівської ЗСШ І–ІІІ ступенів на Січеславщині. Автор належить до когорти вчителів-сподвижників, ентузіастів у царині шкільництва і природничого просвітництва, пасіонаріїв в освіті. Пасіонарність особи, власне пристрасть, одержимість у будь-якій справі в поєднанні з вдумливістю і цілеспрямованістю завжди створює підґрунтя для розвитку. Саме таке розуміння виникає, коли спілкуєшся з паном Віктором. Рецензію надруковано у багатогранному просвітницькому часописі «Свята Справа», в назві якого відображено дійсне ставлення усіх, хто бере участь в його нелегкому створенні, до збереження історії, природи і культури славетного Наддніпрянського краю, центром якого є Січеславщина.

Запис створено 11 Квітня 2011. Рубрики: Нове.