В Україні за останні роки однією з болючих природоохоронних проблем стало юридичне закріплення за національними парками земель лісового фонду, які ввійшли до їх складу (http://pechenegy.org.ua/ru/node/1104). Ця бюрократична тяганина просувається вперед вкрай повільно, і донедавна останнім позитивним зрушенням в ній стало прийняття Кабінетом Міністрів 9 жовтня 2013 року Розпорядження № 796-р “Про погодження питання щодо вилучення та передачі у постійне користування із зміною цільового призначення земельних ділянок установам природно-заповідного фонду” (http://pechenegy.org.ua/uk/node/1077). А зараз, більш ніж через рік, стався наступний позитивний крок: Державне агентство лісових ресурсів почало переоформлення цих ділянок.

Почалася ця епопея у 2009 році – коли, в тому числі, й на землях, якими розпоряджалися лісові господарства, був створений ряд національних парків. Згідно Указів Президента, якими вони створювалися, постійне користування лісовими ділянками мало перейти до заповідних установ. Проте, через різні законодавчі та бюрократичні протиріччя ці вимоги не виконувались. Спочатку на заваді стояла Постанова Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р, згідно якої передача лісових земель може відбутися лише за розпорядженням Кабміну. А таке розпорядження (№ 796-р) він, як ми писали вище, прийняв лише у жовтні 2013 року.
Але це ще не все – згідно Земельного Кодексу, для офіційної передачі земель колишні розпорядники, тобто лісгоспи, мають надати документ, що вони не проти вилучення у них земель: “нотаріально засвідчену письмову згоду землевласника (землекористувача)”. Необхідність такого документу, на наш погляд є абсурдною, адже Президент своїм Указом вже віддав ці землі нацпарку, а перед тим всі необхідні погодження, в тому числі і землекористувачів, вже були зібрані.
А так виходить, якщо лісівник не згоден з вилученням земель зі свого господарства, то ніякий Указ Президента йому не указ.
Тож, у нацпарках були створені адміністрації та набрані штати співробітників, але повноцінно виконувати покладені на них законодавством завдання ці установи не могли. Адже не мали права розпоряджатися своєю землею, яка на папері їм не належить.
Вже більше двох років адміністрації нацпарків та природоохоронці намагаються пробити незламну броню бюрократів та отримати необхідні документи.
І ось у відповідь на запит, Держлісагенство повідомило нам, що справа почала рухатися – нацпарки від лісівників почали отримувати необхідні документи (http://vk.com/doc155297252_344475327). Питання з отриманням нотаріально завірених “згод”, за його словами, вже узгоджено для НПП “Джарилгацький”, “Дермансько-Острозький”, “Північне Поділля” та “Слобожанський”. Щодо нацпарків “Кремінецькі гори”, “Дністровський каньйон” та “Кармелюкове Поділля”, то органи місцевого самоврядування та господарські підприємства готові надати згоду на вилучення земель, тільки за умови, що нацпарки будуть підпорядковані Державному агентству лісових ресурсів України. Чим викликана така вимога, та чи не має в ній впливу чи тиску самого Держлісагенства, можна тільки здогадуватися (http://vk.com/doc155297252_344476558).
І ми вирішили дізнатись, а яка ж ситуація в самих національних парках, та ось що маємо за результатами опитування.
Національні парки “Джарилгацький”, “Нижньосульський” та “Північне Поділля” дійсно отримали нотаріально-завірені згоди на передачу земель від лісових господарств, та оформлюють земельні документи. Тепер питання в тому, чи знайдуться в державі кошти, щоб ці установи змогли зробити проекти землеустрою своїх територій.
“Дермансько-Острозький” отримав згоду від одного з трьох лісових господарств, інші ж надати документи на вилучення земель відмовлються (http://vk.com/doc155297252_344475378). Держлісагенство підтримує таку позицію, посилаючись на “незгоду державних підприємств на вилучення земельних ділянок”. Ось і питання – при чому тут Указ Президента?
“Слобожанський” вказує, що йому знову відповіли, що землекористувач – Гутянський лісгосп без рішення Лісагентства не може вирішувати питання передачі угідь, а власне Держлісагентство говорить, що лист на лісгосп було надано з вказівкою надати цю “згоду”… Але власне цей документ парк так і не отримав (http://vk.com/doc155297252_344475370).
НПП “Кремінецькі гори” також отримав нотаріально завірену згоду тільки від одного з землекористувачів, інші відмовили (http://vk.com/doc155297252_344475706).

Отже, ситуація з передачею лісових земель національним паркам лишається вкрай складною: Держлісагентство та його підприємства під тиском громадськості нібито й почали виконувати вимоги Указів Президента, але в реальності віддавати землю не хочуть, і тому продовжують видумувати різні рогатки в цьому процесі.
Свободівці, які після Революції гідності очолювали наші ресурсні відомства, не змогли (а, скоріше, не захотіли) переломлювати таку антидержавну позицію лісівників.
Може, у нового Уряду на це вистачить сил та бажання?