Фото проти хутра.

10 грудня 2007 року в приміщення Харківського національного університету ім.Каразіна відбулась фотовиставка, організована Дружиною охорони природи м.Харкова і Центром етичного ставлення до тварин „Жизнь” ім.Л.Толстого. Крім того, акцію підтримали Харків’яни, не байдужі до її мети. А метою акції було привернути увагу мешканців „східної столиці” до проблеми використання натурального хутра диких тварин та жорстокого поводження з ними.

Відвідувачі фотовиставки змогли не лише ознайомитись з фотографіями та плакатами, що, власне, експонувались на виставці, а і переглянути документальне відео.

Варто визнати, вироби зі шкіри і хутра давно прижились в нашому житті і стали звичною справою. Велику роль в цьому зіграли і цілеспрямовані кампанії прокрутки окремих шкіряних чи то „хутрових „ брендів. Завдяки рекламі у споживача сформувалось ставлення до хутряного і шкіряного одягу, як до незмінного атрибуту престижу і краси. В шкіру і хутро вдягнуті зірки, родини відомих політиків і „лялечки” на обкладинках глянцевих журналів. Хутро давно стало символом розкоші а не засобом захисту від холоду. Варто лише подивитись на сучасні фасони зимового одягу – чим він дорожче - тим більш відкритий і тим менше захищає від холоду, проте – тим престижніший.

Але чому виробники приховують зворотню сторону цієї жорстокої індустрії? Мільйони тварин гинуть непересічно жахливою смертю в угоду моді. Моді а не потребі. В якості аргументу достатньо нагадати, що безліч людей мають принаймні 2-3 теплих куртки, дублянки чи шуби. Тим, хто переймається питаннями карми, не завадить порахувати, зі скількох тварин зроблено його одяг. Із більшості з них не так давно живцем здерли шкіру. Одяг з шкіри і хутра несе в собі весь біль і страх, який пережили вбиті тварини в останні хвилини свого життя. Деякі відчували більі і страх навіть після того, як шкіру з них вже здерли. Споживач має знати це. Хай він навіть буде вважати, що це норма, та він повинен бути в курсі цього.

Щоб отримати шубу, скажімо, „з білочки” треба вбити 100-250 білочок, для шуби з бобра – 18 бобрів... 55 норок, 27 єнотів, 170 шиншил, 18 лисиць, 18 собак або 25 кішок.

Виробництво хутра передбачає два варіати отримання тварин - їх або ловлять капканами, або вирпощуюбть на спеціальних звірофермах.

Тварини, що потрапили до капкану, годинами звиваються по землі, відчувають, як крошаться їх кістки, рвуться сухожилки і м’язи... багато з них вмирає від болю, страху, крововтрати, спраги. Нерідко тварини відгризають собі затиснуті лапи, і якщо лишаються живими після цього, лишають на все життя жахливу травму. Що вже говорити про вагітних тварин, що потрапляють до капкану незадовго до того, як мали народити дитинчат.

Не краще і тим, що мешкають на звірофермах. Ці тварини ростуть в вузьких клітках, які відбивають бажання рухатись, клітках із незручною решітчастою підлогою, яка ріже лапи. Уявіть собі – стелажі кліток, сморід фекалій і сечі... (а хутро-то потім виперуть і почистять!). Бруд і тиснява призводять до постійного неврозу. Тварини гризуть і кусають самі себе або впадають у апатію. Крім того, ясно, як поводяться звіроводи з тваринами... (можете самі подивитись на вдіео). Як приклад, для того, щоб взяти у норок аналіз крові – їм відрубують пальці... Варто загадати і те, як саме вбивають тварин на звірофермах (якщо взагалі вбивають, бо більшість технологій не припускають зняття шкіри з мертвих тварин). Нерідко використовують пропускання електричного струму через статеві органи або задній прохід. Будучи при свідомості тварина вмирає від серцевого нападу. Інші методи теж лишають бажати кращого – отруєння газом, ін’єкції нервово-паралітичних речовин, перелом шийних хребців, дроблення черепа.

В Англії, Голландії, Австрії, Швейцарії, Швеції та Італії введено заборону на звіроферми. Відлов тварин капканами заборонений в усіх країнах, крім США, Канади і Росії.

За надану інформацію дякую організаторами виставки. Сподіваюсь, їх завзяття відкриє очі не одній тисячі українців і принесе полегшення ще більшій кількості диких тварин.