В областях відсутні органи, які б, відповідно до чинного законодавства, мали повноваження займатись створенням і охороною заповідних територій. Такого висновку дійшли експерти МБО «Екологія – Право – Людина» (надалі – ЕПЛ) під час дослідження наслідків проведення адміністративної реформи у сфері охорони навколишнього природного середовища в Україні.

«Найбільш втратою в галузі охорони навколишнього природного середовища, внаслідок проведення адміністративної реформи, стала ліквідація управлінь Міністерства екології та природних ресурсів України з передачею їхніх повноважень департаментам екології та природних ресурсів, створених при обласних державних адміністраціях, – розповідає виконавчий директор ЕПЛ Олена Кравченко. – Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні» від 16.10.2012 р., внесені зміни у низку базових «екологічних» законів, а також законодавчих актів України, які регулюють питання діяльності ключових органів державної влади з метою приведення їх у відповідність прийнятими нововведеннями. Втім, даним нормативно – правовим актом зміни у Закон України «Про природно-заповідний фонд України» не внесено. Відповідно, не можуть бути реалізовані повноваження, неправомірно прописані у положеннях про департаменти, передбачені Законом України «Про природно-заповідний фонд України».

«Відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», єдиним уповноваженим органом державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є Мінприроди та його територіальні органи, ліквідовані рік тому, – продовжує Наталія Проць. – 8000 заповідних територій сьогодні займають близько 6% від площі України і очевидно, що декілька співробітників в Міністерстві екології та природних ресурсів не мають змоги опікуватись такою кількістю територій, тим паче займатися створенням нових об’єктів ПЗФ». Окрім того, обласні управління Мінприроди — єдині органи, які володіли архівами природно-заповідного фонду. Плачевним наслідком проведення адміністративної реформи є невизначеність подальшої долі цих архівів. В частині областей матеріали по заповідних територіях передані в державні архіви, щодо ж іншої частини – зацікавлені особи не володіють інформацією щодо їхнього місця знаходження.

«На нашу думку, втрата контролю Мінприроди над заповідними територіями не є випадковою, – додає Олексій Василюк. – Чимало скандальних справ щодо будівництва маєтків в різних областях пов’язані саме із заповідними територіями. І завжди головними органами, що ставали на заваді наданню ділянок в заказниках і нацпарках, були органи Мінприроди. Вони і сьогодні мають контролювати, щоб ділянки не відводились в заповідних територіях. Тільки от самих органів вже нема».

У Законі України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» вказано, що частка заповідних територій в Україні є недостатньою і залишається значно меншою, ніж у більшості країн Європи, де площі, зайняті під природно-заповідні території, становлять у середньому 15 відсотків. Втім, даним законом чітко визначене завдання щодо розширення площі природно-заповідного фонду до 10 % у 2015 році та до 15 % загальної території країни у 2020 році. Проте, на превеликий жаль, це лише теоретичні положення, далекі від реального втілення їх на практиці.

Експерти ЕПЛ продовжують аналіз проведеної адмінреформи в галузі охорони довкілля. З подальшими результатами свого дослідження ЕПЛ ознайомить зацікавлених найближчим часом.

За додатковою інформацією звертайтеся:
Олена Кравченко, email: [email protected]
Наталія Проць, [email protected]
Олексій Василюк, [email protected]

ДОВІДКА:
1.Реформа державного управління в Україні у 2009-2012 роках почалася з прийняття Указу Президента України від 9 грудня 2010 р. № 1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади». 16 жовтня 2012 р. Верховна Рада України прийняла закон № 5456-VI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні”. Відповідно до цього закону з чинних законів Україні, що стосуються функцій територіальних підрозділів Міністерства екології та природних ресурсів України, всі формулювання, дотичні до органів Мінприроди в областях замінені на нові, дотичні до неіснуючих на той час профільних департаментів обласних державних адміністрацій. В результаті Кабінет Міністрів України скасував підрозділи Мінприроди постановою від 13 березня 2013 р. № 159 «Про ліквідацію територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища» і створив умови для появи нових, близьких за функціями органів при облдержадмінстраціях (Постанова КМУ від 15 травня 2013 р. № 338 «Про збільшення граничної чисельності працівників обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій», постанова КМУ від 18. 04. 2012 № 606 «Про затвердження рекомендаційних переліків структурних підрозділів обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій»).

2. Дослідження ЕПЛ проводить за підтримки програми «Громадянське суспільство та належне врядування» Міжнародного фонду «Відродження» в рамках проекту ««Адміністративна реформа у сфері охорони довкілля: наслідки та шляхи покращення».

Мета програми – сприяти участі об’єднань громадян у здійсненні моніторингу діяльності органів публічної влади, захисті й лобіюванні спільних інтересів різних соціальних груп, а також забезпечувати їхнє залучення до процесу вдосконалення та впровадження нормативно-правових актів на загальнодержавному й місцевому рівнях.
www.irf.ua

Міжнародна благодійна організація «Екологія-Право-Людина» (ЕПЛ) заснована у 1994 році з метою надання допомоги у захисті екологічних прав фізичним та юридичним особам, захисту довкілля в інтересах суспільства, сприяння розвитку природоохоронної справи, екологічної освіти, науки та культури.
www.epl.org.ua