Львів втоплять у морі сміття

Такий ультиматум висуває громада села Грибовичі. Селянам набридли багаторічні обіцянки львівської влади, вони вимагають чіткої дати закриття сміттєзвалища

Звалище у Грибовичах Звалище у Грибовичах Звалище у Грибовичах Звалище у Грибовичах

Переповнені смітники, купи відходів на вулицях і запах гнилі в повітрі... Чи омине Львів доля міста-звалища, залежить від ораторських талантів міських посадовців. 21 березня їм доведеться вкотре вмовляти депутатів Грибовицької сільської ради не зупиняти роботи розташованого на її території загальноміського сміттєзвалища. Інакше вже за кілька тижнів безліч «міні-Грибовичів» утворяться під вікнами львівських будинків.

Громада прилеглих до звалища сіл хоче нарешті отримати від влади Львова чітку відповідь на питання «хто?» і «коли?». Хто рекультивує величезний смітник, коли розпочнуть ці роботи та коли нарешті закриють саме звалище. Вже котрий рік селян годують обіцянками. Востаннє Андрієві Садовому довелося повідати байки на початку весни: 3 березня Грибовицька сільрада вже спробувала зупинити роботу звалища. Власне тоді міський голова і пообіцяв, що 21 березня «привезе на оглядини» інвестора, який візьметься за рекультивацію.

Порожні обіцянки львівської влади «знешкодити» екологічну «бомбу» супроводжує вкладення реальних грошей у реалізацію соціальних проектів. За кошти бюджету Львова й області в селах збудували школу, проклали водогін, улітку возять дітей селян до моря на відпочинок. Цьогоріч міські райці не планували давати гроші «на Грибовичі», однак доведеться. Це ще один пункт із переліку вимог Грибовицької сільради до львівських посадовців.

Щоб виконати обіцяне, чиновники мають не так багато часу. До дня «Ч» залишилися якісь два тижні. Підтвердити свої слова ділом – для посадовців майже нереально. Попри те, в розмові з «Газетою...» вони демонстрували олімпійський спокій і стриманість, яка більше пасує партизанам на допиті.

– Якщо міський голова пообіцяв привести інвестора у Грибовичі, він його приведе, – відрізав у коментарі «Газеті...» в. о. начальника «комунального» департаменту міськради Сергій Бабак.

Не менш лаконічним був і заступник міського голови Львова Микола Одуха. – Ми працюємо над вирішенням питань, які поставила перед нами Грибовицька сільська рада. І 21 березня ви про все дізнаєтеся, – поважно заявив він. Усі спроби «витягнути» із чиновників розлогі, чи то пак чіткі, пояснення зазнали невдачі. І перебіг переговорів із потенційними інвесторами, і пошуки місця для нового звалища тримають у таємниці. Мовляв, районні посадовці, з якими ведуть переговори, не хочуть завчасно розголошувати, що власне на ввіреній їм території може з’явитися новий смітник.

Водночас Бабак і Одуха свято переконані – «сміттєвий апокаліпсис» Львову не загрожує. І не тому, що чиновники нарешті виконають свої обіцянки. Просто «не може Грибовицька сільська рада ставити під загрозу життєдіяльність 700-тисячного міста», обурюється Сергій Бабак. Якщо ж сільські райці таки зважаться на цей сміливий крок, то їх очікує черговий «раунд» виснажливих переговорів із містом.

Компанію, що візьметься власним коштом упорядковувати звалище, шукають уже не один рік. Конкурс на рекультивацію звалища оголошували двічі – торік і позаторік. Однак щоразу вони завершувалися безрезультатно. Тепер чиновники «вистежують» інвестора-«асенізатора» самотужки і потай від широкого загалу. Певно, щоби не врекли. Час від часу влада міста видає «на-гора» кілька куцих фраз про те, як тривають «пошукові роботи». Наприклад, минулого місяця Сергій Бабак заявляв, що до Ратуші зголосилися три компанії, зацікавлені в рекультивації звалища. А міський голова на зборах у Грибовичах згадав про «якусь канадську компанію».

Згодом виявилося, що йдеться про урядову канадську програму. Може статися й так, що звалище рекультивують за державний кошт, розповіла в коментарі «Газеті...» депутатка Львівської міської ради Віра Лясковська. Щоправда, це ще вилами по воді писане. Та й такий варіант вирішення проблеми відсуває її в часі – ще треба знайти гроші в державній скарбниці.

Наразі ж залишається гадати, чи стане мужності чільникам Грибовицької сільради наполягти на своєму і змусити городян на власній шкурі відчути, що то є – жити біля смітника. Або ж муніципалітет таки переконає селян не створювати проблем львів’янам в обмін на чергову бюджетну «подачку».


Для селян сміття – смердючий, але бізнес

Поки місто ламає голову, як дати собі раду зі сміттям, Грибовицьке сміттєзвалище живе власним життям. На людей, які потрапляють сюди вперше, воно справляє гнітюче враження. Над свіжою купою сміття завбільшки з невеличку гору кружляють зграї ворон, чайки вишукують у завалах щось їстівне, а «аромат» одразу змушує згадати фразу, яку полюбляють повторювати набридливі дружини своїм лінивим чоловікам: «Винеси сміття, бо смердить». Зрештою, а чим ще може тхнути на величезному смітнику?

Окрім чайок і ворон, звалище окупували люди – від ранку до пізнього вечора на звалищі працюють десятки «сортувальників». Із куп непотребу, який щодня продукують городяни, «санітари» видобувають переважно метал і пластик. Вторинну сировину вони можуть продати «на місці» – заготівельники приїжджають просто на полігон. Платять за неї небагато – наприклад, за кілограм металу можна виручити 50-60 копійок. Але працелюбні «сортувальники» за місяць можуть заробити у середньому три тисячі гривень.

Часто на звалищі знаходять документи та порожні гаманці. Однак власникам не варто сподіватися на їх повернення. Такі знахідки відразу палять, щоби не мати потім «до чинєня» з міліцією.

Трудяться на звалищі переважно мешканці навколишніх сіл. Такі заробітки, як «на смітті», вони ледве чи могли б мати, працюючи в місті чи на власному городі. А іншої роботи в селах і не знайти.

– Часто говорять, що на звалищі працюють бомжі. Це неправда. Всі ми мешкаємо неподалік – у сусідніх селах, – розповідала «Газеті…» пані, яка навідріз відмовилась називатися.

Богдан Горбаль, директор ЛКП «Збиранка», яке опікується звалищем, поблажливо ставиться до «несанкціонованих» працівників. І люди мають заробіток, і підприємству користь – гори сміття ростуть не так швидко, вважає він.

Люди, які заробляють собі на життя на звалищі, не вірять, що його закриють. Якби не смітник, не було б школи, водогону й решти об’єктів, які побудували в тутешніх селах «на відкуп», трохи цинічно кажуть вони.


ДовІдка «Газети…»:

Екологічна «бомба» під Львовом

Щодня львів’яни викидають майже 3 тисячі кубометрів відходів. Близько 200 вантажівок із «продуктами життєдіяльності міста» кожного дня «відвідує» сміттєзвалище.

Полігон у Грибовичах перетворили на офіційний смітник Львова 1956 року. За час його існування на площі 40 га «назбиралося» близько 50 млн тонн відходів.

За радянськими стандартами, сміттєзвалище у Грибовичах треба було закрити ще 30 років тому. Нині воно становить екологічну загрозу для довкілля – його небезпечні речовини забруднюють воду та ґрунт. Найбільшою проблемою є гудронові озера, де назбиралося вже кілька десятків тонн кислих гудронів.

Автор: Ірина СМЕРТИГА фото Ольги ПРІМОВИЧ-ГРАБАР, Газета "По-Львівськи"

 
Автор

Природа України – це спроба створити унікальний інтернет-ресурс, який би став епіцентром інформаційного середовища у сфері охорони природи та екології; виконував би роль головного новинарного та енциклопедичного джерела для всіх, хто небайдужий до своєї рідної української природи та землі; об’єднав би усіх зацікавлених та задіяних у сфері охорони довкілля у своєрідну соціальну мережу та став би осередком проведення всеукраїнських кампаній на захист природи ...далі



Приєднуйтесь!