Головною цінністю національного парку “Гомільшанські ліси” (Харківська обл.) є старовікові діброви. Ще 300 років тому такі ліси були звичайними для України. Але час минав, населення країни росло, а з ним рос і попит на деревину, – і діброви, разом із цілим світом пов’язаних із старими дубами живих істот, зникали.

К кінцю ХІХ ст. одним з небагатьох таких лісів, що лишилися на той час, був і Гомільшанський ліс. Щоб він зберігся і на майбутнє, харківська наукова громадськість почала добиватися його заповідання. На реалізацію цієї ідеї знадобилося більше століття – національний парк тут був створений тільки у 2004 році. Однак навіть заповідання території ще не є гарантією її збереження – адже і зараз для багатьох віковий ліс цінний тільки як деревина…

Цього року до “Гомільшанських лісів” прийшов новий директор, І. Северін, який з першого дня поставив всі крапки над “і”, заявив, що парк “для людей”, а тому його треба “рубати і забудовувати” (http://pechenegy.org.ua/ru/node/646). Цьому заважають науковці, які входять до складу науково-технічної ради? Цю проблему нове керівництво вирішило кардинально і швидко: за декілька місяців склад ради був оновлений – а науковців в ньому майже не лишилося.
28 вересня нова рада підтримала запропоновані адміністрацією парку ліміти на природокористування на його території, а з ними – і рубки на 415 гектарах парку (http://pechenegy.org.ua/uk/node/807). Для впровадження їх в життя надалі вони мали бути освячені Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківській області та Міністерством екології та природних ресурсів України.

Однак, одразу після цього рішення науково-технічної ради, обурені такою “охороною” національного парку, громадські екологічні організації почали кампанію за збереження “Гомільшанських лісів”. В підсумку колективні звернення до офіційних органів із єдиною вимогою – не погоджувати ці рубки підписали 237 представників громадських організацій та окремі громадяни з України, Білорусі, Росії та Узбекистану, а Fundacja Dziedzictwo Przyrodnicze (“Фундація природної спадщини”, Польща), Козацька спеціалізована дружина “Січ” (Запоріжжя), Товариство геоекологів (Сімферополь) і Союз Охорони Птахів Росії направили й особисті звернення (http://pechenegy.org.ua/uk/node/893).
Харківську “охорону природи” громадська думка не пройняла: вона все одно погодила ці рубки (http://pechenegy.org.ua/ru/node/883). Щоправда, іншої реакції від неї ніхто і не чекав, бо “головний спеціаліст відділу моніторингу, зв’язків з громадськістю, економіки природокористування, координації екологічних програм, біоресурсів та заповідної справи Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області” Ірина Петімко є членом нової науково-технічної ради “Гомільшанських лісів”, вона була на засіданні 28 вересня, і голосувала за проведення рубок. Вона ж готувала і відповідь управління на звернення громадськості.
На щастя, іншу позицію зайняло Мінприроди: як повідомив нам заступник Міністра екоресурсів України Д. Мормуль, Мінекоресурсів рішення науково-технічної ради не затвердило, відправив подані ліміти на доопрацювання (http://www.greenkit.net/Members/Pe4eneg/GomolshaNPP/DuONPS_za_Rubku/MinprProty/).

Отже, поки що, на певний час, загроза “Гомільшанським лісам” минула, а на який саме – залежить лише від її адміністрації.
С. Шапаренко, ЕкГ “Печеніги”.