Термін „орнітофауна” походить від грец. öρνις – птах і лат. Fauna – богиня лісів, полів, тварин. Орнітофауною є сукупність усіх видів птахів, які будь-коли траплялися або трапляються на території країни. До вимерлих видів птахів на території України належать, наприклад, страуси, марабу, дрохва-грицая, рештки яких знаходять у відкладах міоцену та пліоцену.

До складу сучасної орнітофауни України на час укладання цього допису було включено 424 види птахів, що належать до 21 систематичного ряду. В ряді Горобцеподібних видів найбільше – 172, в рядах Фламінгоподібних, Папугоподібних, Дрімлюгоподібних і Одудоподібних – лише по 1 виду. Численними є також ряди Гусеподібні – 38 видів, Соколоподібні – 35 видів, Сивкоподібні – 79 видів.

Основу орнітофауни складають близько 270 видів з регулярним гніздуванням у весняно-літній період, до 140 видів трапляються взимку, з яких близько 20 з’являються регулярно по усій країні лише в осінньо-зимовий період, причому у значних кількостях. На півдні країни інколи зимує більше 100 тис. гусей білолобих, що прилітають з півночі Західного та Середнього Сибіру. З гніздових біля 70 видів є осілими, зокрема пугач, тетерук, орябок, глушець, дятел трипалий, жовна чорна, посмітюха, підкоришники та ін. Решта є перелітними – у післягніздовий період залишають територію країни повністю або частково. Біля 40 видів птахів, переважно кулики, є пролітними, оскільки лише перетинають країну під час сезонних міграцій, зупиняючись для перепочинку і живлення. Більше 100 видів належать до залітних і потрапляють на Україну випадково: до них зараховують, наприклад, дрозда Свенсона, що поширений на гніздуванні в Північній Америці.

Статус перебування видів через різні причини може суттєво змінюватись. В Україні протягом останніх ста років стали гніздовими: пухівка, горлиця садова, сова бородата, дятел сирійський, плиска жовтоголова, очеретянка садова, вівчарик зелений, горобець чорногрудий. Водночас перестали гніздитися шуліка рудий, стерв’ятник, орел степовий. Внаслідок інтродукції до складу орнітофауни країни увійшли фазан (головним чином на півдні) та кеклик (у горах Криму).

За біотопною належністю види птахів розподілені на кілька груп. Понад 160 видів складають групу дендрофільних, або деревно-чагарникових, птахів, поміж яких значна частина денних хижих птахів, сови, голуби, дятли, мухоловки, кропив’янки, дрозди, синиці та інші дрібні горобині птахи. Ця група найширше представлена на Поліссі та в Лісостепу. Другу велику групу з понад 180 видів складають коловодні, або гідрофільні, птахи, а саме гагари, пірникози, чаплі, качки, гуси, лебеді, кулики, мартини, крячки та ін. Найбільше видів цієї групи представлено в Азово-Чорноморському регіоні, який відзначається великою різноманітністю водно-болотних угідь. У лучно-польових біотопах поширена група приблизно з 50 видів птахів, що віддають перевагу відкритим суходільним ландшафтам. На луках трапляються деркач, чайка, куріпка сіра, плиска жовта, трав’янка лучна, щеврик лучний, на орних землях – перепілка, жайворонки польовий і степовий, на посушливих ділянках півдня – ксерофільні види, такі як жайворонки малий і сірий. У гірських місцевостях оселяються сип білоголовий, гриф чорний, плиска гірська, щеврик гірський, скеляр строкатий, дрізд гірський, вівсянка гірська та ін. Окрему групу складають синантропні види, існування яких пов’язане головним чином з населеними пунктами: лелека білий, голуб сизий (напівсвійька форма), горлиця садова, серпокрилець чорний, дятел сирійський, ластівки сільська і міська, горихвістка чорна, горобець хатній та ін.

Види птахів розрізняють також за характером розміщення гнізд. Є група видів, які мостять гнізда в кронах дерев і кущів: яструби, орли, голуби, сорокопуди, кропив’янки, воронові, в’юркові та ін. Значна частина птахів гніздиться на землі: качки, луні, журавлі, кулики, мартини, крячки, жайворонки, щеврики, вівчарики, вівсянки та ін. Деякі влаштовують плаваючі гнізда: пірникози, крячки. Іншу групу утворюють види, для яких властиве гніздування в укриттях, наприклад у дуплах – гоголь, крутиголовка, дятли, мухоловки, синиці, повзик та ін. або в норах – рибалочка, бджолоїдка звичайна, ластівка берегова, кам’янки. Певні види гніздяться в обох типах укриттів: сиворакша, шпак, польовий горобець.

За гніздовою поведінкою птахів розділяють на дві великі групи – на ті, що гніздяться поодинокими парами, і ті, які утворюють гніздові колонії. До першої групи належать більшість дрібних горобиних птахів, сови, голуби, орли, канюки. Великі колонії на деревах утворюють граки і чаплі, на косах, островах, плавах – мартини і крячки.

За характером живлення птахів розділяють на кілька трофічних груп. Одні з них комахоїдні: серпокрильці, ластівки, щеврики, кобилочки, вівчарики, золотомушки та ін.; другі – рослиноїдні (зокрема, зерноїдні): гуси, казарки, качки, журавлі, в’юркові, вівсянки; інші – рибоїдні та м’ясоїдні: гагари, баклани, чаплі, яструби, орли, канюки, соколи, мартини, сови. Особливу категорію складають птахи-падальники: гриф чорний, сип білоголовий, стерв’ятник. Для вигодовування пташенят більшість рослиноїдних птахів використовують тваринний корм, зокрема комах. Є всеїдні види – ворона сіра, крук, сорока, мартин жовтоногий та ін.

Велика кількість птахів належить до мисливських видів, на яких дозволено полювання у встановлені строки: гуси, качки, погоничі, лиска, курочка водяна, кулики, куріпка сіра, припутень, горлиця звичайна, фазан та ін.

На сьогодні 67 видів птахів, які потребують особливої охорони, включено до Червоної книги України, передбачено включення ще 20 видів до її нового видання.

Розширення складу орнітофауни України можливе головним чином за рахунок появи нових залітних видів птахів.

Використана література

Воиственский М. А. Ископаемая орнитофауна Украины // Природная обстановка и фауна прошлого. – Киев : Наук. думка, 1967. – Вып. 3. – С. 3–76.

Загороднюк І., Фесенко Г. Двійникові таксономічні комплекси серед птахів фауни Східної Європи // Наук. вісник Ужгород. ун-ту. Серія: Біологія. – 2004. – Вип. 15. – С. 5–19.

Зубаровський В. М. Хижі птахи. – К. : Наук. думка, 1977. – 330 с. (Фауна України. Птахи; Т. 5. Вип. 2).

Кістяківський О. Б. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини. – К. : Вид-во АН УРСР, 1957. – 432 с. (Фауна України. Птахи; Т. 4).

Лысенко В. И. Гусеобразные. – Киев : Наук. думка, 1991. – 199 с. (Фауна Украины. Птицы; Т. 5. Вып. 3).

Смогоржевський Л. О. Гагари. Норці. Трубконосі. Веслоногі. Голінасті. Фламінго. – К. : Наук. думка, 1979. – 187 с. (Фауна України. Птахи; Т. 5. Вип. 1).

Фесенко Г. Орнітофауна України у ХХ столітті // Біологія і хімія в школі. – 2003. –- № 1 –- С. 41–44.

Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України: польовий визначник. – К., 2002. – 416 с.

Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Анотований список українських наукових назв птахів фауни України (з характеристикою статусу видів). – Київ–Львів, 2007. – 3-е вид. – 111 с.

Геннадій Фесенко

P.S. Цей нарис надруковано у виданні „Екологічна енциклопедія”. – Київ, 2008. – Т. 3. – С. 50–52. Тут його подано без редакторських змін.

Запис створено 17 Листопада 2008. Рубрики: Нове.