Про повний видовий склад орнітофауни України донині можна було довідатися переважно із першоджерел, в яких укладання переліків видів птахів, що трапляються на території всієї країни, не було головною метою. Дані про загальну кількість видів як супутню інформацію містили камеральні й польові визначники, видання, присвячені національній номенклатурі птахів, тощо. Досі тільки в одному першоджерелі, представленому лише як депонована публікація, відповідні дані подано у вигляді систематичного каталогу птахів України (Серебряков, 1987). Відтоді минуло кілька десятиліть, і за цей час сталося багато змін у складі й статусі окремих видів птахів вітчизняної фауни.

Утім як підґрунтям для з’ясування цих змін доцільно скористатися найбільш пізньою працею, в якій акцент зроблено переважно на обранні українських назв таксонів орнітофауни України й водночас уміщено найповніший на той час перелік її видів і коротко описано характер їхнього перебування (Фесенко, Бокотей, 2007). Зазначена праця містить дані про 424 види птахів сучасної фауни, які до того траплялися на території країни, починаючи з другої третини ХІХ ст. Нині у складі фауни налічують уже понад 440 видів птахів. Звісно, збільшення кількості відбулося внаслідок появи на території України нових залітних видів, однак зміни виразилися не тільки в цьому. У деяких раніше виключно залітних видів змінився статус: одні стали епізодично гніздовими, інші – навіть регулярно гніздовими. Власне, публікація оновлених переліків видового складу фауни, що її варто здійснювати з певною періодичністю, навіть з мінімальним обсягом інформації про зміни статусу перебування й поширення видів, відображає поступ у фауністичних дослідженнях, зокрема птахів. Кожен такий перелік стає відправною віхою для визначення змін у фауні, що можуть статися у майбутньому.

Ще й дотепер авторитетним джерелом у галузі таксономії птахів мало не для всіх вітчизняних колег залишається праця Лео Степаняна (1990, 2003). У її 1-му виданні узагальнено дані з таксономії, оприлюднені до 1986 р., у 2-му – до 2000 р. У передмові до 1-го видання автор наголосив, що для свого орнітофауністичного конспекту він використав переважно класифікацію Александра Уетмора (Wetmore, 1960), згідно з якою подав послідовність та обсяг рядів і родин птахів. Тож користувачі праці Лео Степаняна наслідували власне Александра Уетмора. У авторському слові до видання 2003 р. таксономіст знову зазначив, що він використав класифікацію згаданого ним раніше автора, а нова класифікаційна система птахів, що почала формуватися завдяки генетично-таксономічним дослідженням Чарльза Сиблі та Джона Алквіста (Sibley & Ahlquist, 1990), у 2-му виданні не була відображена. <…>

У одній з відносно недавніх праць, в якій йшлося про зміни поглядів на класифікацію птахів (Фесенко, Шидловський, 2017), увагу колег було привернуто до англомовного видання “Handbook of the Birds of the World”, 16 томів якого було опубліковано протягом 1992–2011 рр., як до джерела, що може містити найновіші дані стосовно саме природної системи птахів світової фауни. На той час це видання зіграло дуже важливу роль в укладанні української системи називництва птахів світу (Фесенко, 2018). Але за представленням класифікації птахів його паперовий варіант значно відрізняється від оприлюдненої згодом інтернет-версії (Handbook…, 2019).

Перші 8 паперових томів цього видання присвячено негоробиним птахам, і їх опублікували до 2003 р., тобто впродовж того часу, коли запропонований біохімічний метод визначення споріднених зв’язків між різними групами птахів ще не набув великого поширення. Тож у цих томах використано саме Уетморову класифікацію. А в наступних 8 томах, в яких представлено горобиних птахів, послідовність родин є значною мірою інакшою порівняно з класифікацією Александра Уетмора, й їхня кількість збільшилася на третину – із 75 до 100. Нині в інтернет-версії бази даних HBW Alive/BirdLife International у ряді Горобцеподібних (Passeriformes) родин мало не вдвічі більше – 138 (Handbook…, 2019).

На нашу думку, перелік таксономічного складу орнітофауни, укладений лише до рівня видів, містить недостатньо інформації про її певні особливості. Стосується це передусім великих за площею регіонів, зокрема й України як найбільшої країни Європи. Тож у пропонованій книжці наведено також склад підвидів, які трапляються або траплялися на нашій території, що дає змогу значно докладніше охарактеризувати обсяг просторово-часових зв’язків вітчизняної фауни птахів з прилеглими та віддаленішими від України територіями. У чималої кількості видів у межах нашої країни на гніздуванні поширено два або й більше підвидів. До інших видів на додачу до гніздових належать також підвиди, які лише регулярно мігрують нашою територією, а декотрі підвиди є виключно залітними. У низки видів деякі підвиди з’являються у нас тільки під час зимівлі. Саме склад підвидів із указівкою на їхній статус перебування дає можливість уявити, якою мірою види пов’язані з певним регіоном.

Для укладання цієї публікації логічним було би використати саме англомовне видання “Handbook of the Birds of the World”, на яке ми звертали увагу раніше (Фесенко, Шидловський, 2017). Однак порівняно з поліграфічним варіантом, друк якого завершено понад 10 років тому і яке містить переліки підвидів для кожного відповідного виду, у його інтернет-версії наведено лише перелік видів (Handbook…, 2019).

Джерелом з переліком підвидів став інтернет-ресурс Міжнародного орнітологічного комітету (The International Ornithological Committee, IOC), котрий нині перейменовано на Міжнародний союз орнітологів (IOC World Bird List, 2022). Оновлення даних у ньому відбувається двічі на рік з урахуванням найбільш пізніх напрацювань дослідників таксономії. Крім інтернет-сторінки IOC є інші подібні джерела, що містять переліки підвидів птахів: The Clements Checklist of the Birds of the World та The Howard & Moore Complete Checklist of the Birds of the World, 4th Edition. На інтернет-сторінці IOC підкреслено, що всі вказані ресурси незначною мірою різняться за своїми основними цілями та методологією розв’язування задач таксономії, а на Міжнародному орнітологічному конгресі 2018 р. у Ванкувері (Канада) було висловлено широку підтримку консолідації та узгодженню глобальних контрольних переліків птахів.

Варто було стисло порівняти класифікації, що їх використано в інтернет-ресурсах IOC та HBW Alive/BirdLife International (Handbook…, 2019; IOC World Bird List, 2022), принаймні в межах вітчизняної орнітофауни. <…>

Врешті висновком стало те, що в обох порівнюваних класифікаціях на родовому рівні існує значно більше однакових змін, ніж відмінностей. Причому кількарічне спостереження за змінами в обох класифікаціях засвідчило, що кількість відмінностей між ними скорочується.

Варто ще раз підкреслити, що за результатами наукових пошуків, отриманими внаслідок використання найсучасніших методів дослідження, у нинішніх найновіших класифікаціях відображено спорідненість між певними таксонами. Тож в обраній для представлення різноманіття фауни птахів класифікації IOC (IOC World Bird List, 2022) послідовність таксонів подано за ступенем їхньої філогенетичної спорідненості. Наприклад, чим ближче у переліку розташований один вид до іншого виду або підвид до іншого підвиду, то більше спорідненими вони є між собою. Про існування філогенетичної спорідненості між певними видами може свідчити наявність серед них видів-двійників, яких почали розрізняти порівняно недавно. У нашій фауні такими видами є, наприклад, мартин сріблястий (Larus argentatus), мартин жовтоногий (Larus cachinnans) і мартин скельний (Larus michahellis) (Степанян, 1990, 2003; Цвелых, 2016). Раніше перший з них включав двох інших як підвиди. Водночас у представленій класифікації, ймовірно, немає такої чіткої спорідненості між окремими таксонами рангу родини та ряду, і розміщено їх один відносно одного за їхньою близькістю або віддаленістю, а не за однозначними філогенетичними зв’язками. <…>

Укладанню цієї праці значною мірою сприяло ознайомлення зі змістом книжки “European Breeding Bird Atlas 2: Distribution, Abundance and Change” (Keller et al., 2020), що її люб’язно запропоновала авторові колежанка Наталія Атамась, за що висловлюю їй щиру вдячність. Також вдячний Андрію Бокотею за допомогу в пошуку літератури з даними, потрібними для відображення у змісті представленої праці.

Окрема вдячність колезі Максиму Гаврилюку, який упродовж останніх 5 років щомісяця оприлюднював у Facebook огляди цікавих орнітологічних подій в Україні. Саме завдяки йому як професійним орнітологам, так й аматорам стало широко відомо про зальоти низки рідкісних видів, зокрема й тих, які трапилися на нашій території вперше. Усі такі випадки підтверджено фотознімками виявлених птахів. Автори таких спостережень найчастіше не поспішають публікувати ці дані у своїх статтях або й зовсім не переймаються цим, та їм не слід турбуватися щодо збереження їхнього авторського пріоритету. У відповідних розділах пропонованої праці задокументовано саме їхнє авторство, на обов’язковість чого спеціально звертав увагу укладач повідомлень про цікаві орнітологічні події. Велике спасибі йому за добровільно взяті на себе обов’язки. Хочеться сподіватися, що після нашого переможного завершення боротьби з московією як країною-терористкою, що зазіхнула на незалежність України-Русі й намагається посилити ординський геноцид нашого народу, розпочавши 24 лютого 2022 р. повномасштабні воєнні дії проти нас, Максим Гаврилюк відновить свою науково-просвітницьку діяльність новими орнітофауністичними повідомленнями у формі щомісячних інтернет-узагальнень.

Вважаю за приємний обов’язок подякувати усім, хто пожертвував кошти на підготовку до друку і видання цієї праці. Свою вдячність висловлюю Надії Артем’євій, Миколі Бойку, Андрію Бокотею, Дарині Бузовській, Ірині Вацебній, Віктору Волошину, Максиму Гаврилюку, Олександру Грибу, Петру Гринюку, Денису Давидову, Сергію Домашевському, Олександру Заболотному, Анастасії Зінченко, Василю Ільчуку, Олені Калюжній, Дмитру Комаровському, Катерині Кремпі, Зоряні Лук’янчук, Анні Максименко, Олександру Матвійчуку, Аліні Межуле, Олександру Мезінову, Ірині Михалевич, Сергію Мицику, Віктору Мільвусу, Петру Мірошнику, Володимиру (старшому) і Володимиру (молодшому) Новакам, Дмитру Пастушкову, Костянтину Пилипюку, Андрію Полстяному, Миколі Причепі, Ларисі та Юрію Роговим, Ігорю Самохіну, Людмилі Сергієнко, Жанні Срібній, Якову Степанову, Сергію Шайді, Олегу Шеремету, Роману Яремчуку, Аліні Ярошенко, котрі відгукнулися на прохання підтримати її публікацію грошовими пожертвами, й усім тим, хто долучився до друку книжки коштами, не вказавши своїх імені та прізвища.

Вдячний Андрію Семенюку за вдале оновлення сервісів мого персонального комп’ютера, на якому укладено рукопис, а також Сергію Домашевському, Владиславу Нікуленку та Юрію Струсу, які активно посприяли поширенню на інтернет-сторінках анонсу про підготовку цієї книжки до друку.

Особливо дякую Олені Вакаренко молодшій за її волонтерський намір укласти оригінал-макет книжки для друку, що вона здійснила бездоганно, а також Наталії Демиденко за фахове редагування тексту.

Геннадій Фесенко

Запис створено 21 Березня 2023. Рубрики: Нове.