Національний природний парк «Голосіївський» створили для того, щоб його забудувати!
Національний природний парк (НПП) «Голосіївський» - один з небагатьох національних парків у світі, розміщених в центрі великих міських агломерацій. Тим більше – НПП «Голосіївський» повністю знаходиться в межах одного міста – Києва, української столиці. Тому абсолютно не дивно, що створення цього неординарного заповідного об’єкту мало багато перешкод та зайняло достатньо багато часу. Втім, вже півтора роки як НПП «Голосіївський» створений.
Оцінивши ситуацію, яка поступово розвивається навколо НПП, експерти Національного екологічного центру України дійшли цілком несподіваної думки: національний парк «Голосіївський» створили для того, щоб забудувати його територію.
Для того, щоб зрозуміти причини такого неоднозначного висновку, згадаймо історію створення національного парку. Процес створення НПП «Голосіївський» бере початок ще з радянських часів, з кінця 80-х років. Споочатку планувалось, що НПП поширюватиметься не лише на Київ, а і на Київську область, матиме площу 65 000 гектарів і простягнеться на південь до с.Витачів. У більш далекій перспективі, до нього мали ввійти Трахтемирівський півострів і Канівський природний заповідник.
На той час планували створення і інших потужних природно-заповідіних територій національного значення, які мали скласти вздовж Дніпра заповідну мережу «Намисто Дніпрове». 1993 року подане офіційне клопотання про необхідність створення НПП «Голосіївський». Користувачі та власники проектованих до НПП ділянок на той час дали згоду на входження в нього. Та міська влада не хотіла створення національного парку, адже, будучи заповідною територією загальнодержавного значення, національний парк підпорядковується не місту, а Міністерству охорони навколишнього природного середовища (в той час – Мінекології). Тоді, в якості компромісного варіанту, було створено Регіональний ландшафтний парк (РЛП) «Голосіївський», що функціонально є аналогом національного парку, але є об’єктом місцевого значення і підпорядковується місцевій раді.
Площа РЛП склала 11 000 гектарів. Його територія поглинула всі проектовані до національного парку землі, що знаходяться в адміністративних межах Києва. Але РЛП не замінить національного парку. Місцева рада створила – місцева рада і скасує. І дійсно, вже у 1999 році приймається варварське рішення Київської міської ради про реорганізацію парку. З «РЛП «Голосіївський» зробили «1 чергу РЛП «Голосіїв». Це значить, не лише зміну назви, а і те, що з 11 тис га парку лишили чомусь всього 5 600 га. Тобто був цілісний РЛП, а тепер частину його територій оголосили такими, що ввійдуть в нього ж, але пізніше.
Таких небачених прецедентів українська заповідна справа не мала ніколи раніше і не має досі. Так, Голосіїв втратив унікальні урочища «Конча-Заспа», острів Галерний, сотні гектарів лісів і інші землі. Мову про «другу чергу» РЛП після того вже ніхто не вів. Більше того, на виведених з РЛП землях почались активні землевідведення і забудови.
Лише 9 березня 2006 року, Київрада прийняла рішення про погодження створення на землях м. Києва саме національного природного парку «Голосіївський». Рішення про погодження поширилось лише на територію існуючого на цей момент РЛП (та й то - дещо урізану версію). І це все при тому, що у 1994 році, рішенням Київради №14, під створення НПП зарезервовано всі землі на площі 11 тис га. Але на такі антикварні рішення, піднесена будівельним бумом Київська міська рада зразку 2006 року вже не зважала.
НПП «Голосіївський» був нарешті створений Указом Президента України №794/2007 від 27 серпня 2007 року. За тривалу історію створення, його площа зменшилась з 11 000 га, як планувалось з самого початку, до 4 521,29 га (!!!). Буквально в останній момент, з створюваного НПП виключили і віддали під забудову урочища «Бичок», «Покал», заказник «Острів Жуків» і багато інших цінних природних територій. Ще багато територій встигли забудувати до того, як вони стали заповідними. Голосіїв і тепер роздирають на шмаття забудовники. Ще активніше це стало відбуватися відтоді, коли вздовж Голосієва відновили будівництво лінії метрополітену.
Все ж, на момент створення національного парку, київську природоохоронну громадськість охопила певна ейфорія, відчуття очікуваної два десятиліття перемоги, яку, навіть не всі, правду кажучи, дочекались.
Та тепер, півтора роки по тому, можна робити значно більш помірковані висновки. Досі НПП «Голосіївський» жодним чином не функціонує, власне як національний природний парк. На території НПП немає жодного природоохоронного знаку чи інформаційного аншлагу з картами та схемами пересування відвідувачів по його території; межі парку жодним чином не промарковані і нічим не відрізняють від решти території міста. Немає охорони, яка б патрулювала Голосіїв. Відсутнє навіть адміністративне приміщення адміністрації НПП. В НПП досі подовжуються рубки лісу, немов би це звичайний лісгосп, про що природоохоронні організації неодноразово звертались до контролюючих органів. В 2008 році на території Голосієва прорвало каналізаційний колектор і три заповідних озера наповнились каналізаційними стоками. Ні адміністрація парку, ні контролюючі природоохоронні органи нічого не зробили для належного притягнення винуватців трагедії до передбаченої законом кримінальної відповідальності. Фактично, зараз НПП «Голосіївський» функціонує гірше, ніж будь-який інший національний парк України.
Прикро визнавати і байдужість української влади до проблем національного парку. Так, вже 30.10.2008 р. Віктор Ющенко підписав Указ N 976/2008 про виведення зі складу НПП «Голосіївський» ділянки площею 11 гектарів для будівництва Всеукраїнського центру охорони здоров’я матері і дитини. Цей документ став першим в Україні Указом Президента про виведення земель зі складу національних парків спеціально під забудову. Вилучення здійснене безпідставно і навіть без підготовки наукового обґрунтування та погодження з дирекцією НПП.
Але найбільша проблема, пов’язана з охороною земель НПП «Голосіївський» полягає зовсім не у відсутності приміщення адміністрації чи штату охорони, і навіть не у тому, що його землі роздає під забудову сам Президент України. Ще трохи і нам стане зрозуміла та прихована істина, яка дозволяє замаскувати ненаситне бажання забудувати Голосіїв привабливою назвою «створення національного природного парку».
Також, щоб зрозуміти висновки експертів Національного екологічного центру України, треба розібратись і з тим, що таке національний природний парк в принципі. НПП – одна з десяти категорій природно-заповідного фонду, які передбачені українським законодавством. Головними ознаками, що відрізняють її від решти категорій природно-заповідного фонду є: а) підпорядкування державі, що тягне за собою бюджетні видатки на роботу НПП, б) основні задачі – охорона навколишнього середовища і забезпечення рекреаційних потреб населення і в) зонування території. Це головне, що нам необхідно зрозуміти. Територія національних парків поділяється на 4 функціональних зони – заповідну зону, відвідування якої громадянами заборонено; зону регульованої рекреації, де проводяться екскурсії; зону стаціонарної рекреації, де дозволено розвиток інфраструктури, будівництво рекреаційних комплексів, готелів тощо та господарську зону, зайняту адміністрацією парку та забудовою, що існувала до його створення. Враховуючи, що створення НПП переслідує крім чисто природоохоронних завдань і мету забезпечити рекреаційні потреби населення, наявність зони стаціонарної рекреації і господарської зони є практично обов’язковою умовою створення будь-якого НПП.
Подивімось тепер на заповідний Голосіїв… Фактично, після всіх скорочень площі створюваного національного парку, до його складу увійшли лише ті території (близько третини від початкових меж), які перебували у природному стані і не мали жодної забудови (у т.ч. рекреаційної), тобто такі, що мали б увійти до його заповідної зони. Не увійшли курортні об’єкти «Конча-Заспи», територія Національного аграрного університету, його ботанічний сад, Національний експоцентр України, що мали б досконало виконувати функцію зони стаціонарної рекреації.
Тепер же, згідно з передбаченою законодавством процедурою, для НПП «Голосіївський» буде розроблятись проект організації – документ, у складі якого проводитиметься і зонування території. Таким чином, зі складу земель НПП, які мали б бути виключно заповідною зоною, будуть виділені зони стаціонарної рекреації, регульованої рекреації та господарська, які складуть переважаючу частку від загальної площі НПП (принаймні 2/3!!!). Режим використання цих зон, як вже було сказано вище, передбачає рекреаційну забудову та облаштування інфраструктури, що приведе природу Голосієва до остаточного нищення.
Ось таким чином і виникає думка, що саме отримання законного механізму забудови голосіївських лісів (шляхом зонування території НПП) є причиною, по якій до складу НПП не включили жодну територію, що вже зараз містила б рекреаційну забудову або інфраструктуру. Отож НПП «Голосіївський» створили для того, щоб забудувати.
Вже зараз можна почути перші вісточки майбутньої будівельної вакханалії. Наприклад, існує проект спорудження через серце заповідного Голосіїєва прогулянкової траси із супроводжуючими її готелями, приуроченої до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату «Євро-2012».
Змальована ситуація, потребує негайного втручання. Єдиним раціональним виходом з неї є внесення змін до Указу Президента України № 794/2007 від 27.08. 2007 р. шляхом включення до складу НПП територій, що мали увійти до його складу початково (зокрема територій, які зайняті рекреаційними комплексами та іншою інфраструктурою). Також, до завершення створення НПП «Голосіївський» у повному обсязі, бажано утриматись від розробки зонування його території. Національний екологічний центр України та інші громадські природоохоронні організації м. Києва звернулись з відповідними листами до керівництва української держави.
Олексій Василюк, Ігор Сіренко,
Фото: Михайло Петях
Автор
