У пошуках зелені
Упродовж останнього місяця Київ прикрасився білбордами із презентацією нової партії - під промовистою назвою "Зелені". Сама реклама виконана у мінімалістичному стилі з екологічними нотами - та загальними популістcькими та природоохоронними слоганами - на кшталт нових джерел енергії, відмови від ГМО, укріплення національної валюти, боротьби з корупцією тощо.
Уже заплановані масові агітаційні заходи, на які запрошує молодь у одязі з партійною символікою. Запуск нового бренду на політичну арену України - справа не проста, вочевидь, недешева і досить часто невдячна. Чого ж прагнуть "Зелені"?
Власне, сама партія не є новою. Дані Мін'юсту вказують на попередню назву партії - "Воля".
Теперішній керівник - Прогнімак Олександр Володимирович - начальник Державного управління захисту навколишнього природного середовища, двічі депутат Київради від ПР, довірена особа Януковича на виборах 2004 року.
Крім того, він встиг реалізувати себе як бізнесмен, меценат, драматург та до того ж отримати ступінь доктора філософії в галузі права. Свого часу про претензії до його діяльності заявляли окремі екологічні організації - щодо виділення землі на території заповідника "Жуків острів", та щодо забудови національного природного парку "Голосіївський".
Та наразі лідер політичного проекту "Зелені" позиціонує себе як палкий поборник прав природи та потужний екологічний лобіст. Проте його імідж вишуканого інтелігента геть не виключає можливості виключно технічної політичної природи.
Таким чином можна припустити, що біло-блакитна сила стурбована ситуацією у Києві - зокрема тим, що їх підтримка у столиці лишається на достатньо низькому рівні - а отже, у випадку виборів до місцевих рад чи виборів мера "регіонали" не матимуть достатньо важелів впливу.
Відповідно, необхідно нарощувати потенціал через утворення сторонніх проектів та запуск на політичну орбіту нових облич - у подальшому повністю лояльних до нової влади та, фактично, їй підпорядкованих.
Політичні преференції у столиці достатньо розпорошені та нестійкі - більша частина поділена між пост-помаранчевими силами - БЮТ, НУНС та блоком Кличка, менша - орієнтована на консервативні сили ґатунку ПР та Блоку Черновецького.
Крім того, кандидатура Сергія Тігіпка здобула значну підтримку у першому турі президентських виборів, а сам лідер "Сильної України" не відмовляється від амбіцій очолити столицю.
Втомлений від старих облич та постійних баталій Київ має попит на нові сили з чітким позиціонуванням та яскравим брендуванням. Більше того, за умов успішного старту в столиці, "Зелені" поширюватимуться у регіонах.
Екологічна ніша у політичному просторі лишається незаповненою, оскільки як старі проекти типу "Партії зелених України", так і більш нові на кшталт "ЕКО+25%", залишаються лише другорядними утвореннями з технічною метою розділення електорату.
Загалом, за даними Мін'юсту, в Україні наявні 9 партій еко-орієнтації. Тривалий час ПЗУ мала достатню підтримку у суспільстві для того, щоб мати власне представництво у парламенті.
Проте потім, через розбіжність декларованих позицій із реальними, втратила значну частину своїх прихильників.
Партія екологічного порятунку "ЕКО+25%", незважаючи на потужну медійну атаку, не здобула бодай мінімально необхідного для парламенту рівня підтримки. Тому увага "екологічно свідомих" виборців сконцентрована більшою мірою на громадських та природоохоронних організаціях, які не виходять на партійну арену.
Проте ідея захисту довкілля, відновлення навколишнього середовища набуває дедалі більшої підтримки у суспільстві - особливо у жителів великих міст, де інтенсивна забудова брутально втручається у баланс урбаністичної еко-системи. Частіше відбуваються акції протесту проти новобудов чи скорочення території зелених зон відпочинку у містах - як правило, за ініціативою активних груп громадян.
Як правило, потенційний електорат для партій екологічного спрямування є більш освіченим та має вищий рівень готовності до дій. Відповідно, для того, щоб закріпити свої позиції у "зеленого" виборця партія подібного ґатунку повинна постійно діяти у галузі екології та захисту довкілля, створюючи інформаційні приводи довкола кричущих порушень щодо навколишнього середовища, акцій, присвячених природі, та екологічного просвітництва.
Але найчастіше ідея природи в політиці залишається виключно предметом реклами та декларування - реальні дії залишаються поза межами політичних та владних механізмів.
Українські політики могли б принаймні подивитися на досвід західних колег - у Європі "зелені" партії мають значний політичний потенціал, особливо в Німеччині, де навіть стають молодшими партнерами у коаліції. Звісно, на даному етапі розвитку громадянського суспільства в Україні вести мову про прорив еко-партій у вищий ешелон політики чи у парламент не доводиться.
Проте подібна ситуація не позбавляє такі сили перспективи - за умов співпраці із природоохоронними організаціями та чіткого позиціонування, яке має бути сфокусоване на екології - як в сенсі охорони довкілля, так і в плані існування людини в природі.
Прагнення українських квазізелених партій охопити всі сфери життя країни - від продуктів харчування до геополітики - послаблює імідж в очах потенційного виборця та відволікає увагу від наріжної ідеї.
Поява ідеологічних партій-захисників довкілля свідчитиме вже про певний рівень зрілості політичного та соціального життя.
Якщо спробувати повірити у щирість ідей та пріоритетів нової партії, неодмінно виникнуть запитання - чого і яким чином вона прагне домагатися. Програма, наявна на офіційному сайті, практично не відповідає на запитання: загальні формулювання, де-не-де розбавлені прикметником "зелений". Так, "Зелені" виступають за "зелену" економіку, "зелену" промислову революцію, "зелені" ідеї у місцевому самоврядуванні та у суспільстві. Загалом, жодної родзинки у тексті немає.
Що цікаво - у програмі декларується виключність української мови як державної через підкріплення такої ідеї загальнонаціональним референдумом, проте сайт партії - переважно російською мовою.
А розділ "Історія створення" мовчить про власне історію створення, вкотре переказуючи пріоритети діяльності партії. Скоріш за все, через те, що партія лише почала власне розкручування, сайт виглядає ще сирим і малоінформативним, утім, як і більшість подібних інтернет-ресурсів.
На противагу надуживаному останнім часом кліше "третя сила", "Зелені" можуть претендувати хіба що на посаду "четвертої" - меншої, спеціалізованої партії з окресленим колом прихильників. Проте політична практика найшвидше зарахує нову силу до ешелону "технічних" проектів, створених для тих чи інших цілей більш потужних гравців.
Екологічне лобі в Україні надто слабке і невиразне, і тому дуже часто перетворюється на економічне - і результати повністю суперечать початковим деклараціям.
Не варто переповнюватися оптимізмом і чекати прориву у галузі захисту довкілля - зелений колір в українському соціально-політичному середовищі ще довго асоціюватиметься з кольором американської валюти, а не із екологією. І якої саме "зелені" шукають "Зелені" - лишається запитанням.
Стас Соколов, експерт фундації "Відкрите суспільство",
Автор
