Чи завоюють вітряки місце під сонцем?

Ще кілька десятиліть тому на Львівщині можна було побачити річкові млини, на яких мололи борошно, виробляли крупи тощо. Із розвитком індустріалізації малу енергетику незаслужено забули. Одним із перших про поновлювані джерела енергії згадали фахівці Львівського державного аграрного університету, зробивши головний акцент на практичному застосуванні енергії вітру, сонця, сили води, тепла ґрунту тощо в сільському господарстві.

Сьогодні у Львівському аграрному університеті досліджують низку цікавих тем, зокрема в галузі гідроенергетики та комбінованого використання поновлюваних джерел енергії для забезпечення потреб аграрного виробництва. Творчий колектив невеликий: професор, завідувач кафедри електротехнічних систем Валерій Сиротюк, доценти кафедри енергетики Сергій Сиротюк та Володимир Гальчак, доцент Володимир Воробкевич та перший проректор, завідувач кафедри енергетики університету Віталій Боярчук.

Несподівано розробками львів’ян зацікавилися за кордоном. Один із німецьких підприємців з Гамбурга лікував свого хворого сина у клініці професора В. Козявкіна (м. Трускавець), а коли тому стало краще, захотів чимось віддячити Україні. А оскільки добре знався на проблемах поновлюваної енергетики, то тільки йому відомими шляхами вийшов на Львівський дер жавний аграрний університет.

Львів’яни продемонстрували діючу модель вітроелектричної установки потужністю 0,7 кВт, яку було виготовлено власноруч. І лише тоді було підписано угоду про співпрацю між університетом та німецькою фірмою. Згідно з угодою університет отримав перші 7,5 тис. євро на виготовлення великогабаритної робочої вітроустановки потужністю 5,7 кВт.

— Яку мету ставили перед собою, створюючи власну модель вітряка? — запитую в розробників.

— Випуском вітрових генеруючих установок сьогодні займаються на дніпропетровському «Південмаші» та харківському підприємстві «Світ вітру». Проте їхні вироби більше розраховані на швидкий вітер. Особливістю львівської установки є її адаптація до місцевих умов. Це тихохідний клас вітряка, здатний працювати навіть за швидкості вітру 2—2,5 м/с. А головне: львівська установка не створює акустичних шумів, тобто поблизу неї можуть проживати без шкоди для здоров’я люди, тварини, птахи.

Але не лише вітряками зайняті науковці Львівського аграрного університету. Триває робота над вивченням можливостей використання енергії сонця, тепла ґрунту для опалення промислових, сільськогосподарських підприємств, житлових будинків, об’єктів лікувального призначення тощо. Університетські фахівці розробили систему комплексного використання різних видів поновлюваних джерел енергії і скомплектували її, використовуючи обладнання вітчизняного виробництва. Нині це діюча енергетична система.

За словами Сергія Сиротюка, для практичного застосування джерел поновлюваної енергетики в різних регіонах області важливо знати кліматичні умови та енергетичний потенціал кожного з них. Скажімо, вітрові установки більш ефективно могли б працювати у Прикарпатті та Карпатах. Проте навіть у межах області існують кліматичні особливості, а це означає, що при виборі певного виду малої енергетики потрібен індивідуальний підхід. Сказати більше про кожну з територій можна буде лише тоді, коли в області будуть проведені відповідні дослідження енергетичних ресурсів.

Якщо хочемо використовувати поновлювані джерела енергії, то до цього питання маємо підходити комплексно. Орієнтуватися на забезпечення господарства енергією лише від одного агрегату: вітроустановки чи сонячних систем — нераціонально. Скажімо, добре б поєднати в одній системі сонячну батарею та вітровий генератор. Львівщина — не надто привабливий регіон для застосування сонячних батарей. Так, наприклад, для забезпечення теплою водою сім’ї із трьох-чотирьох осіб достатньо буде встановити два-три сонячні теплові колектори. Термін окупності установки — приблизно 7—8 років з урахуванням сучасних цін на енергоносії. А термін експлуатації — 30—50 років.

Ще один напрям діяльності науковців — розробка спеціалізованих систем управління енергетичними потоками в комплексних системах енергозабезпечення.

Як зазначають науковці, вже сьогодні є потенційні споживачі, які б хотіли придбати такі установки. Але все стримується їхньою високою вартістю. У багатьох західних країнах споживачам, які розвивають поновлювані джерела енергії, держава повертає частину коштів, витрачених на їх спорудження. Чому вона це робить? Та тому, що за рахунок використання поновлюваних джерел енергії зменшується навантаження на традиційну велику енергетику. А це означає, що усувається негативний вплив на навколишнє середовище, зокрема забруднення території, води, повітря тощо. Коли ж ідеться про Україну, то важливо й те, що використання поновлюваної енергетики веде до зниження видатків на придбання за кордоном традиційних енергоносіїв.

Василь ХУДИЦЬКИЙ, Дзеркало Тижня