Скасування Державної служби заповідної справи стало свого роду інституційною репресією проти охорони природи як такої.

Про це заявив народний депутат України (фракція «Батьківщина») Олександр Бригинець, після проведення аналізу листів, які йому надіслали 19 обласних підрозділів Державної екологічної інспекції та директори 13 національних природних парків.

«Як стверджують екологи, втрата Держслужби заповідної справи вже зараз негативно позначилась на реальному стані заповідної справи в Україні, оскільки діяльність у цій сфері суттєво ослабла і не є ефективною. Це призвело до недоліків у системі управління територіями та об’єктами ПЗФ, відвертих зловживань, пов’язаних із землевідведенням й нехтуванням чинним природоохоронним законодавством», – обурений О.Бригинець.

Як відомо, реформа державного управління в Україні у 2009-2012 роках почалася з прийняття Указу Президента України від 9 грудня 2010 р. № 1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади». Цей Указ був розроблений і прийнятий, начебто, з метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, в наслідок якої значна кількість міністерств і держінституцій різного рівня і підпорядкування були укрупнені або реорганізовані. Одним з найбільш негативних моментів у заходах адміністративної реформи стала ліквідація Державної служби заповідної справи.

На сьогодні функції Державної служби заповідної справи лише частково передані значно меншому за чисельністю працівників департаменту Міністерства екології та природних ресурсів України. А саме міністерство, внаслідок тієї ж адмінреформи, з 17 травня 2013 року не має територіальних органів. Відтак колись потужний урядовий орган скорочений до пари кабінетів в приміщенні Мінприроди України, працівники яких не мають жодних важелів впливу у регіонах.

«Державна служба заповідної справи відкрито заважала будуватись (заказник «Ведмідь-Гора») та полювати у найцінніших природних куточках, чимало з яких мають заповідний статус (наприклад, «Залісся»). І дуже часто, коли ми чуємо про проблеми заповідних об’єктів, ми чуємо імена найвищих посадовців, включно з президентською родиною. Тому відновлення Державної служби заповідної справи має стати першим кроком на шляху до становлення заповідної справи в Україні», – наголосив О.Бригинець.

Саме тому нардеп звернувся до Президента України з вимогою відновити Державну службу заповідної справи, як спеціального урядового органу у галузі заповідної справи.

Як повідомляв Бригинець останнім часом, все більше державних органів відкрито саботують заповідну справу. Так, Рахункова палата пропонує наживатись на національних парках http://bryhynets.com/index.php?nma=news&fla=stat&cat_id=1&nums=5707, Державне казначейство створю всі умови для банкрутства нацпарків http://bryhynets.com/index.php?nma=news&fla=stat&cat_id=1&nums=5508, а лісгоспи не приховують, що три роки свідомо саботують виконання Указів Президента щодо створення нацпарків http://bryhynets.com/?nma=news&fla=stat&nums=5646 . Все це говорить про відсутність в державі політичної волі до заповідної справи. Звісно, найкращим доказом цьому є те, що Державне управління справами при Президенті України відмовляється реорганізовувати президентські мисливські господарства «Залісся», «Білоозерське» та «Синьогора» у національні природні парки http://bryhynets.com/index.php?nma=news&fla=stat&cat_id=1&nums=5669.

Довідково: Згідно Указу Президента України від 23.05.2005 № 838/2005 «Про заходи щодо дальшого розвитку заповідної справи в Україні», Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» від 21.12.2010 №2818-VI й інших нормативних документів, розвиток мережі територій природно-заповідного фонду України (надалі – ПЗФ) є одним із основних пріоритетів екополітики держави. Заповідна справа сьогодні є єдиним реально працюючим механізмом охорони природних екосистем, ландшафтів та рідкісних видів з тих, охорона яких передбачена національним законодавством України. Питання охорони територій ПЗФ треба розглядати не лише як державний пріоритет національного рівня, а й як один із пріоритетів європейської інтеграції України. Сьогодні частка ПЗФ складає орієнтовно 7 % від площі України, і це далеко від європейських показників (10-15%) та наукових рекомендацій щодо оптимальної кількості природно-заповідних територій.

http://bryhynets.com/index.php?nma=news&fla=stat&nums=5734