Шкідливі наслідки деградації навколишнього середовища є головними рушійними силами соціальних конфліктів

22 травня у світі відзначили Міжнародний день біорізноманіття. Це ще одна нагода звернути увагу людства на актуальні проблеми збереження різних біологічних видів, що є фундаментом духовного і фізичного здоров’я будь-якої нації та майбутніх поколінь. Адже у природі кожен вид відіграє свою унікальну роль, тому вона має бути максимально збережена. Та екологи б’ють на сполох: сьогодні ми використовуємо на 25 % більше природних ресурсів, ніж Земля може забезпечити без незворотніх втрат. Тож частина планети та її населення вже страждає від їх нестачі, що призводить до соціально-економічних потрясінь.
Біорізноманіття, що зникає

Міжнародний союз охорони природи підрахував, що на сьогодні втрачено 75 % генетичного різноманіття сільськогосподарських культур, 75 % світових рибних запасів зникло повністю або не може експлуатуватися. У зв’язку з діями людини 10-30 % ссавців, птахів і земноводних — під загрозою зникнення. Фахівці наголошують — саме шкідливі наслідки деградації навколишнього середовища є основними рушійними силами бідності та соціальних конфліктів у світі.

Для нашої держави це питання також особливо актуальне. Сьогодні реформу екологічної політики України активно підтримує Євросоюз, надаючи бюджетну підтримку, адже цей напрямок вимагає найбільших фінансових вкладень. Це і наближення законодавства до ЄС, і стабілізація викидів забруднюючих речовин та парникових газів, і покращення якості поверхневих вод, і модернізація інфраструктури управління відходами тощо.

А однією з передумов вступу до Євросоюзу є створення системи збереження особливо цінних видів флори та фауни, середовищ їх існування як аналогу мережі НАТУРИ 2000, яка функціонує в ЄС. Тому роботи багато. Між іншим, у всіх міністерствах України планується ввести окрему посаду заступника міністра з питань євроінтеграції, тож можна сподіватися, що увага до природоохоронних питань найближчим часом збільшиться.

Експерти зі свого боку нагадують, що державні угіддя, в тому числі резиденції колишнього глави держави Віктора Януковича, також повинні стати парками і заповідниками. За словами еколога Володимира Борейка, Кабмін має нарешті виконати укази ще президента Віктора Ющенка щодо створення на місці держрезиденцій «Залісся», «Білоозерське» і «Синьогора» національних парків, передавши їх у відання Мінприроди. Наразі прогрес спостерігається тільки стосовно «Білозерки». На думку фахівця, на місці «Сухолуччя» також необхідно створити національний парк, а в резиденції «Межигір’я» — ландшафтний заказник загальнодержавного значення.

Природні дива

В нас є дійсно унікальні природні місця, все ще багаті своїм біорізноманіттям. Наприклад, усього в 100 км від столиці є справжня… тайга. Навіть досвідчені мандрівники та любителі зеленого туризму майже нічого не знають про Міжрічинський регіональний ландшафтний парк, що розкинувся між Києвом та Черніговом і є найбільшим в Україні (понад 102 тис. га). Це типові полісько-тайгові соснові ліси, заплавні луки та озера, непрохідні заповідні болота, річкові узбережжя Десни (єдиної великої ріки Європи, що зберегла незарегульовану течію, без дамб і шлюзів) та острови і плавні Київського водосховища. Свою назву він дістав через те, що знаходиться між руслами двох річок — Дніпра і Десни. Тут знаходять собі прихисток вовки, бобри, олені, козулі. У парку найвища щільність лося в державі, найбільша колонія білих лелек. Особлива гордість — рисі, які є емблемою парку.

А місцева екологічна стежка «Журавлина» — одна з кращих в Україні. Екскурсії, які проводить директор парку Андрій Сагайдак, є еталоном для створення еко-туристичних маршрутів на території інших об’єктів природно-заповідного фонду. При цьому, за словами пана Сагайдака, від дня свого заснування у 2002 році парк існує без бюджетного фінансування, лише завдяки ентузіазму його невеликого колективу та підтримці природоохоронних організацій. «Такі місця, як Міжрічинський парк, справді унікальні. За своїм біорізноманіттям це дійсно дуже багатий парк»,— зауважує біолог Іван Парнікоза. Тож парк варто відвідати, тим більше сьогодні, поки Крим окупований, українці починають озиратись навколо себе — на що б таке ще незабутнє можна подивитись.

Найбільш унікальним природним об’єктом, що охороняється у парку, є заповідне Святе озеро. Воно має статус «пам’ятки природи загальнодержавного значення», а місцеві мешканці рідко наважуються ходити туди — зусібіч озеро оточене моховим болотом, пройти через яке можна лише у спеціальному спорядженні та у супроводі провідника. Таких озер у нас більше немає, адже характерні вони тільки для тайгової зони. За переказами, озеро утворилось на місці церкви, що провалилася під землю. Та є й інші версії походження — льодовикова та метеоритна. Через важкодоступність водойму облюбували водоплавні птахи, а на прилеглому болоті можна зустріти занесених до Червоної книги тетеруків, сірого журавля і чорного лелеку. З великих тварин на трясовину наважуються заходити лише лось та рись. А минулого тижня на Святому озері розквітла рідкісна рослина, зустріти яку можна лише у найглухіших куточках Українського Полісся — латаття сніжно-біле
Марта КОХАН. Фото Олексія ІВАНОВА | «Хрещатик»
http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/4474/art/1401304104.html