Відкрита заява “Щодо виділення коштів на ліквідацію наслідків повені у західних областях України”
ВІДКРИТА ЗАЯВА
Національного екологічного центру України
щодо виділення коштів на ліквідацію наслідків повені у західних областях України
Природа не пробачає людям їхніх помилок. Зараз нашій державі необхідно знайти величезні кошти на ліквідацію наслідків катастрофічної повені на заході України, відновлення нормального життя жителів величезного регіону. А Мінпаливенерго України в цей скрутний для нас усіх час продовжує витрачати кошти на безглузді та екологічно небезпечні проекти, такі як Ташлицька ГАЕС на р. Південний Буг, Дністровська ГАЕС на р. Дністер та планована Канівська ГАЕС на р. Дніпро. Ми звертаємося до Президента України, Прем’єр-міністра України, народних депутатів України з вимогою спрямувати кошти не на ці сумнівні проекти, а на ліквідацію наслідків катастрофічної повені в тих областях України, які від неї постраждали.
Події на Заході України мають комплексні і глибинні причини. В першу чергу, це є наслідком відсутності в Україні виваженої екологічної політики, постійного порушення принципів і засад сталого (збалансованого) розвитку, яких наша держава пообіцяла дотримуватись перед міжнародною спільнотою. Прийняті природоохоронні програми належним чином не виконуються і недостатньо фінансуються.
Другою причиною є тотальне недотримання норм природоохоронного законодавства України та її міжнародних природоохоронних зобов’язань, а також відсутність персональної відповідальності за рішення, які мають негативні для суспільства і довкілля наслідки.
Третьою причиною є тривала криза управління як у природоохоронній сфері, так і у сфері прогнозування та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Відповідні міністерства і відомства є інституційно слабкими, а також мають невиважену кадрову політику та систему підготовки фахівців.
Неконтрольовані суцільні рубки лісів в Карпатському регіоні додатково посилило таку катастрофічну повінь.
За оцінками, які звучали у ЗМІ, сумарна вартість лише відновлювальних робіт складе не менше 10-12 млрд. грн. А на ліквідацію довготривалих наслідків катастрофи знадобиться у декілька разів більше коштів. Нашій державі такі кошти знайти буде нелегко. У той же час, на найвищому державному рівні обговорюються питання фінансування окремих сумнівних об’єктів гідроенергетики в рамках Енергетичної стратегії України до 2030 р.
Протягом 2005-2008 рр. громадські природоохоронні організації України та незалежні фахівці неодноразово зверталися до різних органів державної влади України з вимогою перегляду змісту і концептуальних засад стратегії, як економічно невиправданої та екологічно незбалансованої – такої, що базується на застарілих та високо витратних технологіях. Гідроакумулюючі електростанції є допоміжними об’єктами енергосистеми. В той час коли будівництво базових об’єкті стратегії справа невизначеного майбутнього.
Проекти Дністровської, Канівської та Ташлицької ГАЕС не мають нічого спільного із вирішенням питання енергозабезпечення країни чи покращення її енергобезпеки. ГАЕС – це надзвичайно дорогий та найбільш техногенно і екологічно небезпечний спосіб вирішення проблеми добових піків споживання електроенергії у об’єднаній енергетичній мережі. Останні громадські слухання „"Екологічна безпека в аспекті перспективного розвитку енергетики України”” (15.05.08, м. Київ) та громадські слухання з приводу екологічних впливів Ташлицької ГАЕС на Довкілля (23.06.08, м. Миколаїв) показали, що фахівці енергетичної галузі не робили комплексних розрахунків ефективності функціонування вже діючих ГАЕС в об’єднаній енергосистемі. Не розглядалися альтернативні методи вирішення проблеми добових піків, хоча цьому навіть вчать студентів в технічних вузах.
Крім того, ніким не пораховано вартість безповоротно знищених в процесі будівництва природних ресурсів та історико-культурних цінностей, рекреаційних ресурсів тощо. Не враховуються збитки, які можуть бути завдані у процесі функціонування ГАЕС. У той же час, лише саме будівництво кожної ГАЕС коштує як мінімум 5-8 млрд. грн.
Звертаємо увагу, що протягом останніх років величезні кошти чомусь витрачаються саме на проекти, які не відповідають засадам сталого (збалансованого) розвитку, на втілення занадто високо вартісних, техногенно та екологічно небезпечних, слабко обґрунтованих з наукової точки зору проектів. Повсюдно панує інтерес до короткострокових економічних вигод на шкоду довгостроковим, на шкоду Довкіллю, збалансованому розвитку, місцевому населенню. Повсюдно, під час впровадження подібних проектів, порушується чинне природоохоронне та інше законодавство, міжнародні зобов’язання України.
У цей скрутний час вищі посадові особи держави, органи виконавчої влади, депутати усіх рівнів мають нарешті навчитися розглядати питання національної безпеки у іншій площині – звернути увагу на проблеми довкілля, зрозуміти, що гроші не можна їсти, що держава має забезпечувати права населення на безпечне життя, як теперішнього, так і прийдешніх поколінь.
З огляду на зазначене ми вимагаємо:
- спрямувати кошти, які планувалося використати на впровадження високо вартісних та економічно невигідних Україні проектів ТГАЕС, КГАЕС, ДГАЕС на ліквідацію наслідків повені у повному обсязі;
- забезпечити в повному обсязі виконання Закону про мораторій на суцільні рубки ялицево-букових лісів на гірських схилах Карпат та підготувати довгостроковий план дій з лісовідновлення;
- повернутися до питання про підвищення в Україні пріоритетності екологічної політики, розробити та видати відповідні укази і розпорядження, необхідні зміни до чинного законодавства;
- спрямувати зусилля на вдосконалення державної системи прогнозування надзвичайних ситуацій та попередження його наслідків.
Автор
