З серії “Новий злет природно-заповідної справи на Україні”
На осяяних схилах сон-зілля уже голубіє.
Вигинається небо над шумом соснових корон.
Ці бори золоті і ці шуми, що скліплюють вії,
Ці замріяні люди, що слова не чули: закон!
О. Ольжич

В північній частині нашої країни з заходу на схід, переходячи Дніпро протягнулася дивовижна країна лісів – Полісся. З півдня до неї прилягає не менш багатий своїми природними умовами Лісостеп. В цій частині нашої розповіді про новостворені національні природні парки та заповідники ми будемо подорожувати з північного-сходу країни, де на території Сумщини виділено у самостійний заповідник «Михайлівську цілину», а також створено національний парк “Гетьманський”, далі на захід. Тож перейдемо Дніпро і вже на Житомирському Поліссі відвідаємо новий природний заповідник “Древлянський”. А далі нас чекає Волинь де поблизу Острога розкинувся новий НПП “Дермансько-Острозький”, а на північ від Ківерців – НПП “Цуманська пуща”.

Указом Президента (УП) № 1035/2009 філіал українського степового заповідника “Михайлівська цілина” (Сумська область) виділено у самостійний заповідник. При цьому його додатково розширено на 882,9 га. Фактично йдеться про відновлення його початкового статусу самостійного заповідника, який він мав починаючи з 1928 р (тоді місцевого значення). У 1947 р. цей заповідник набув республіканського значення. Філією Українського степового заповідника “Михайлівська цілина” стала у 1961 р. Зрозуміло що виділення її у окремий заповідник перш за все покращує питання управління, адже головна контора Українського степового заповідника розташована аж на півдні Донецької області у Хомутовському степу.
“Михайлівська цілина” – це невеликий масив степу розташований в межах лісостепової зони на вододілі р. Груні та Сули, у 22 км на північ від м. Лебедин. Вона являє собою залишок колишніх великих цілинних пасовищ, площа яких ще у 1922 р сягала тисячі га. Втім, на момент заповідання у 1928 р. тут лишилося усього біля 200 га.

Тож, «Михайлівська цілина» наразі є єдиним в Українському Лісостепу залишком північних різнотравних барвистих лучних степів. За межами заповідника вони лишилися лише невеличкими клаптиками, які в значному ступені деградовані під нещадним антропогенним впливом. Тут же у «Михайлівській цілині» ми маємо можливість спостерігати як веде себе лучний степ в умовах мінімального впливу людини. Адже відомо, що ці угруповання в значній мірі залежні від дії акторів, що блокують заростання: виїдання ратичними, палу чи сінокосу. Наразі площі пірчастої ковили тут скоротилися, натомість поширилися типові для цього регіону лучні злаки – куничник та пирій. Всього у заповіднику зареєстровано 493 видів рослин. На Михайлівській цілині трапляються рідкісні рослини: єдина наша ковила, що квітує восени – ковила волосиста, степові першоцвіти: сон лучний, брандушка різнокольорова, горицвіт весняний, а також такі рідкісні степові види, як дельфіній клиноподібний, льон австрійський та ін.

Цікаво що на території заповідника наявні також озерця та болітця, які під час злив заповнюються водою. Тут зокрема зростають червонокнижні пальчатокрінник м’ясо-червоний та косарики тонкі. Постійною фауною заповідника є дрібні гризуни, птахи та безхребетні. Саме з огляду на цих тварин застосування на невеликій площі заповідника палів чи покосів з використанням важкої техніки не може бути прийнятним. Великі тварини такі як лось, кабан і навіть вовк, трапляються тільки заходами. Останнім часом усе частіше на територію заповідника заходять сарни. Напевне відчувають що тут безпечніше.
НПП «Гетьманський» створений на території Великописарівського, Охтирського та Тростянецького районів Сумської області. Загальна площа території парку становить 23360,1 га, у тому числі 11673,2 га складають землі, вилучені в установленому порядку та надані парку у постійне користування, і 11686,9 га – землі, включені до його складу без вилучення у землекористувачів. Парк розташований у мальовничій долині р. Ворскла і репрезентує природні комплекси Лівобережного Лісостепу.

Основою «Гетьманського» стали заповідне урочище «Литовський бір» та гідрологічний заказник «Бакирівський». Перший являє собою природний сосновий бір на піщаній терасі лівого берега річки Ворскли площею 41 га. Інколи він вважається навіть найстарішим лісом Лівобережної України, адже вік деревостанів тут сягає близько 210 років. Він характеризуються багатою флорою, за участю видів з Червоної книги України (далі –ЧКУ), зокрема тут знаходяться великі популяції чудового першоцвіту борів – сону лучного. Тут також виявлений червонокнижний гриб – мутін собачий.

До складу парку входить одне з найбільших боліт зони Лівобережного степу площею 1947,9 га – Бакирівське (колишній гідрологічний заказник загальнодержавного значення “Бакирівський”). Окрім типових водно-болотяних видів рослин, тут виявлено близько 60 видів лікарських рослин. Загалом на території парку виявлено близько 400 видів рослин, серед них такі рідкісні занесені до Червоної книги України, як витончені косарки тонкі, болотяні орхідеї: пальчатокорінник Фукса та зозулинець болотний, стрункий рябчик руський, а також надзвичайно рідкісна шейхцерія болотна, що зникає при найменших змінах гідрорежиму. Територія парку також характеризується наявністю типових і рідкісних угрупувань Зеленої книги – формаціями латаття білого, латаття сніжно-білого (всім відомі витончені «водні лілеї») та глечиків жовтих.
Багатою є фауна «Гетьманського», адже одних тільки комах тут виявлено понад 260 видів. З тваринного світу джміль моховий, жук-олень, махаон, мнемозина, поліксена, п’явка медична та сорокопуд сірий занесені до ЧКУ, а мінога українська, журавель сірий, горностай та видра річкова, окрім ЧКУ, занесені ще й до Європейського Червоного списку.
Новостворений парк також багатий на історико-культурні об’єкти, що характеризують весь історичний розвиток Слобожанщини. Зокрема на території Зарічненської сільської ради панорамою басейну Ворскли і Бакирівського гідрологічного комплексу можна помилуватися з стародавніх скіфських курганів – найвищої точки парку, які також увійшли до складу НПП.
Одним з наймальовничіших куточків Сумщини є також урочище Нескучне. Цьому дендропаркові близько 200 років. У глибині парку розташовані руїни Гроту Німф. Одне з семи чудес України – Круглий двір та садиба маєтку у Тростянці.
Слід зауважити також, що сама назва парку – «Гетьманський» нав’язує до традицій Гетьманської України (XVII-XVIIIст.)
Природний заповідник «Древлянський» це перший новий природний заповідник створений з 2001 р. (коли постав його попередник – Черемський природний заповідник на Волині). Він створений на території Народицького району Житомирської області УП № 1038/2009 . де під охорону потрапила ділянка характерних для Житомирського Полісся борів та суборів загальною площею 30872,84 га. На послаблення господарства тут вплинуло сусідство з посталою після аварії на ЧАЕС 30-км зоною. Цей факт також призвів до того, що поширені на більшій частині території новоствореного заповідника лісокультури поступово перетворюються на повноцінні лісові масиви.

На території заповідника наявні також досить великі заболочені ділянки. На цих теренах безроздільно панує небагата але дуже своєрідна поліська флора, представлена лісовими та болотяними видами характерними для більш північних (бореальних) лісів Європи. Слід також зазначити, що тут у віддалених від ринків великих місць місцезростаннях збереглися наприклад великі популяції плаунів – рослин, які винищуються на вінки, що продаються у Києві, Житомирі та ін. містах

В найглухіших куточках поліського лісу влаштовує свої гнізда чорний лелека. Найбільшим скарбом тутешніх лісів є також популяції лося, рисі та вовка. Окрім того тут як і на всьому Житомирському Поліссі зараз склалася добра ситуація для реінтродукції бурого ведмедя.

Територія заповідника це стародавній древлянський край. Це район поселення найбільш автохтонного слов’янського населення бортників та мисливців – поліщуків. Культура поліщуків характеризувалася високими етичними засадами: обов’язковою допомогою ближньому, дбайливим ставленням до лісу і тварин, полювання велося ними лише з життєвої потреби, а не заради задоволення. Ще й наразі поліщуки являють собою чи не найбільш морально чистий та незіпсований принадами цивілізації субетнос на території України.
Окрасою південної Рівненщини і всієї України є НПП «Дермансько-Острозький» (УП № 1039/2009) на території Здолбунівського та Острозького районів загальною площею 5448,3 га, з них з вилученням 1647,6 га. Новий національний парк створений в надзвичайно мальовничому краї на стику Малого Полісся та Острозької прохідної долини. Його основою стали 22-а раніш існуючі об’єкти природно-заповідного фонду, найбільшим з яких є регіональний ландшафтний парк «Дермано-Мостівський».

З рідкісних видів рослин на території НПП “Дермансько-Острозький” поширені давні та таємничі плауноподібні: баранець та діфазіаструм сплюснутий, низка орхідей, таких як пальчатокорінник травневий, жировик Лезеля, любка дволиста та гудайєра повзуча. Родзинками парку є такі рідкісні види як сверція багаторічна та язичник буковинський. На болотистих місцях поширені також дивовижні комахоїдні рослини: товстянка звичайна та росичка англійська, а також вологолюбні раритети: сашник іржавий та меч-трава болотяна.
З найяскравіших представників тваринного світу НПП “Дермансько-Острозький” слід відзначити велетня світу комах – жука-оленя та красеня махаона. З плазунів слід загадати єдину нашу черепаху – болотяну, а також строкату неотруйну змію – мідянку. Справжнього поліського «відтінку» тутешньому тваринному світу надає гніздування чорного лелеки.
Територія парку багата на об’єкти історико-культурної спадщини Адже тут розташовані такі багаті історичні об’єкти , як Остріг – місто-фортеця, родове гніздо князів Острозьких, монастир заснований ними ж у Межирічі, «романтичні» руїни замку у Новомалині, які потребують термінової реставрації, та ін. об’єкти.

Парк щойно народжується, ще багато проблем, як то отримання приміщення, затвердження проекту організації території. Але не маємо сумнівів з усіма цими проблемами штат молодого парку впорається.
На території надзвичайно цінних Ківерцівських лісів у Ківерцівському районі Волинській області створено НПП “Цуманська Пуща” (УП №203/2010 від 22.02.2010). Площа парку 33475,34 га, зокрема 3471,54 га з вилученням.
Парк включає частину (нажаль завдяки деструктивній політиці лісників навіть не більшу) одного з найцінніших розлогих лісових масивів Волині. Сама назва Цуманська Пуща почала вживатися з 1960 рр. по аналогії з Біловезькою, після того як сюди завезли зубрів. В районі Цуманської Пущі відроги Волинської височини з лесовим покривом, вкриті дубовими та дубово-грабовими лісами, входять у межі типових екосистем Полісся. Зокрема тут поширені так звані ацидофільні діброви на багатих кислих ґрунтах. Саме ці ліси є своєрідним символом цієї пущі. Тут трапляються численні центральноєвропейські види, які далі трапляються все рідше. До них можна віднести наприклад найчарівнішу з наших орхідей – зозулині черевички.

Але загалом ліси Цуманської Пущі надзвичайно різноманітні. Так, значною є участь дубово-соснових лісів та культур сосни висаджених на їх місці, а також сфагнові болота та луки. Своєрідними і неповторними природними комплексами є заплава річки Кормин та Чортове болото.
З рослинних раритетів парку слід відмітити такі види, як смілка литовська чи надзвичайно рідкісна кальдезія білозоролиста. Остання рослина в Україні є надзвичайно рідкісною. У парку вона поширена по річці Кормин та периферії Чортового болота.
Фауна Цуманської пущі – це 38 птахів, серед яких вже згадуваний нами відлюдник Полісся – лелека чорний та найбільша наша сова – пугач. Фауна ссавців нараховує 17 видів. Серед них, окрім звичайних лісових тварин такі рідкісні, як горностай та видра. Рєєструються також заходи вовка та рисі. Гордістю парку є популяція зубра, втім з-за варварських комерційних полювань під виглядом селекційного відстрілу, його чисельність тут трохи більше десятка особин, хоча може бути як мінімум 65 голів.

У ХХ ст. Цуманська пуща стала місцем трагічних конфліктів. Слід згадати хоча б виселення проведені у грудні 1942 року німцями на забаганку рейхскомісара Е. Коха, який хотів перетворити ці ліси у персональні мисливські угіддя. Цуманська пуща виступала також місцем базування партизанських загонів УПА. Тут розташовувалася також база польської самооборони Пшебраже, з якою пов’язаний апогей трагічного братовбивства між українцями та поляками, яке не має право повторитися.
Нажаль, як ми вже зазначали сучасна територія національного парку не включає більшої частини території Цуманської пущі, зокрема навіть найважливіших місць існування зубрів. Зважаючи на це необхідним є його подальше розширення.
Розповідь про інші новостворені національні парки шукайте в наступних статтях.

Іван Парнікоза
Читать полностью: http://h.ua/story/350985/#ixzz1nP4yqlyG