Дніпро – славетна ріка, символ України-Русі, оспівана в народних піснях, прославлена поетами. З ним пов’язана історія східнослов’янських народів. З усіма своїми притоками він уособлює дерево життя, що підтримує існування всього, що його оточує.

Саме від північних кордонів нашої країни Дніпро стає широкою, глибоководною рікою. Довжина Дніпра на території України перевищує 1100 км. Він служить головною водною артерією країни. На його мальовничих берегах розташувалася не лише столиця – Київ, але ще чотири обласні центри – Черкаси, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Херсон, а також інші великі населені пункти, серед них шанований всіма українцями Канів.

Вода Дніпра – джерело водопостачання промисловості та сільського господарства не лише Придніпров’я, але й Криму та Донбасу. Через значні потреби у воді та електроенергії на Дніпрі збудовано шість великих водосховищ довжиною від 100 до 220 км кожне. В межах України незарегульованими залишились тільки 100 км у пониззі Дніпра, нижче Нової Каховки. У минулому сторіччі Дніпро, його широка заплава зазнали докорінних перетворень, які не могли не позначитися на фауні та флорі Придніпров’я.

Попри значні негативні зміни в ландшафтах Дніпро і прилеглі до нього території вирізняються великим різноманіттям орнітофауни. Із 428 видів птахів нашої фауни більше 100 видів гніздяться на островах Славутича, по старицях, у заплавних лісах і болотах, а ще майже 100 видів трапляються під час міграцій, зимівлі та зальотів. Із 21 ряду птахів вітчизняної фауни поблизу Дніпра можна побачити представників 17 рядів.

Спокійні дніпрові плеса або розбурхані вітром водні простори найчастіше у багатьох асоціюються з біло-сивими мартинами і крячка, які легко кружляють над водою чи потужно долають шквали над гребенями хвиль. Взагалі, на Дніпрі трапляються 16 видів мартинів і крячків, найпоширеніші з них – мартини звичайний і жовтоногий, крячки річковий, чорний та білокрилий. На водосховищах Дніпра їх гніздиться не менше 10 тис. пар.

Створення на Дніпрі каскаду водосховищ-морів стало стимулом для розселення видів, раніше нечисленних у середній течії річки. Так, мартин жовтоногий, який в минулому гніздився тільки на приморських лиманах півдня країни, за кілька десятиліть поступово заселив усі дніпровські водосховища.

Мартин каспійський, включений до Червоної книги України-Русі, теж став гніздитися на водосховищах, але не вище Запорізького водосховища. Те саме відбулося і з бакланом великим, що просунувся на гніздуванні до Київського водосховища включно. Водночас з півночі з’явилися мартини малий і сивий, які загніздилися на двох північних водосховищах – Київському і Канівському.
Більшість мартинів і крячків є колоніально гніздовими птахами. Гнізда вони влаштовують на піщаних островах, косах, болотяні крячки роблять плаваючі гнізда на старицях і болітцях. А мартин жовтоногий став будувати гнізда навіть на бетонних плитах дамби, що оточують водосховища.

Колоніальне гніздування дуже характерне для коловодних птахів, що трапляються на Дніпрі: колоніями гніздяться чаплі сіра і руда, чепури мала і велика, квак, пірникози велика, мала, сірощока і чорношия, баклан великий тощо. Пірникози влаштовують досить масивні плаваючі гнізда, а решта видів може гніздитися як на деревах, так і на заломах очерету.

До характерних птахів мілководних верхів’їв водосховищ належать лиска і курочка водяна. Розріджений рогіз по краю незарослих плес – найкраще місце їхнього перебування. Як і більшість птахів, вони досить потайні, але в шлюбний, весняний період в таких місцях часто можна почути їхні грубуваті голосні крики. Лиска в найпривабливіших місцях може гніздитися так щільно, що утворюються поселення на зразок колоній.

При згадці про річкову затоку з заростями очерету і білого латаття уява нерідко малює зграйку качок, що збирають ряску по тихих заводях. Справді, пов’язаність качок з водою незаперечна, поміж них навіть виокремлюють особливу групу – „річкові качки”, до яких належать шилохвіст, нерозень, крижень, широконіска, чирянки велика і мала. Після будівництва водосховищ їхня чисельність на Дніпрі різко зменшилася; шилохвіст, наприклад, тут майже не гніздиться. Більш-менш звичайним залишається крижень. Цікаво, що річкові качки, а ще їх називають благородні, розміщують свої гнізда нерідко за кілька сотень метрів від води, крижень – іноді на деревах у старих гніздах ворон сірих. А от інші качки – черні гніздяться лише на плавах, невеликих острівцях, біля води на берегах плес. Серед них найзвичайніший – попелюх.

Однією з найчисленніших груп коловодних птахів, що трапляються на Дніпрі, є кулики – близько 30 видів, з яких лише 10 видів гніздиться на прибережних територіях, а інші спостерігаються головним чином у період міграцій. На заплавних луках і болотах тримається коловодник звичайний – наймасовіший з наших куликів. Майже не поступається йому за чисельністю чайка (рос. мовою – чібіс) і гніздиться поряд. Нечисленний грицик великий також обирає для гніздування зволожені луки дніпровської заплави. По піщаних косах і кар’єрах гніздиться пісочник малий. Піщаним територіям віддають перевагу кулик-сорока і лежень, яких включено до Червоної книги України-Русі; вони гніздяться у нас майже виключно по Дніпру та морському узбережжю.

У дніпровській заплаві гніздяться не тільки ці рідкісні види, тут зосереджене найчисленніше в Україні-Русі угруповання орлана-білохвоста, одного з найбільших видів хижих птахів. Біля Дніпра, від Чорнобиля до Запоріжжя, виводять потомство кілька десятків пар цього червонокнижного птаха. Проте найпоширеніший із хижих – очеретяний лунь, середнього розміру птах з легким віражним польотом, темний силует якого можна завжди побачити над очеретяно-рогозовими заростями.

Плинучи з півночі на південь, а потім на південний схід, Дніпро перетинає три природні зони – Полісся, Лісостеп і Степ. Зі зміною зон змінюється і склад орнітофауни. Тільки в північній частині по Дніпру і його притоках гніздяться кулик-мородунка, чернь чубата і очеретянка прудка, що потрапила до Червоної книги України-Русі, тоді як лише на півдні, зокрема в пониззі Дніпра, виводять пташенят ще два види з Червоної книги – коровайка і чапля жовта, а також очеретянка індійська. Виявляється, зовсім неколоводний яскравоперий фазан теж охоче заселяє густі очерети в пониззі Дніпра.

Споконвіку Дніпро служив своєрідним широким екологічним коридором, яким водоплавні і коловодні птахи прямували з вирію до місць гніздування в лісовій і тундровій зонах Європи і Азії, а потім поверталися на зимівлю в Африку чи Південну Європу. Цим шляхом користується значна кількість видів, що не гніздяться у нас. Це так звані транзитні мігранти: гагари чорношия і червоношия, мартин чорнокрилий, з качок – чернь морська, лебідь-кликун (інколи і лебідь малий), крех малий, ціла група куликів, до яких належать сивки морська і звичайна, пісочник великий, крем’яшник, хрустан, коловодники болотяний, чорний, великий, побережники малий, білохвостий, червоногрудий, чорногрудий, ісландський тощо.

У місцях скидання теплих стічних вод з енергетичних та інших промислових об’єктів, з очисних систем каналізації великих міст узимку в багатьох місцях на Дніпрі утворюються вільні від криги значні акваторії, ополонки, де птахи скупчуються, аби перебути зиму. По всьому Дніпру зимує близько 10 тис. мартинів, переважно жовтоногий, звичайний і сивий; не менше 15 тис. качок, серед яких переважає крижень, але трапляються й такі рідкісні залітні види, як турпан і синьга. Не рідкість взимку по всьому Дніпру лебідь-шипун і гоголь, у пониззі – звичайні лиска і курочка водяна. Крім того, на зимівлі поблизу Дніпра трапляються гуси, бугаї, пастушки, рибалочки, чаплі та інші птахи. Протягом усього року водно-болотні угіддя Дніпра є дуже важливими для збереження видового різноманіття птахів нашої фауни.

Геннадій Фесенко

Запис створено 3 Серпня 2014. Рубрики: Нове.