Рослинність та флора

Різноманіття природних комплексів парку. Та його прикордонне положення обумовлюють багатство рослинності та флори. Головною цінністю тутешньої рослинності є правобережні нагірні діброви, що замають верхівку та схили лесового плато по правому берегу Дінця. Вони відносяться до типу ясеново-кленово-липових (за іншими лісоутворюючими породами дерев). Тутешні діброви – одні з найстаріших на лівобережній Україні.

До наших часів збереглося біля 500 га дубового лісу віком 130-150 років. Близько 30 га – віком 170-180 років. На території парку зустрічаються також окремі 200-300-річні дуби та один з найстаріших дубів України, якому майже 600 років.

Але у Гомільшанських лісах вражає не скільки наявність старовікових дубів, скільки присутність дерев усіх вікових груп. Саме такий тип лісу є здоровим. Наявність сухостою та вітровалу забезпечує існування низки лісових мешканців.
В умовах нагірних дібров в чагарниковому ярусі зустрічаються бруслини європейська та бородавчаста, свидина криваво-червона, ліщина та глід псевдокривочашечковий. В трав’янистому ярусі схилів зростають як широко поширені неморальні види: копитень європейський, фіалка дивна, маренка запашна, зірчатка ланцетна та шоломниця висока. З ефемероїдів, тобто ранньоквітучих багаторічників, представлені квітучі блакитними квітами проліски сибірські, жовтими китицями – рясти Маршала (вид охороняється на території області рішенням Харківської облради, далі ХР) та рожевими – рясту ущільненого.

На території парку збереглося також місцезростання реліктової рослини – хвощу великого. Цей велетень як на хвощ, знаходиться тут на межі ареалу. Популяція його дуже нещільна та небагаточисельна. Вид охороняється на території області рішенням Харківської облради (ХР).

З інших рідкісних рослин в нагірних дібровах зростають аконіти дібровний та шерстистовусий (обидва охороняються ХР), орхідеї: любка дволиста, зозулині сльози яйцевидні та гніздівка звичайна, занесені до Червоної книги України (надалі ЧКУ).

З лівого берега до долини Дінця прилягає борова тераса, де колись розташовувались невеликі природного походження бори. Після ж майже тотального заліснення цієї тераси сони перетворилися у цінні ділянки старовікового соснового бору. Зокрема створення парку врятувало від рубок ділянки з соснами віком 120-140-років. Саме в таких природних борах навесні заквітовують сон розкритий та сон лучний – першоцвіти, що занесені до ЧКУ.

В старих борах зустрічаються також такі рідкісні види як зірочки борові та фіалка Лавренка, внесені до Європейського Червоного списку. Зрідка трапляються також півники борові, любка дволиста та коручка чемерникова (усі види в ЧКУ).

Між правобережними лесовими горами та боровими пісками розташовується заплава Дінця. Русло Дінця, змінюючи свій напрямок (мандруючи), утворило тут велику кількість стариць. Частина заплави вкрита заплавними луками, які в залежності від вологості можна поділити на сухіші, вологі та заболочені. Існування лук це тривалого їх використання для сінокосіння. Колишньою старицею є і суч. озеро Біле. Заплавні луки характеризуються великим біорізноманіттям. Значною є участь рідкісних видів та рослинних угруповань. Зокрема тут трапляються рябчик малий, гладіолус тонкий, зозулинці болотяний та блощичний, а також коручка болотяна Усі ці рослини занесені до ЧКУ.

Іншим рослинним угрупованням заплави є заплавні ліси, які на території парку представлені перш за все заплавними дібровами. Наявні також тополеві, вербові ліси та вільшаники. У заплавних дібровах з домішками білої тополі та інших дерев ще зустрічаються такі рідкісні червонокнижні рослини, як рябчик руський. Звичайними є зарості конвалії травневої.

Водна рослинність р. Сіверський Донець, що має швидку течію представлена в основному уздовж берегів чи на затоках. Води Дінця навесні розливаються перетворюючі заплаву на архіпелаг островів. Влітку вони збираються в русло, що звивається по мулистим та піщаним наносам. В прозорих водах Дінця як в акваріумі видно життя численних водних мешканців. Тривимірні зарості формують вищі водні рослини, коріння яких уходить у мулисті наноси вздовж берегів. Широкі листки розгортають під водою молоді рослини глечиків жовтих (ХР). Розгалужену мережу під водою формує водопериця та кушир. А на поверхні води розкидають свої надводні листки квітуючі куртини глечиків та латаття білого (ХР). Подекуди, особливо на ділянках з повільною течією панують асоціації сальвінії плаваючої (ЧКУ). Рослинні угруповання латаття, глечиків та сальвінії охороняються Зеленою книгою України.

«Гомільшанські ліси» мають богату флору грибів – понад 3000 видів, слизовиків – 143 види, та лишайників – 144 види. При цьому зустрічається 184 види грибів, які є рідкісними, 8 з яких занесені до ЧКУ.

Тваринний світ

В умовах охоронного режиму парку (а найбільш цінні його куточки мають статус абсолютної заповідності) склалися сприятливі умови не тільки для збереження, але і поступового відновлення природної фауни Придонцов’я.
Як і у більшості молодих національних парків вивчення неозорого світу безхребетних тут тільки починається. Втім, у межах парку вже відмічено 40 видів комах, занесених до ЧКУ. Серед них скарабей священний, дозорець-імператор, вусач мускусний, жук-олень, ведмедиця Гера, стрічкарка орденська блакитна, бражник мертва голова, бражник дубовий, джміль вірменський, поліксена та ін.

В водах Сіверського Донця, стариць, приток та розміщених на них ставків від початку спостережень на початку ХІХ ст. відмічено 46 видів риб. Серед них зокрема рідкісні, занесені до ЧКУ: карась звичайний (золотий), вирезуб причорноморський, бистрянка російська, підуст волзький, щипавка сибірська, минь річковий, ялець Данилевського та йорж-носар. На ділянках русла Донця з повільною течією та піщаним дном зрідка трапляються личинки червонокнижної водної тварини з класу круглоротих – міноги української.

Як і у випадку парку «Святі гори» умови Гомільшанського Придонцов’я дуже сприятливі для амфібій, яких тут зустрічається 9 видів. Серед них кумка звичайна, деревна жаба, часничниця, зелені жаби, а також трав’яна та гостроморда жаби. Зустрічаються звичні для Придонцов’я ропухи сіра та зелена, а на холодних джерелах в басейні р. Гомільша також звичайний та гребінчастий тритони. З плазунів звичайними є вужі, червонокнижна мідянка, болотяна черепаха та прудка ящірка. Справжніми раритетами на території парку є специфічний підвид (за іншими даними окремий вид) гадюки – суцільно чорна гадюка Нікольського, занесена до ЧКУ, а також рідкісна різнокольорова ящурка. Остання представлена лише окремими ізольованими популяціями на ділянках не заліснених пісків.

Долина великої річки – благодатна зона для птахів. В межах парку гніздує 154 види птахів, а на перельоті зустрічається ще близько 260 видів. Близько 250 видів птахів знаходяться під охороною ЧКУ та інших природоохоронних рішень та конвенцій. Зустрічаються рибалочка голуба, соловейко західний, вивільга та б. і. На заплавних луках зустрічається деркач – вид, занесений до Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи (МСОП), до Європейського Червоного списку і є дуже рідкісним у країнах Західної Європи.

Велику цінність парку становлять хижі птахи, які гніздують на території парку та в його околицях. Тут окрім вже звичайних на щастя канюків та яструбів, зустрічаються і занесені до ЧКУ рідкісні птахи: орел-могильник, орлан-білохвіст, змієїд, великий підорлик, орел-карлик та ін. З нічних хижаків звичайними є сіра та вухата сова, зустрічається також хатній сич. А заплаву наповнюють водно-болотяні птахи: водяна курочка, лиска, різні кулики, крячки та мартини. На крутих урвищах правого берегу Дінця будують гнізда берегові ластівки. Ці ж біотопи час від часу займають для гніздування всюдисущі і надзвичайно гарно забарвлені бджолоїдки. Зустрічаються чаплі сіра та руда, журавель сірий. Великою популярністю у птахів користується зокрема затока Косач. На ній тримаються великі чирянки, крижні, бугайчик та водяні курочки.

Завдяки реально працюючому режиму парку на його території звичайними стали такі великі тварини як козуля, дикий кабан та плямистий олень. Зафіксовано і лося. Загалом фауна ссавців налічує 53 види. Окрім того поблизу території парку в районі с. Гайдари можна побачити колонію байбаків – дітище відомого подвижника охорони і розселення цього виду в наших степах доктора біологічних наук В. А. Токарського.

Іншими рідкісними ссавцями парку є червонокнижні видра річкова та горностай, а також борсук. Надзвичайно багатою є фауна кажанів -10 видів: вечірниця мала, нічниця ставкова, вухань бурий та інші (усі у ЧКУ).

Замість післямови

Навіть наш дуже стислий огляд (насправді про скарби цього парку можна оповідати і оповідати) дозволяє зрозуміти наскільки важливим є зберегти природну рівновагу Гомільшанського Придонців`я. І відповідальність за це лежить не тільки на невеликому але дуже згуртованому та професійному колективі парку, але й на нас всіх. А проблем у молодого парку купа. Більшість з них пов’язані головним чином з нерозумінням місцевими мешканцями пріоритетності охорони природи перед забезпеченням поточних господарських інтересів. Зокрема постійно виникають територіальні претензії. Особливо посилилися вони після перетворення с. Коропове на елітну зону відпочинку харків’ян. На території села всупереч природоохоронних норм розбудувалися розважальні заклади, які скидають свої неочищені стоки безпосередньо в Донець. А на руслі річки немає ні хвилини спокою від численних моторних човнів та скутерів, які не тільки розбивають прибійними хвилями берег, але і розлякують усе живе. Ще надзвичайно слабким є розуміння необхідності існування парку серед місцевих мешканців, що все ще намагаються збирати на території парку первоцвіти, черемшу чи по браконьєрські виловлювати рибу. Але чи не найголовнішою проблемою є нестримна тяга лісників до рубок на території парку і в прилеглих лісах. Чи не пора нам вже отямитися і тверезо поглянути на діяльність нашої лісової галузі. Ліси України за різними оцінками займають від 14 до 17% (наскільки достовірні ці цифри не знає ніхто). За нормами Євросоюзу для вступу країни необхідно мати не менше 15,3% території країни під об’єктами природно-заповідного фонду. Отже всі наші недорубані залишки лісових екосистем це потенційні кандидати під створення природно-заповідних територій. Зміна профілю експлуатації дасть можливість працевлаштувати усе задіяне раніше у лісовій галузі населення з директорами лісгоспів включно. А головним напрямком розвитку колишніх лісгоспів мусить стати розвиток туризму з близького і далекого зарубіжжя. Адже екосистемам Придонцов`я є що показати іноземному туристові, що вже не побачить подібної дикості на своїй батьківщин. Так, останнім часом в світі серйозним джерелом прибутку національних парків стає організація спостереження за птахами та іншими дикими тваринами, етнотуризм та проживання у сільський місцевості (зелений туризм).

Звичайно розвиток туризм потребує постійного контролю, але насправді поза природними заповідниками та заповідними зонами національних природних парків слугує реальним джерелом прибутків для природно-заповідних установ, а також може слугувати реальною альтернативою варварським рубкам лісу.

Автор висловлює глибоку подяку Н. Саідахметовій, С. Влащенко, В. Ільницькій, а також усім співробітникам парку, дані яких у «Гомільшанському віснику» та буклетах присвячених парку були використані при написанні цієї статті.
З усіма питаннями пов’язаними з діяльністю парку просимо звертатися до його адміністрації за адресою 63436, Харківська область. Зміївський район, с. Задонецьке, вул. Курортна 156, тел./факс (057-47)3-09-60

Словничок:

Зелена книга України – юридичний документ, що забезпечує охорону рідкісних рослинних угруповань України

Науковий співробітник історико-архітектурної пам’ятки-музею «Київська фортеця», к.б.н.
Парнікоза І. Ю.

http://parnikoza.livejournal.com/3992.html