Міноборони України намагається «легалізувати» кримінал

Керівництво оборонного відомства нашої держави намагається «заднім числом» легалізувати кримінальне правопорушення — захоплення та знищення великої частини Національного природного парку «Олешківські піски» у Цюрупинському районі Херсонщини. Від минулого року там регулярно проводять стрільби (в тому числі з важкого озброєння) та навчання батальйонних тактичних груп, про що «Голос України» вже писав. Після звернення дирекції НПП військова прокуратура Херсонського гарнізону визнала факт наявної ознаки злочину, ще 15 грудня 2015 року внісши в Єдиний реєстр досудових розслідувань матеріали за частиною 1 статті 252 КК України (умисне знищення або пошкодження об’єктів природно-заповідного фонду, що передбачає покарання до трьох років обмеження волі).

Військові захопили національний парк

Справа до суду ще не дійшла, та реакція від Міністерства оборони вже є — тільки дещо своєрідна. Замість того, щоб припинити багатомісячний варварський розстріл національного парку, міністр МОУ генерал армії Степан Полторак звернувся до Президента України з листом, в якому просить вилучити в «Олешківських пісків» 19 550 гектарів землі для полігона.

Цитата з листа №220/2917 від 29 березня 2016 року за підписом Степана Полторака: «З метою створення загальновійськового полігона вважаємо за необхідне внесення змін до Указу Президента України від 23 лютого 2010 року №221/2010 «Про створення Національного природного парку «Олешківські піски» у частині вилучення в Міністерства оборони України земельної ділянки колишнього авіаційного полігона «Херсон».

За прикладом Сталіна і Путіна

Хазяйнування в національному парку чиновники Міноборони в переписці із НПП виправдовують тим, що відомство буцімто не давало згоди на вилучення земель на користь парку. Так, справді, за часів СРСР під Цюрупинськом діяв так званий 48-й авіаційний полігон «Херсон». Але ще 2001 року термін оренди земель під цей військовий об’єкт остаточно сплив, а в 2004-му його розформували. І саме згадуване вище Міноборони України виділяло військових саперів для знешкодження на його території сотень бомб, які не вибухнули, щоб повернути ділянку громаді. Тож чергова спроба «узаконити» порушення законодавства спричиняє різкий спротив і у адміністрації національного природного парку, і в захисників довкілля.

— Із пропозицією міністра оборони про вилучення земель ми категорично не згодні. Адже воно може взагалі «поставити хрест» на існуванні парку. І річ не тільки в тому, що без роботи тоді залишаться 54 наші працівники.

Територія, на яку претендують військові, є домом для представників 75 видів тварин та птахів, занесених до європейського Червоного списку, і ще 10 видів, які перебувають під захистом Бернської конвенції. Також в європейському Червоному списку перебуває сім видів рослин. Невже регулярні обстріли з кулеметів, гармат та мінометів так сприяють їх збереженню і відповідають загальноєвропейському підходу до заповідної справи? — дивується директор НПП «Олешківські піски» Андрій Непрокін. — Нині готуємо судовий позов до Міністерства оборони України із вимогою звільнити самовільно захоплені землі парку.

— «Олешківські піски» отримали статус заповідника ще у 1928 році, але були ліквідовані як природоохоронна установа вже 1930-го під тиском сталінської репресивної машини. Після Сталіна та Хрущова жоден керівник держави не дозволяв собі підписувати рішення про скасування статусу заповідних територій. Єдиним винятком минулого року було скасування Президентом РФ В. Путіним в анексованому Криму Кримського природного заповідника. Сьогодні Міноборони фактично пропонує Президенту Порошенку приєднатися до цього ганебного списку, — додає еколог громадської організації «Екологія-Право-Людина» Олексій Василюк. — Екологи МБО «Екологія-Право-Людина» переконані, що жодною війною не можна обґрунтувати вторгнення військових навчань до об’єктів національної спадщини, віддалених від зони АТО на сотні кілометрів. Війна на сході України точиться не лише за цілісність державного кордону. Воїни АТО ризикують життям за європейські принципи, за верховенство права та добробут держави. Не можна водночас грубо порушувати закони і нищити природне надбання всіх українців у тилу. Сама по собі ситуація, що склалась навколо «Олешківських пісків», є істотною загрозою для іміджу України у світі та національної безпеки як такої.

Альтернатива є!

Мешканцям Херсонщини взагалі невтямки, чому генерали так затято чіпляються за ліквідований полігон, наче воша за кожуха. Адже земель, які можна віддати для військових навчань без такої шкоди для природи, в степовій Таврії задосить. У тому ж Цюрупинському районі — тисячі гектарів вигорілих рукотворних лісів, на Присивашші — солончаки, які для сільського господарства мало придатні. Чому б саме там не облаштувати новий полігон, уникнувши конфліктів із громадськістю та законом?

Сергій ЯНОВСЬКИЙ. http://www.golos.com.ua/article/269445

Сьогодні навколо Національного природного парку «Олешківські піски» склалася така ситуація, яка загрожує не тільки нормальному функціонуванню самої установи, але й існуванню тих природних комплексів і об’єктів, задля охорони яких був створений Національний природний парк.

Національний природний парк «Олешківські піски» створено в Херсонській області, згідно до Указу Президента України від 23 лютого 2010 року № 221 «Про створення Національного природного парку «Олешківські піски». Парк розташований на території Голопристанського, Цюрупинського районів та Новокаховської міської ради Херсонської області. Загальна площа Парку становить 8020,36га земель державної власності, у тому числі 5222,30га земель, які вилучаються в установленому порядку (Державне підприємство «Каховське лісове господарство» – 2140,30га; Державне підприємство «Великокопанівське лісомисливське господарство» – 531,70га; Державне підприємство «Цюрупинське лісомисливське господарство» – 2550,30га) та надані Парку у постійне користування, і 2798,06га земель, які включаються до його складу без вилучення у землекористувачів. Ці землі були надані Парку у відповідності з чинним законодавством.

Раніше, у 50-80-х роках більша частина цієї території використовувалася, як військовий авіаційний полігон Міноборони, на підставі Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 06.04.1950 року №478-РС, постанов (рішень) Ради Міністрів УРСР від 04.05.1950 року № 1314-035 та від 25.09.1951 року № 18020-РС та АКТу на право довгострокового тимчасового користування землею без вилучення із земель державного лісового фонду, постановою Ради Міністрів УРСР від 01.10.1974р. №473 та зареєстрований в книзі реєстрації землекористування Цюрупинської районної ради за №120 (1985р.), термін дії якого закінчився. На теперішній час ніяких документів, що підтверджують право на продовження використання даної ділянки Міністерством оборони України не має.

У жовтні 2015р. на територію Козачелагерської арени Нижньодніпровських (Олешківських) пісків був введений військовий контингент.Військові Збройних Сил України фактично самовільно захопили цю територію, включаючи і ту частину, яка межує з НПП «Олешківські піски». На даній території проводяться стрільби з застосуванням військової техніки та важкого озброєння(152 мм. САУ, міномети «Васильок» та ін.), які тривають і до даного часу. Кожного дня стається до декількох сотень пострілів та вибухів з такої зброї, при чому, напрямок стрільби невідомий; постійно використовується стрілецька зброя усіх типів та калібрів. Все це сталося без будь-якого попередження, буквально зненацька, ніякого оголошення не було, лише після початку навчань були виставлені пости. Стрільба ведеться у небезпечному наближенні (від 5-4 до 3-2 км.), як до населених пунктів (с. Козачі Лагері та с. Кринки) так і до установи, яке має стратегічне значення для продовольчої безпеки країни – Новокаховського рибоводного заводу частикових риб.

Військовослужбовці Збройних Сил України заборонили перебування працівників Парку на його території, що призвело до зупинки їх робочого процесу і розвитку Парку в цілому. Саме на цій території знаходиться заповідна зона, площею 1391га. Що саме там відбувається? Нам не відомо! Оскільки, діяльність військовослужбовців продовжується, сьогодні ми змушені надавати відмовуі усім бажаючим відвідати Парк.

Але, найстрашніше- втрата унікальних природних комплексів і об’єктів НПП «Олешківські піски». Ми розуміємо необхідність підвищення боєздатності Збройних Сил України і їхню потребу у постійному навчанні, але не можна з одного боку боронити свою землю, а з іншого боку руйнувати її природну спадщину.

З повагою, колектив Парку!