…Хіба мало нам дала природа,
віддавши нам себе?…

Сенека

Природний заповідник “Ґорґани” було створено 12 вересня 1996 року указом президента України №831/96. Метою заповідання 5-ти тисяч гектарів гірського масиву Довбушанки-Полєнські є збереження унікальних природних біоценозів, що утворені за участю Сосни кедрової європейської (Pinus cembra Linnaeus), яка є реліктом третинного періоду і, майже, зникла у гірській частині Європи.

Становлення Заповідника в умовах фінансово-економічної кризи, що виникла в перші роки незалежності України, було важким. Відчувався брак всього – як досвіду роботи, так і найнеобхіднішого забезпечення, в тому числі власного приміщення, майна, наукового обладнання, що створювало екстремальні умови праці, але Бог допоміг… Особливо гострим було питання з приміщенням, адже його оренда для Заповідника була невигідною і обтяжливою.

З жовтня 1998 року мене (п. В. Кисляка – ред.) було призначено тимчасовим виконувачем обов’язків директора Заповідника. Як кажуть у народі: “Немає нічого більш стабільного, ніж щось тимчасове”… А згодом, я обійняв дану посаду. Розпочалась робота над вирішенням цілого комплексу проблем.

Нарешті у 2001 році було придбано приміщення, де облаштовано лабораторно-адміністративний корпус. Це був вдалий старт! Впродовж років відбувалось становлення і розширення колективу: випадкові люди відсіювались, а залишались фахівці своєї справи. Відбувалось поступове накопичення матеріально-технічної бази: сформовано комп’ютерна база, придбано необхідне наукове-лабораторне устаткування, фототехніка…

Особливо вдалими були 2008-2009 роки, коли випала можливість поповнити автопарк Заповідника двома новими автомобілями, провести капітальний ремонт приміщення, встановити енергозберігаючі котли, перекрити дах та здійснити ще цілу низку інших заходів.

У 2008 році Заповідник був залучений до міжнародного проекту Дунайсько-Карпатської програми Фонду дикої природи (WWF International Danube-Carpathian Programme) “Збереження та стале використання природних ресурсів Українських Карпат”. У 2009 році, в рамках проекту, вдалось придбати сучасне лабораторне устаткування, орґтехніку, програмне забезпечення, загалом на суму 120 тисяч гривень. Одночасно розпочато капітальний ремонт Ґорґанського природоохоронного науково-дослідного відділення Заповідника (освоєно понад 150 тис. грн. – авт.). Тут задумано збудувати екологічну Християнську школу.

Іноземні гості були вражені не тільки нашою гостинністю (цього в українця не забереш! – авт.), а неповторною первісною природою Заповідника, щиро заздрили нам, що маємо таке багатство…

Колектив окрилила поїздка делегації Заповідника в Національний парк “Баварський Ліс” у Німеччині, з’явилась ціла низка ідей з оптимізації роботи та розвитку нашого Заповідника. Наші науковці працюють над документальною базою для включення наших пралісів, як доповнення, до уже наявного переліку пралісів у світовій спадщині ЮНЕСКО. До слова, ПЗ “Ґорґани” є членом Європейської фундації “Європарк”, яка об’єднує понад 500 національних парків з 39 країн Світу. Ми здобули визнання міжнародної природоохоронної спільноти. І це тоді, коли світова економічна криза вносила свої корективи в життя усіх! Виникало передчуття, що усе так добре і гладко не може бути, щось повинно трапитись…

Але про все по порядку.

В листопаді 2009 року до адміністрації ПЗ “Ґорґани” звернувся начальник Івано-Франківського обласного управління Держкомзем України п. Ю. Добровольський з проханням розглянути на засіданні науково-технічної ради Заповідника питання про реконструкцію та будівництво нової автомобільної дороги Яремча-Зелена-Бистриця, ділянка якої, протяжністю 2700 м, згідно з проекту, повинна пройти через територію Природного заповідника “Ґорґани”. Незадовго до цієї події – 29 жовтня, з візитом “ввічливості” до Заповідника прибув начальник Державної служби заповідної справи п. П. Гриник, який висловив надзвичайну зацікавленість будівництвом згаданої дороги екс-міністра охорони природного навколишнього середовища п. Г. Філіпчука. Однак, жодного обговорення чи пропозицій не було озвучено.

Разом з тим, коли зібралась науково-технічна рада (НТР – ред.) Заповідника, їй перед самим початком засідання, приблизно за півгодини, зацікавленою стороною, яку представляв п. Ю. Добровольський, було надано документ під “Оцінки впливів на навколишнє середовище реконструкції та будівництва нової автомобільної дороги Яремче-Зелена-Бистриця”. Зрозуміло, що за такий короткий час ретельно вивчити документи є неможливим! У членів НТР, які представлені провідними науковцями Заходу України, виникло безліч запитань до обґрунтування та проекту. Тому рішення НТР було очевидним: “…Адміністрації ПЗ “Ґорґани” запропонувати провести додаткові консультації з Державною службою заповідної справи, науковим куратором ПЗ “Ґорґани” з метою формування позиції зі сторони ПЗ “Ґорґани” із врахуванням вимог чинного природоохоронного законодавства до 15.02.2010 р…”

Кілька слів про перспективи Заповідника з будівництвом дороги. Це складне питання! Як директор ПЗ “Ґорґани”, кажу: “Вона нам непотрібна!!!”. Її будівництво порушує чинне законодавство. Разом із нею потягнуться місця зупинки, відпочинку, пакінґи, ресторани, готелі і т.п. Заповідник як такий зникне!!! Вплинути на ситуацію (а чи можна протидіяти “баблу”?!! – авт.) я наразі не можу. Ну і звичайно, мене зроблять цапом-відбувайлом, якщо я відійду від норм закону і піду на поводу “зацікавлених чиновнків”. Влада має властивість змінюватись, а за вчинки потрібно відповідати! Хоча дорога, як інвестиційний проект для розвитку реґіону (це я також розумію – авт.) потрібна, але ж усе повинно здійснюватись в рамках і на основі закону!

Такі позиції директора та НТР, у буквальному розумінні, розлютили п. П. Гриника, який уже через два дні приїхав “розбиратись” із “норовливим директором”. Моя спроба відстояти свою думку – письмові пояснення, опинились у кошику для сміття! У чім проблема? Виявляється була команда міністра: “Будівництво повинне розпочатись навесні як зійде сніг! А якщо ні, то буде виконувати інший!” Моя пропозиція до п. П. Гриника: “Давайте поговоримо як земляк із земляком…” (він уродженець Снятинщини – авт.). У відповідь почув: “Я тобі не земляк! Я –НАЧАЛЬНИК!”

Через кілька днів після нашої розмови у адміністрації Заповідника пролунав телефонний дзвінок. Розмова йшла із одним із клерків Держслужби заповідної справи: “Рішення НТР повинне бути у такій редакції…”, і продиктував, “…у протилежному разі заяву на звільнення за власним бажанням…” У відповідь була моя принципова відмова. Хоча було бажання використати міцні слівця з “великого и могучего” аби лаконічно висловити свою відповідь… Після таких розмов я опинився у лікарні із гіпертонічним кризом.

З відповіддю моє безпосереднє керівництво незабарилось (треба віддати “належне” Різдвяні свята перебули! – авт.) – наказом №19 від 18 січня 2010 Міністерства охорони природного навколишнього середовища орґанізовано перевірку дотримання режиму території ПЗ “Ґорґани”. Цікаво, чи ще кого так терміново перевіряли у період Різдвяних свят??? Першими словами перевіряльників були: “…Не пов’язуйте перевірку із науково-технічною радою у грудні, у Вас є суттєві порушення…”

Перевірка велась у дуже напружених обставинах і, м’яко кажучи, була дуже віддалена від перевірки режиму території і природоохоронного законодавства. Я можу так стверджувати, оскільки впродовж дев’яти років працював інспектором Івано-Франківського обласного управління екології, й провів не один десяток аналогічних перевірок… В результаті навіть не було складено акту про перевірку. Та незважаючи на цей кричущий факт, на основі результатів перевірки мені було оголошено догану (наказ Міністерства №87-0 від 03.02.2010). Це перша у моєму житті догана! Я завжди сумлінно виконував свої обов’язки. Догана опротестована у визначеному законом порядку.

Щоб остаточно розібратись зі мною, Міністерством було видане окреме доручення від 05.02.2010 р. №62-ОД. Дивно, службовець такого високого ранґу, пильно проявив свою особисту увагу до заповідника. Невже в Україні не існує екологічних проблем? Читачу, роби висновок сам.

Окреме доручення було своєчасно виконаним і про цей факт проінформовано Міністерство охорони навколишнього природного середовища (поштою, емейлом та факсом – авт.). Дивна річ, відколи розпочалась історія з дорогою – за три місяці до цього, наша кореспонденція не доходила до Держслужби заповідної справи… Цікаво чому?

А далі події набирали обертів. Начальником Державної екологічної інспекції  в Івано-Франківській області, депутатом Івано-Франківської обласної ради п. Ігорем Яківчуком сфальсифіковано (інакше не назвеш! – авт.) довідку про проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на території ПЗ “Ґорґани” від 24.02.2010 року. Цього дня перевірка не проводилась, відповідний наказ Міністерства чи начальника Держекоінспекції до мене не доведений. Впевнений, що Івано-Франківська облрада та обласна прокуратура відреагують правильно… А уже 25.02.2010 р. начальником Державної служби заповідної справи п. П. Гриником подана службова записка на ім’я міністра Г. Філіпчука. Усе це й стало причиною мого звільнення з посади директора ПЗ “Ґорґани”. Наказ про звільнення вмотивований пукнтом 3-ім, статті 40 Кодексу Законів України Про працю. Дане дисциплінарне стягнення також опротестоване у передбаченому законодавством порядку.

Після звільнення знову потрапив до лікарні із гіпертонічним кризом, аже такі події здоров’я не додають.

Перед суспільством поставлені питання-виклики:

Як відреагує європейська спільнота на прокладання дороги через особливо охоронні території Заповідника?

Чи підійме даний скандал (лобіювання чиїхось комерційних інтересів) міжнародний авторитет України?

Чи можуть такі чиновники займати свої посади? Хто відповість за можливе припинення роботи міжнародного проекту на території України?

Якщо керівник має власну думку щодо певної проблеми, яка співзвучна із законом, чи це може бути причиною його звільнення?

Чому проігнорована моя пропозиція, щодо проведення круглого столу усіх сторін конфлікту?

Хочу подякувати друзям (журналістам п. Ганні Гопко, п. Роману Вінтоніву, п. Андрію Замороці, п. Мар’яні Вербовській, п. Марії Гаврилюк, юристу п. Дмитру Скрильнікову, та багатьом іншим, з якими особисто не знайомий), за їх підтримку у спробі захистити ПЗ “Ґорґани” від свавілля окремих чиновників. Особлива подяка за підтримку колег із міжнародного співробітництва п. Богдану Процю, п. Тарасу Ямелинцю, п. Вікторії Губко.

Немає у житті ідеалу, і у мене достатньо недоліків, помилок, прорахунків, але не помиляється лише той, хто нічого не робить. Не хочу нікого боятися, окрім Бога, закону і власної совісті. Впевнений, що на законних засадах буду поновленим на роботі.

Василь Кисляк

“Станіславівський натураліст”