– Геннадію Васильовичу, що спричинило масові смерті птахів?

– Випадки масової загибелі птахів спостерігали й раніше, наприклад восени минулого року: на Азово-Чорноморському узбережжі загинуло понад тисячу бакланів і жовтоногих мартинів. Смерть цих масових видів птахів зумовлена спалахом хвороби – сальмонельозу, яка дуже небезпечна і для тварин, і для людей.

У Північній Америці 1 січня цього року загинуло кілька тисяч червоноплечих еполетників, які за класифікацією ближче до шпаків, а не дроздів, про що пишуть у ЗМІ. Це також масовий вид пернатих, який часто стикається з людиною.

Я чув коментарі науковців, що смерть птахів спричинили спалахи феєрверків. Характер їхніх поранення вказував на зіткнення з якимись предметами. Спалахи дезорієнтували птахів, і вони від переляку шарпалися в різні боки, стикалися зі спорудами, лініями електропередач.

Ось у Румунії загинули шпаки, масовий європейський вид. Птахи наїлися вижимків від винограду – сталося алкогольне отруєння відходами виноробства.

Цікаво, що на Азово-Чорноморському узбережжі осередок захворювання міг виникнути незалежно від людини, так іноді трапляється у природі. А в американському і румунському випадках діяв антропогенний чинник. Птахи загинули через необдумані дії людини.

Зазначені випадки із загибеллю птахів вказують на егоїстичність людини, некультурність, бо людина, займаючись господарською діяльністю, розважаючись, думає тільки про себе, а який вплив цієї діяльності на навколишнє природне середовище, їй байдуже.

Варто зазначити, що у всьому світі здебільшого гинуть масові види птахів, які частіше контактують з людиною, їхня загибель наочніша й помітніша, аніж рідкісних видів.

З одного боку, ті види птахів, які оселяються поряд з людиною, мають переваги від такого сусідства, бо людина створює комфортніші умови для існування, і навпаки – нерідко пернаті можуть постраждати від людської необдуманості і зарозумілості. Птахи потрапляють у своєрідну антропогенну пастку: поряд з людиною на певних територіях створюються кращі умови для їхнього існування, пернаті з довірою зосереджуються у цих місця, і тут же виникають значні ризики для птахів.

– Вважаєте, що почастішання випадків загибелі птахів у всьому світі – це наближення Апокаліпсиса?

– Вважаю, що це простий збіг випадків за короткий час, таких повторень може й не бути в найближчому майбутньому. Загибель птахів – не означає наближення кінця світу, страшного суду.

Варто зазначити роль преси у цьому: ЗМІ все більше охоплює своєю увагою те, що раніше обминала. Проте років п’ять тому в Харківській області стався випадок, про який журналісти не достатньо поінформували громадськість: під час міграції на озимині загинула зграя диких гусей. Смерть птахів настала, найвірогідніше, від отруєного зерна.

Зараз кожен подібний випадок із птахами журналісти сприймають гостро, реагують блискавично і роблять свої висновки, іноді незважені.

– Розкажіть, як діяльність людини впливає на птахів, адже у всьому світі сьогодні відбуваються катастрофи.

– Катастрофи, наприклад вилив нафти, поки що мають здебільшого локальний характер, поширення їх негативних наслідків людина намагається обмежити.

Як правило, у зони катастроф потрапляють масові види птахів, які згодом можуть відновити свою чисельність. Коли ж таке стається в місці поширення рідкісного виду птахів, то ця катастрофа може бути для нього фатальною.

Якщо діяльність людини врешті не призведе до змін клімату (як прогнозують кліматологи), безпосередньо не знищить біотопи, де існують тварини, не спричинить прямого винищення птахів, то стан теперішніх видів пернатих кардинально не погіршиться.

– Які види птахів зараз перебувають на межі зникнення?

– У деяких гірських долинах Анд існують ендемічні види птахів, у кожній долині та по схилах гір біля неї окремий вид. Через суцільне вирубування стиглих лісів у таких місцевостях види стали траплятися тільки на схилах окремих гір, тобто на клаптику лісу в кілька десятків гектарів і більше ніде у світі.

Проблемні види птахів в Україні – степовий лунь, степовий орел, степовий журавель, степовий боривітер, хохітва, дрохва. Степи настільки розорали, що ці види значно зменшили свій ареал.

Відбулася поступова катастрофічна зміна для існування степових видів, яким важко пристосовуватися до нових умов. Поки що у відносно задовільному стані лісові території в Україні, якщо їх не почнуть нещадно експлуатувати, то загрози для лісових птахів немає.

– Зараз погода стає непередбачуваною. Як це впливає на птахів, їхні міграційні маршрути?

– Птахи динамічно реагують на зміни в навколишньому природному середовищі. Наприклад, наші попередники в 1950-х роках встановили, що граки, які гніздяться біля Києва, зимують у Франції. Наприкінці 1970-х років ми в урочищі Гористому (місцевість за греблею Київського водосховища) теж кільцювали пташенят граків. З повернень кільце виявилося, що закільцьовані нами птахи відлітали на зимівлю до Центральної Європи (Угорщини).

Отже минуло 30–40 років, і міграційний маршрут птахів скоротився вдвічі. Більш м’який клімат Центральної Європи і доступність кормів сприяли зупинці на зимівлю граків на половині колишнього міграційного шляху. За останні 30 років, зважаючи на потепління клімату, відстань могла ще скоротитися. Але ми цього точно не знаємо, бо кільцювання граків зараз майже не проводиться.

Цього року тепла зима, ставки біля Святошина зарибили, і біля них залишилося зимувати близько 30 особин сірої чаплі. Цей вид не належить до далеких мігрантів, біля Києва взимку іноді реєстрували окремих птахів, а тут аж 30 особин. До речі, в районі річки Ірпеня є колонія сірих чапель, ці птахи взагалі можуть бути місцевими.

Пернаті реагують на конкретні погодні умови. Якщо продовжуватимуться і надалі такі теплі зими, то зимівля птахів у місті може закріпитися і стати закономірністю, якщо їх, звісно, не розлякуватимуть.

Те, що погода буває непередбачуваною, здавна впливає на життя птахів. Під час весняної міграції у них переважає інстинкт повернення додому, до місць розмноження, і птахи часто прилітають раніше, ніж створюються комфортні умови для їхнього існування, тому можуть загинути, особливо дрібні комахоїдні види.

Інтерв’ю для газети „Слово Просвіти”, 4 (589), 27 січня – 2 лютого 2011

Запис створено 20 Квітня 2011. Рубрики: Нове.