«Міськрада «зачищає» земельну територію

Коли директор Регіонального ландшафтного парку «Знесіння» Олександр Завадович 12 листопада пішов у двотижневу відпустку (у зв’язку зі смертю батька), директор департаменту містобудування Львівської міської ради Андрій Павлів чомусь своїм наказом призначив виконувачем обов’язків керівника організації не заступника директора, як передбачено посадовою інструкцією, а інспектора з охорони навколишнього середовища цієї установи Тараса Галича, з правом надання йому першого банківського підпису.

Такі незрозумілі дії з боку міської ради водночас цілком вписуються у схему «тихого цькування» директора парку, яка триває, за словами Олександра Завадовича, уже понад два роки й дивним чином збіглася з початком земельних судів, якими дирекція «Знесіння» захищала зелену зону від забудови, зокрема на ділянці на вул. Довбуша, 15. Підтексту ситуації додає те, що саме інспектор Тарас Галич написав кілька доповідних про, на його думку, порушення в діяльності установи. А чиновники мерії нашвидкуруч підготували нові догани директорові парку. Цілком імовірним є варіант, коли після виходу з відпустки директора РЛП «Знесіння» просто звільнять з роботи. Або традиційно скерують ще одну перевірку.

Олександр Завадович розповів «Ратуші», що чиновники департаменту містобудування вже тривалий час провадять із ним усні бесіди про те, що в нього немає іншого виходу, як піти з посади, інакше його «попросять». «Кажуть, що хочуть поставитися до мене поблажливо, а я впираюся. Пропонують перейти на посаду заступника, чи навіть створити додаткову ставку заступника з наукової роботи — хай би я, мовляв, працював собі в цій ніші. Коли кажу, що мене це, мабуть, не влаштовуватиме, відповідають: «Не гнівайся, будемо виконувати розпорядження про те, що ти маєш бути «репресованим». Але ж для мене «Знесіння» — не просто місце праці чи кар’єра. Коли я прийшов 22 роки тому на цю посаду, мені повірили, віддали в руки цю справу дуже поважні люди. Рівень відповідальності в мене залишився загостреним. Якщо навіть є підстави щось змінювати, то це мав би бути за¬планований процес, щоби про нього знала громада. «Знесіння» — не маленький скверик, це найбільший за площею парк. Тобто прихованість процесу наштовхує на думку, що невідомими є плани людей, які хочуть поставити нове керівництво. Куди поверне ця політика, не маємо уявлення. Хоча юридично, мабуть, нема таких правил, щоб хтось пояснював нам, чому і що буде далі. Але, думаю, перед громадою так чинити не годиться». Директор парку зазначає, що він аж ніяк не тримається за посаду, але його бентежить спосіб, у який міська влада прагне домогтися свого: «Якби мені пояснили, у чому справді річ, що потрібна заміна, дали час передати людині справу, я би, можливо, не заперечував. З одного боку, розумію, що самому впиратися не варто, це, дякувати Богу, не воєнні дії, і не треба вмирати в окопі. А з іншого боку, тривожать два мотиви: перший — підла пове¬дінка з погрозами, що, мовляв, іди, бо в тебе іншого виходу нема, не хочеш по-доброму, то ми тобі організуємо кримінал, другий — те, що не бачу людини, якій усе віддаю. Бо репліка про те, що в парку нині «несучасний менеджмент», потребує активного обговорення і поправки, а не приходу когось, хто там зробить балаган».

«Так, у доведеному постійним тиском до психозу колективі парку не ладиться робота, так, дисципліна потребує «закручування гайок», уже навіть народжується виколисана атаками на парк «внутрішня опозиція», яка спільно із «зовнішніми друзями» з радістю роздає негативну інформацію направо і наліво, забуваючи позитивну роботу, яку дирекція парку вела й веде (але не цікава з погляду швидкого прибутку), – додає пан Завадович. – І всі недоліки дивним чином збіглися з початками серйозних земельних судів, коли проявилася «дефектна ланка» парку – його керівник, який не заперечував компромісів, але лише ті, що «не сварилися» із законодавством. А це означає, що його треба усунути, замість використати здобутки і підсилити інші ланки парку професіоналами, котрі на паркові зарплати не погоджуються».

Чиновники Ратуші плетуть свою кадрову павутину вельми своєрідно. Як розповів Олександр Завадович, відділ кадрів міської ради скеровував у парк «Знесіння» трьох претендентів на посаду директора, зокрема з лісотехнічного університету. Що цікаво, вони всі були подивовані, заставши живу людину на цій посаді, їх запевнили, що тут є вакансія! «Я боюся, що вони теж можуть бути проміжними людьми. Один із них ще потребує півроку на закінчення докторантури. Інший сказав, що прийшов би до нас на четвертину ставки. Я собі важко уявляю директора на четвертину ставки. Це теж мене насторожило», — зазначив пан Завадович.

Упродовж кількох останніх років навколо трьох підпорядкованих міській раді установ — ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар», РЛП «Знесіння» та Музей народної архітектури та побуту — нуртують події, що наштовхують на думку про бажання влади поставити на чолі цих організацій, у віданні яких — великі земельні території, своїх людей. У кожній ситуації свої нюанси, але схема загалом подібна, коли неугодних керівників спершу «пресують», пропонують піти з посади, а тоді звільняють. «Ратуша» вже повідомляла про те, що директора «Личаківського цвинтаря» Ігоря Гавришкевича звільнили в той час, коли він перебував на лікарняному. Працівники Музею народної архітектури та побуту висловлювали побоювання з приводу звільнення з посади директора цієї установи Івана Косачевича. Нині колектив вживає заходів, аби змінити підпорядкування з міського на обласне, і в такий спосіб уникнути пресингу міської ради. Директор «Знесіння» Олександр Завадович каже, що він для себе вирішив, що боротиметься, бо має відчуття, що треба довести цю справу до кінця: «Ці явища мають системний характер, це не поодинокий випадок. Скидається на систему освоєння Львова якимись новими людьми, причому ці люди здебільшого перебувають у тіні».

Тим часом на підтримку директора парку «Знесіння» громадські організації ЛМГО «Відродження Знесіння», Львівський центр сус¬пільної служби України, осередок «Новознесіння» Союзу українок, спільнота «Матері в молитві», громада і парох УГКЦ Пресвятої Богородиці — Володарки України, духовно-мистецький центр «Львів» скерували листа міському голові Андрію Садовому та голові фракції ВО «Свобода» Львівської міської ради Руслану Кошулинському. Парафіяни храму також зібрали численні підписи на підтримку директора парку.

Наталя ДУДКО

Юрист Софія Шутяк пояснює, що є усталена практика, якою має бути процедура в таких ситуаціях: «Керівник департаменту містобудування спілкується безпосередньо тільки з директором парку. До жодного з працівників парку він не має жодного стосунку, вони не є його підлеглими. Відповідно, ухвалюючи рішення про призначення будь-кого з працівників в.о., це питання треба узгоджувати з керівником організації — директором парку «Знесіння». Коли керівник іде у відпустку, у його компетенції —призначати замість себе людину, це цілком нормально, адже він має їй довіряти, щоб нічого надзвичайного не сталося. Тому призначати виконувача обов’язків без погодження з безпосереднім керівником, якого ніхто не звільняв, не відсторонював від виконання обов’язків, — це недотримання правил керування організацією. Є генеральна трудова угода, посадові інструкції, де чітко прописано, що обов’язки директора в разі його відсутності виконує заступник директора. Тобто принаймні двох осіб (директора парку і його заступника) керівник департаменту містобудування мав би поінформувати й ознайомити з наказом про те, що виконувачем обов’язків на час відсутності директора парку буде інша особа, якої не зазначено в інструкції».

Начальник юридичного управління Львівської міської ради Гелена Пайонкевич: «Я не в курсі юридичних перипетій з тимчасовою заміною пана Завадовича. Обов’язково це питання з’ясую».
Опубліковано : 22.11.12
http://ratusha.lviv.ua/index.php?dn=news&to=art&id=2377